великої джерельної бази, що приводиться М.Свіріним, не суперечить, а повністю відповідає гіпотезам О.Широкорада. Цей матеріал став активно використовуватися дослідниками імперського напряму. У збірнику "Велика Вітчизняна катастрофа", що вийшов у 2007 році, в статті Ю. Мухіна "Кадри вирішують все" лема про відсталість Червоної Армії як у зброї, так і в бойовій техніці і відповідальність за це М.Тухачевського ґрунтується в основному на матеріалах М.Свіріна, і меншою мірою використовуються матеріали О. Широкорада.
Таким чином, можна вважати, що дослідження М. Свіріна довело прогностичний характер гіпотез О.Широкорада. Наявність у наукової гіпотези прогностичного характеру свідчить про її істинність. Отже, дослідження М.Свіріна "Історія радянського танка" довело істинність гіпотези "некомпетентності", висунутої О.Широкорадом.
Гіпотеза "некомпетентності" О.Широкорада широко використовується в імперському напрямі. Немає жодної праці дослідників цього напряму, в якій розглядається проблема репресій 1937-1938 рр. без залучення цієї гіпотези.
Наприклад, О.Бушков сумлінно з 49 до 56 сторінки своєї праці 2005 року "Сталін. Крижаний трон" коротко переказує зміст досліджень О.Широкорада. Тут є і "Остехбюро" Бекаурі, і "афера Курчевського", і створення універсальної дивізійної гармати і т.д. Проте О.Бушков вирішив підсилити негативне забарвлення "трійки дилетантів". Він повідомив: "У цьому заході заступнику наркома оборони з озброєння Тухачевському старанно асистував Павлуновський, що відав закупівлями озброєння для РСЧА, - професійний чекіст, що невідомо як потрапив на цю чисто військову посаду, колишній начальник охорони Троцького. Ця солодка парочка напрацювала так, що наслідки потім давали про себе знати роки" [1, с.52]. А.Мартиросян у дослідженні 2005 року "22 червня. Правда генералісимуса" пише: "Саме з початку 30-х років Тухачевський різко активізував свої авантюри в артилерії, в чому йому допомагав заступник наркома важкої промисловості С. Орджонікідзе Іван Петрович Павлуновський, що відав закупівлями озброєння для РСЧА. То вони дуетом розгорнули кампанію зі створення універсальних польових гармат - гібрида 76-мм дивізійної гармати і зенітки, то вирішили переозброїти артилерію РСЧА і ВМС із звичних гармат на динамореактивні гармати системи Курчевського, то збиралися замінити гармати із звичними пошуковими снарядами на гармати, що стріляють полігональними або нарізними снарядами і т.д., і т.п. Жодна з цих авантюр не вдалася" [2, с.337]. Цікаво, що і О.Бушков, і А.Мартиросян незалежно один від одного трансформували "трійку дилетантів" О.Широкорада в дуумвірат, прибравши з неї наркома важкої промисловості Г. К. Орджонікідзе.
Саме з зміною О.Бушкова та А.Мартиросяна тріумвірату в дуумвірат, гіпотеза "некомпетентності" знайшла свій канонічний вигляд.
Джерела та література
Бушков А. Сталин. Ледяной трон. - СПб., 2005.
Мартиросян А.Б. 22 июня. Правда генералиссимуса - М., 2005.
Мухин Ю. "Кадры решают всё!". // Сборник статей: Великая Отечественная катастрофа / Сост. А.
Кошелев. (Военно-исторический форум). - М., 2007.
Свирин М Н. Броня крепка. История советского танка. 1919-1937. - М., 2005.
Свирин М Н. Стальной кулак Сталина. История советского танка. 1943-1955. - М., 2006.
Широкорад А.Б. Бог войны Третьего рейха. - М., 2003.
Широкорад А.Б. Гений советской артиллерии: Триумф и трагедия В. Грабина. - М., 2001.
Широкорад А.Б. Тайны русской артиллерии. Последний довод царей и комиссаров. - М., 2003.
Широкорад А.Б. Чудо-оружие СССР. Тайны советского оружия. - М., 2004
