в працях тих представників урядового табору, хто займався цим питанням. Вони називали П. Столипіна захисником російської національної ідеї, а його дії - спрямованими на збереження державної цілісності країни [15, с.15,16], а ті, хто виступав за право українців на автономію, називались австрійськими найманцями [16, с.64]. Концентрованим вираженням урядового погляду на український рух напередодні Першої світової війни стала праця київського цензора С. Щоголєва, яка вийшла у світ 1912 р. [17]. У ній автор з урядових позицій піддав нищівній критиці український рух, "викриваючи" при цьому партійне обличчя його лідерів. За рік потому було видано скорочений варіант цієї праці. 1914 р. його було ще раз перевидано [18].
Під час Першої світової війни М. Гредескул у своїй праці виступив з критичними зауваженнями на адресу уряду відносно застарілих форм, методів та способів проведення національної політики, продовжуючи разом з тим дотримуватися урядової точки зору стосовно неподільності держави Російської [19, с.31,35,54,55]. В. Вернадський у своїй статті також виступив з критичними зауваженнями відносно національної політики уряду, яку той проводив щодо українства. [20, с.253,254].
Розглядали діяльність українських партій і представники жандармерії. У першій частині двотомного дослідження під назвою "Революционное движение в России", яке вивчали слухачі жандармських курсів, його автор полковник О. Спиридович присвятив у ньому декілька сторінок діяльності української "Спілки", розглядаючи її як складову РСДРП в українських губерніях, що мала відповідне національне забарвлення на кшталт соціал-демократії Польщі та Литви [21].
Поряд з цим громадську думку тодішнього російського суспільства формували й праці тих його представників, які очолили національно-визвольний рух в Україні. У них вони належним чином висвітлювали, характеризували та піддавали критиці дії уряду стосовно вирішення ним так званого "українського питання". Це праці М. Грушевського [22], М. Міхновського [23, с.55-60], М. Порша [24]. Критика національної політики царизму щодо українського народу знайшла свій прояв у публікаціях
С. Єфремова [25, с.85-98], С. Петлюри [26, с.77-94], М. Залізняка [27] та інших представників українських політичних партій різного напрямку [28].
На початку 1914 р. редакцією журналу "Украинская жизнь" була видана книга "Украинский вопрос", що була упорядкована до видання членами УДРП О. Лотоцьким та П. Стебницьким [29, с.33,34]. У ній ішла мова про централізм та асиміляторство в національній політиці в Росії, про звинувачення проти українства, які привели до появи в українському середовищі шовіністичних настроїв [29, с.141-152,157-160].
Таким чином, дореволюційна історіографія в міру можливого лише частково висвітлила зазначену проблему. А питання про те, що було підґрунтям для подібного ставлення та дій царських урядовців відносно своїх політичних опонентів з табору українства, вимагають їх поглибленого вивчення й надалі.
Джерела та література
Энциклопедический словарь / Под ред. И.Е. Андриевского: В 82 т. - Т.1. - СПб., 1890.
Золотая книга Российской империи. - Б.М. и Г.
Блинов И. Губернаторы. Историко-юридический очерк. - СПб., 1905.
Гессен В. Из лекций по полицейскому праву, читанных в 1901-1902 гг. в Александровской военно- юридической академии. - СПб., 1902.
А.Б. За кулисами охранного отделения. - Берлин, 1910.
Смирнов А. Обрусение инородцев и задачи обрусительной политики // Исторический вестник. - 1892. - март. - Т.ХІЛ.
Иловайский Д. О ближайших задачах нашего правительства. - М., 1895.
Алекторов А. Инородцы в России. - СПб., 1906.
Евреинов Г.А. Самобытность или отсталость. - СПб., 1905.
Ковалевский М. Национальный вопрос и равенство подданных перед законом. - Варшава, 1906.
Будилович А.С. О единстве русского народа. - СПб., 1907.
Будилович А.С. Может-ли Россия отдать инородцам свои окраины? - СПб., 1907.
Евреинов Г.А. Национальные вопросы на инородческих окраинах России. - СПб., 1908.
Богдан-Сокольский А.М. Эскизы современности. - К., 1909.
Данилов В.А. Элементы многоплеменного русского сознания. - СПб., 1911.
Ковалевский П.И. Национализм и национальное воспитание в России. - Изд. 2. - СПб., 1911.
Щеголев С.Н. Украинское движение, как современный этап южнорусского сепаратизма. - К., 1912.
Щеголев С. Современное украинство. Его происхождение, рост и задачи. - К., 1914.
Гредескул Н.А. Россия и ее народы. "Великая" Россия как программа разрешения национального вопроса в России. - Пг., 1916.
Вернадский В.И. Украинский вопрос и русское общество // Дружба народов. - 1990. - №3.
Спиридович А.И. Революционное движение в России. - Т.1. - СПб., 1914.
Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. - СПб., 1904; Його ж. Украинство в России, его запросы и нужды. - СПб., 1906.
Міхновський М. Самостійна Україна. Промова // Державність. - 1992.
Порш М. Про автономію України. Друге видання. - К., 1913.
Єфремов С. За рік 1912-й: Статті, фейлетони, замітки. - (Репринтне відтворення видання 1913 р.). - К., 1993; Його ж. Благородный осведомитель // Украинская жизнь. - 1913. - №2.
Петлюра С. З українського життя // Україна. - 1907. - Т.2. - Кн. 2.
Залізняк М. Російська Україна й її відродження. - Львів, 1910.
Грінченко Б. 9 січня // Громадська думка. - 1906. - 10 січня та ін.; Донцов Д. Третя дума і національне питання // Слово. - 1909. - №1; Коваленко-Коломацький Г. (Гр. Сьогобочний). З часів проривів і надій. - 1900-1903 (Оповід. та ін.). - К., 1911.; Михайленко М. Національне питання в Росії й війна (Партія укр. соц. -рев.). - Б.М., 1914; Скоропис-Йолтуховський О. Значення самостійної України для європейської рівноваги. - Відень, 1916.
Українське питання. - К., 1997
