Дуже цінні відомості містяться в публікації "О состоянии виноградарства и виноделия на Южном берегу Крыма (извлечение из отчета министру государственных имуществ)" У звіті наводяться дані про зони виноробства, критерієм яких слугувала якість вин. Також подається коротка історія виноробства на Південному узбережжі Криму від греків до середини ХІХ століття. Автор звіту наводить опис технологій виробництва вина як традиційних, так і експериментальних. У звіті ставиться питання низької конкурентоспроможності кримських вин. Причина цьому - дорожнеча тари, транспорті витрати, наявність великої кількості дешевого, низької якості, західноєвропейського вина. У публікації наводяться дані про використання більшої частини кримського вина для підробок кращих західноєвропейських марок. Автор детально розглядає проблеми торгівлі кримськими винами [6].

Не аби яке значення для вивчення виноробства Півдня України має стаття "Заметки о виноделии в Таврической губернии". У статті наданий короткий опис виноградників Таврійської губернії. Автор виділяє 4 зони виноробства: 1) Південний берег Криму, 2) Алуштинська, Судацька долина та суміжні території, 3) долини річок Кача, Бельбек, Альма, 4) Північний Крим.

Залежно від зони наводяться дані про вихід вина з десятини для першої - 133 відра, для другої - 400 відер, для третьої - 480 відер, для четвертої - 540 відер. Але якість вина у третій і особливо у четвертій знано поступалась двом першим. У статті наводяться статистичні дані виробництва вина в маєтках деяких промислових поміщиків і колоністів. Детально розкривається механізм торгівлі винами Таврії [7].

У замітці "О качестве Крымских вин" наведені результати дегустації 15 сортів кримських вин, яка пройшла в Товаристві Сільського господарства Південної Росії.

У "Журнале Министерства государственных имуществ" є також дві публікації з розвитку виноробства у Херсонській губернії [8]. Перша з них являє собою звіт міністру державного майна інспектора сільського господарства С. Щепкіна "Виноградарство и виноделие в Бессарабии и округе". У звіті представлено картину розвитку виноробства середини ХІХ століття в Бессарабії та суміжних регіонах. Автор відмічає, що виноробство в цьому регіоні відрізняється тим, що вино видержують дуже короткий термін для продажу, лише окремі господарі продають добре видержане вино. Другою особливістю виноробства в Бессарабії та суміжних регіонах є те, що більша частина видержаного вина виготовляється євреями, які скуповують слабо витримане вино, витримують його і продають. Третя особливість - те, що вино виробляється в основному з місцевих сортів винограду. Четверта особливість, за думкою автора, - те, що в цьому регіоні не виготовляють свій виноградний спирт, потреби виноробства задовольняються імпортними спиртами. П'ята особливість - це труднощі збуту вина. Шоста - це те, що торгівля вином знаходиться виключно в руках євреїв. Автор у звіті торкається також питань цінової політики, витрат на заняття виноробством, торгівлею, технології виробництва [9].

Друга публікація, присвячена виноробству Лівобережного Подністров'я, написана І. Кедріним, де теж подається опис виноградників і сортів винограду Лівобережного Подністров'я. Порівнюючи технології виробництва вина у Криму та Подністров'я, автор доходить висновку, що подністровські технології виробництва вина більш примітивні, і звідси низька якість вин. Кедрін наводить статистичні дані кількості виробленого вина у державних селах Лівобережного Подністров'я, а також торкається торгівлі вином за посередництвом балтських, дубосарських, тираспольських, бендерських купців і німців-колоністів. Продавалося воно в основному в Херсонській, Київській, Подільській губерніях та Бессарабії [10].

Єдина стаття, яка присвячена виробництву свічок, була опублікована О. Шуманом - описує підприємства Катеринославського поміщика Нілуса. Автор відмічає бажання господаря розвивати у своєму маєтку свічне виробництво, але його успішний розвиток буде залежати від потреб ринку [11].

Деревообробці присвячена публікація "Паровая в Херсоне лесопильня г. Готрона", тут поряд із короткою інформацією щодо торгівлі лісом у Херсоні наводиться стислий опис лісопильні та технологічного процесу [12].

У другій половині ХІХ століття Міністерство державного майна направило спеціальні експедиції для вивчення стану рибальства та рибопереробки Чорного та Азовського морів. Результати роботи цих комісій були викладені в публікаціях, надрукованих у "Журналі Министерства государственных имуществ".

Коло питань, які цікавили експедицію, було широким. Окрім інформації про кількість риби, види риби, способи й організацію рибальства, у звітах комісії є матеріали і про переробку риби в південноукраїнському регіоні [13; 14].

Обговорюючи проблему кращого використання казенних земель, "Журнал Министерства государственных имуществ" опублікував дві статті під рубрикою "Смесь" про стан вугільної промисловості на Півдні України. У публікації "О Екатеринославском антраците" автор порушує питання про ширше використання антрациту в Південному краї, а також пропонує зробити антрацит основним паливом на Україні [15].

Публікація Герсеванова присвячена проблемі конкурентоспроможності вугілля, яке видобувалося на Півдні України [16].

Другу групу матеріалів створюють публікації, присвячені видобутку й обробці корисних копалин.

Одна з публікацій "Журнала Министерства государственных имуществ" присвячена виробництву черепиці на Катеринославській учбовій фермі. У цій невеличкій замітці стисло описане саме черепичне підприємство і технологічний процес виробництва [17].

Стосовно розвитку машинобудування слід зазначити, що на сторінках журналу приділялась увага лише сільськогосподарському машинобудуванню. Публікацій про розвиток цієї галузі мало, лише три невеликі замітки, які мають рекламно-інформаційний характер. У стаття "Механическое заведение купца Заславского в Екатеринославе" описано механічну мануфактуру Заславського, а також наведено перелік знарядь та механізмів та ціни на них [18].

У замітці "Изготовление и продажа улучшенных земледельческих орудий в немецких колониях южного края России"