О.Л. Храмова-Баранова

ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЯ МЕТРОЛОГІЇ ЯК НАУКИ В УКРАЇНІ В СВІТОВОМУ КОНТЕКСТІ

У даній статті на основі аналізу документальних матеріалів та їхнього узагальнення розглядається історіографія та пропонується періодизаційна система історичного розвитку метрології, указуються досягнення і перспективи. У процесі розбудови незалежної України провадиться робота з метою поглиблення економічних реформ, а в умовах реструктуризації економіки вагомим фактором розвитку суспільства є вдосконалення техніки, важливою складовою якої є метрологічна техніка. Актуальність теми полягає в тому, що метрологія є одним із фундаментів загального розвитку технічного життя країни, тому необхідно досліджувати історичний розвиток цієї галузі. Деяким аспектам цієї теми приділяється увага у фаховому журналі "Стандартизація, сертифікація і якість", але загальної картини розвитку метрології в Україні немає.

Мета роботи полягає в історичній реконструкції метрології на території України і визначенні перспектив та умов інноваційного розвитку цієї галузі в контексті світової науки. Завдання статті ми вбачаємо у висвітленні деяких подій з історії метрології в Україні.

Нині накопичено деякий історіографічний потенціал досліджень, що охоплює різноманітні аспекти розвитку вимірювальної техніки на території України. Необхідно зазначити, що більшість праць, присвячених даній темі, висвітлювали метрологію до ХХ ст., а саме: технічну культуру Київської Русі та Росії. Вітчизняну історіографію обраної теми умовно поділимо на літературу з розвитку метрології до початку ХХ ст., з початку ХХ ст. до 70-х рр. і літературу останньої чверті ХХ ст.

Деякі аспекти з періоду до початку ХХ ст. висвітлюються в працях, присвячених появі вимірювальних пристроїв у процесі розвитку техніки на теренах України [1]. Історія метрології ХХ ст. до 70-х років висвітлюється в монографіях і наукових статтях, більшість з яких належить радянським часам [2]. У цих працях приділяється увага переважно російській метрології, а Україна та її науково-технічний потенціал згадується фрагментарно.

Вивчення окремих аспектів розвитку мір започатковували ще за часів Київської Русі, але уявлення було примітивне. Одним з найбільш серйозних досліджень походження руських мір є робота М.Т. Бєляєва [3]. Вагомий внесок у розвиток метрології України зробив Д.І. Менделєєв. У його працях можна знайти відомості від виникнення мір і ваги до опису наукових досліджень. З поміж інших виділяється новизною праця професора Г.Г. Де-Метца "Столетие метрической системы", де він показав вплив Міжнародної системи мір (1875 р.) на метрологічну галузь в Україні [4].

Якісні зміни в дослідженні, як й в усій вітчизняній історіографії, відбулися в XX ст. Помітне пожвавлення в науковому дослідженні проблеми спостерігається після становлення Академії наук України. У науковий обіг було введено нові джерела, де мова йшла про нові здобутки у вимірювальній техніці, обговорювалися нові технології.

Література останньої чверті ХХ ст. з розвитку вітчизняної метрологічної вимірювальної техніки надає дані про впровадження масової автоматизації для метрологічної техніки. Цього часу академіком Б. О. Рибаковим вперше давньоруські міри були представлені як єдина система. Він довів, що всі види давньоруських сажнів займають положення основних геометричних ліній розрахункової таблиці древніх зодчих Вавилона [5]. Деякі аспекти передісторії, становлення і розвитку метрології знайшли відображення у працях з історії техніки В.І. Остольського [6]. Висвітлення історичного розвитку метрології намітилися і в праці з розвитку природничих знань і природознавства в Україні від найдавніших часів до початку ХХ ст. (метрології, математики, механіки, фізики та інших наук) в історико-культурному контексті. Ця монографія підготовлена у відділі історії природознавства й техніки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України [7]. Певний інтерес викликає робота О.М. Величка та 1.1. Дудича, де викладено теоретичні основи метрології, показано її роль та значимість у підвищенні якості промислової продукції, але звернуто менше уваги на історичні факти в цій галузі [8]. Необхідно відмітити, що в останній чверті ХХ ст. з'явилися нові дослідження з історії науки і техніки, де висвітлюються біографії вчених та привертається увага на проблеми метрології, це - праці І.М. Азарського, Д. Болінгера, Н. Драгана, Р. Дорфа, С.О. Шабаліна та ін [9-11].

Оскільки метрологія - це наука про виміри, а її завдання - забезпечення єдиних вимірів, вона має займатися не тільки еталонами, але й усіма іншими видами зразкових мір, досліджувати існуючі та створювати нові методи вимірювання. Ці завдання можливо вирішити в Україні, але необхідно до теоретичного потенціалу країни докласти законодавчу й матеріальну підтримку для втілення новітніх технологій у цій сфері.

Досліджуючи еволюцію метрологічної вимірювальної техніки в Україні, з'явилася необхідність в розробленні періодизації її розвитку. Автором визначено періоди й основні події кожного етапу:

період — передісторія метрології (до XVII ст.)

Визначено, що в процесі торгівельних зв'язків із Сирією, Грецією, Римом давньоєгипетська система мір (метрологічні роботи в Олександрії при Птоломеї Лазі - 323-283 рр. до н.е.) була засвоєна в Київській Русі. У 996 р. Великий князь Володимир видав Устав про церковні суди, де наголошувалося, щоб міри у торгівлі та побуті дотримувалися встановлених (золотий пояс князя Володимира Святославича був еталоном довжини - приблизно 108 см). 1134 р. у Новгороді була створена Палата мір і ваги (церков Івана Предтечі), де зберігалися еталони довжини і ваги (склади вощені, пуд медовий, гривенька рубльова, лікоть єваньський). У 1136 р. новгородським князем Всеволодом був виданий Устав "Про церковні суди,