початку ХХ ст. Зокрема, роль соціал-демократії в процесах національного відродження, формуванні української модерної нації знайшла відображення у праці В.Сарбея [23]; діяльність анархістів - А.М.Лебеденка [24], монархістів - І.Омельянчука [25]. Названі автори піднімали актуальні питання політичної історії України, але матеріал щодо Півдня України висвітлювався ними фрагментарно. Діяльність РУП "Спілки", УСДРП та деяких інших політичних партій і організацій в контексті українського політичного руху на початку XX ст. розглянули О.Голобуцький та В. Кулик [26]. Проте вказані автори майже не відтворили функціонування українських партій на теренах Півдня України. Значно більше уваги регіональним політичним об'єднанням відвели І.Калмакан та О.Бриндак [27].
Отже, автори праць другої половини 1990-х рр. зверталися до різних аспектів існування громадських і політичних об' єднань України кінця ХІХ - початку ХХ ст., спробували об' єктивно показати їх місце і роль у суспільстві в означений період. Особливістю наукової літератури даного етапу стало активне вивчення окремих сторінок історії України на загальнодержавному й регіональному рівні. Науковці високо оцінили діяльність благодійних, культурно-освітніх товариств, показали вплив політичних угруповань на свідомість мешканців України. Разом із тим процес функціонування недержавних і політичних об' єднань Півдня України кінця ХІХ - початку ХХ ст., що діяли в межах Херсонської губернії, в історичній літературі був висвітлений уривками.
До третього, сучасного, етапу належать роботи дослідників з цієї проблеми з 2001 р. до сьогодення. Він відбиває зміни, що відбулися в українському суспільстві й у вітчизняній історичній науці на початку ХХІ століття. Головною ознакою цього етапу є наявність значної кількості піднятих питань, різних точок зору і підходів у працях науковців.
Доцільно підкреслити, що в новітніх посібниках з політичної історії України діяльність громадських і політичних утворень південного регіону розглядається досить стисло. Серед них слід виділити 6-томне видання "Політична історія України. ХХ століття" [28]. В першому томі автори докладно аналізують основні фактори і сутність політичних процесів в Україні, ідейно-теоретичні надбання української політичної думки та роль "українського питання" в Російській імперії. Але проблем діяльності політичних партій на землях Півдня України вони торкаються епізодично. Серед громадських організацій їхню увагу привернули лише "Просвіти" та деякі єврейські організації.
У 2001 р. у Львові був виданий навчальний посібник "Нариси з історії суспільних рухів і політичних партій в Україні (ХІХ-ХХ ст.)" [29], що висвітлює діяльність політичних партій у загальних рисах і зосереджує свою увагу переважно на центральних осередках і політичних утвореннях, які діяли в Західній та Наддніпрянській Україні. Окремі факти недержавних і політичних утворень Херсонської губернії вписуються в загальну картину політичної історії України. Однак це видання майже не відтворює діяльності національних та спортивних громадських організацій, слабко висвітлює стратегію і тактику українських та єврейських політичних об' єднань названої території. Таким чином, недоліком вищезгаданих праць є оглядовість матеріалу щодо Півдня України.
Історіографія останніх років характеризується широким залученням архівних джерел, невідомих матеріалів, розробкою нетрадиційних, оригінальних історичних версій окремих періодів минулого
України. Свідченням цього є поява фундаментальних монографій, присвячених історії політичних партій.
До них слід віднести дослідження, підготовлені Р.І.Вєтровим, С.П.Донченком [30], О.П.Сарнацьким [31]. Намагаючись урівноважено оцінити факти тогочасної ситуації, автори розглядають не тільки загальні риси політичних утворень, а й чільне місце відводять регіональним осередкам, виказуючи свою думку щодо продуктивності їх роботи. Вагоме значення для дослідження політичних організацій мають праці доктора історичних наук А.І.Павка [32-33], які відзначаються високим фаховим рівнем. У них проаналізовано загальні закономірності та особливості формування партійних систем у Східній Галичині і підросійській частині України, висвітлено програмні засади, соціальну базу, організаційну мережу, стратегію і тактику українських і російських партійно- політичних об'єднань на початку ХХ ст., визначено їх місце і роль у громадському житті України модерної доби. Однак його праці потребують певних доповнень, особливо, коли мова йде про південний регіон.
Яскравий виклад діяльності ліберальних політичних утворень, які діяли в межах України на початку ХХ ст., міститься в ґрунтовній праці С.П.Донченка [34]. Цікавими, на наш погляд, є докази автора стосовно того, що такі українські партії, як УДП, УРП, УДРП, слід розглядати не як соціалістичні, як стверджували в історіографії до недавнього часу, а як ліберальні [35, с.304]. Українським партіям УСДРП та УПСР присвятив свою монографію О.Ю.Висоцький [36]. Він з'ясував спільні й особливі риси цих партій, розкрив генезу, становлення ідеологій, їх діяльність у 1900-1920 рр. Але значний матеріал присвячений діяльності партій на тлі подій української революції.
У сучасних умовах проблематика громадських і політичних організацій набуває подальшого розвитку, що засвідчує поява нових дисертаційних праць А.В.Нарадько [37], А.А.Кучеренко [38], Т.А.Бевз [39].
Вагоме місце на цьому етапі посідають роботи, присвячені історії окремих міст Півдня України. Вчені-регіонали здійснили спробу визначити вплив деяких громадських і політичних об'єднань на свідомість південних мешканців і показати їх місце і роль у громадсько-політичному житті [40-43]. Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує праця Н.Шушляннікової "Розповіді з історії Херсонського краю". Хоча її автор досить побіжно торкається діяльності громадських організацій і зовсім не розглядає партійні осередки, її твердження з приводу того, що соціокультурні процеси в Херсонській губернії кінця ХУІІІ - початку ХХ ст. набували специфічних рис, оскільки "південноукраїнські міста сформували новий тип людини - "громадянин Півдня", важливою рисою якої було відчуття того, що
