Викликають зацікавленість дослідження, в яких історики розглядали регіональні особливості міського самоуправління в Україні. Наприклад, вчений В. А. Дядиченко проаналізував структуру та склад органів міського самоуправління Лівобережної України кінця XVII - початку XVIII ст. Історик визначив, що крім війта, бурмістрів, райців та лавників до міського управління входили городові отамани. На думку дослідника, городові отамани входили до складу міської, або сотенної старшини, але визначити їх місце в системі управління досить складно. Історик вказував на втручання у справи міського управління полкової та сотенної старшини, що оцінював негативно [8, с. 284]. У результаті поєднання козацької адміністративної системи з міським самоврядуванням у містах Лівобережної України склалася особлива структура управління. Проте залишаються невизначеними численні питання щодо розмежування функцій органів міського самоуправління та козацької адміністрації, причин виникнення між ними суперечок, зміни місця та значення в соціально-економічному та політичному житті міст Лівобережжя органів міського самоуправління.

О. І. Путро здійснив дослідження самоврядування міст Лівобережної України другої половини XVIII ст. Науковець стверджував, що у другій половині XVIII ст. посилилось втручання царської влади в міське самоуправління. Так, у всіх містах Російської імперії запроваджувалися загальні міські та шестигласні думи, до яких перейшла більшість адміністративних функцій магістратів та ратуш. На думку вченого, скорочення повноважень органів самоуправління свідчить про занепад магдебурзького права в українських містах [7, с. 70]. Пояснення кризи самоврядування як результату політики уряду Російської імперії обмежене, тому проблема вимагає з' ясування об' єктивних передумов занепаду магдебурзького права міст Лівобережної України другої половини XVIII ст.

Щодо міст Південної України історик О. І. Дружиніна визначила, що вони виникли в період занепаду магдебурзького права та посилення центральної влади. Управління містами Південної України формувалося на засадах російського міського управління і лише колонії іноземців, наприклад маріупольських греків, вірменська колонія «Нова Нахічевань», користувалися правом самоврядування [11, с. 175]. Тому магістрати та ратуші міст південноукраїнського регіону, які виконували функції управління, не мали нічого спільного з магдебурзьким правом.

О. С. Компан підійшла до аналізу регіональних особливостей магдебурзького права у площині соціально-економічних та політичних процесів держав, до складу яких входили українські землі у другій половині XVII ст. Порівняння Речі Посполитої та Росії дозволило визначити відмінності в суспільно-політичних процесах, які позначилися на розвитку міського самоврядування. Так, на Правобережжі відбувалося проникнення в органи міського самоуправління шляхти, яка в такий спосіб намагалася протистояти центральній королівській владі. На Лівобережжі, за висновками дослідниці, містам не загрожувала влада феодалів, тому вони поступово перетворювалися на «царські міста- посади» [5, с. 134].

Варто зазначити, що до компаративного методу в дослідженнях магдебурзького права зверталися історики другої половини ХІХ ст. Наприклад, Ф. В. Тарановський зробив спробу здійснити порівняльне законодавство у праці «Обзор памятников магдебургского права западнорусских городов литовской эпохи» (1897). Сучасний український історик С. І. Климовський не погоджується з критеріями, які обрав В. Б. Антонович для порівняння прав Києва з німецькими містами. Дослідник зазначає, що необхідно насамперед порівнювати ступінь самостійності міста відносно держави на порівняних хронологічних відрізках [12, с. 80].

У науковій літературі достатньо глибоко проаналізовані питання соціально-економічного розвитку українських міст, становлення ремісництва, цехового устрою, піднесення торгівлі. Вчені визначили склад виборних органів самоуправління, велику увагу приділили характеристиці їх судової діяльності. Проте у переважній більшості праць все ж таки в центрі уваги знаходилася історія міст, а питання розвитку самоуправління не відносилися до головних завдань наукових розвідок.

Другорядність проблем магдебурзького права зумовили відсутність комплексного дослідження становлення і розвитку самоуправління українських міст на різних історичних етапах. Перед дослідниками постає велика кількість нез'ясованих питань, зокрема, специфіка українського самоуправління, його особливості в різних регіонах України. В історіографії залишається недостатньо обґрунтованою класифікація українських міст, у дослідженнях немає чіткого визначення відмінностей між магістратськими та ратушними містами в структурі органів управління, їх функцій та повноважень, пояснення законодавчої бази.

Розгляд проблеми в контексті західноєвропейських процесів дозволить визначити специфіку та закономірності розвитку самоврядування міст. Порівняння функцій та повноважень органів міського самоуправління України та західноєвропейських держав дасть можливість доповнити характеристику значення магдебурзького права, його впливу на соціально-економічний процеси на різних історичних етапах. Вимагає також поглиблення та систематизації зіставлення міського самоуправління різних регіонів України, відмінності в яких зумовили політичні та соціально-економічні чинники.

Незважаючи на велику кількість наукових праць, у яких порушувалися питання історії магдебурзького права, залишається ще багато перспективних напрямків наукового дослідження проблеми. Із самоврядуванням пов' язаний тривалий період вітчизняної історії, тому це явище заслуговує на увагу дослідників і вимагає подальшого наукового аналізу та концептуального переосмислення.

Джерела та література

Бондарчук Т. І. Західно-руське право: дослідження і дослідники. - К., 2000.

Швидько А. К. Социально-экономическое развитие городов Украины в XVI-XVIII вв. - Днепропетровск, 1976.

Тхор В. І. Про стан вивчення історії міст України XVN-XVIII ст. // Український історичний журнал. - 1974. - № 8.

Отамановский В. Д. Развитие городского строя на Украине в XIV—XVI11 вв. и магдебургское право // Вопросы истории. - 1958. - № 3.

Компан О. С. Міста України в другій половині XVII ст. - К., 1963.

Сас П. М. Деякі особливості міського самоврядування на Україні в XV-XVI ст. // Український історичний журнал.