історичну епоху, коли видання з'явилося на світ Божий. Присвячення твору Ієремії (Яремі) Вишневецькому викликане занепокоєнням його душевними пошуками і коливаннями. Твір пронизаний переконаннями Яреми, спрямованими залишатись у лаві православних, у батьківській вірі, і за можливістю утримувати в ній своїх підданих. Мати князя була двоюрідною сестрою П. Могили. Узагалі священик усіма засобами прагнув спонукати Ієремію стати ревним оборонцем православ'я за зразком своїх предків, зокрема його батька Михайла чи славетного пращура, засновника Січі - Байди-Вишневецького. Однак сталося інакше. Заповзяття й енергія роду Вишневецьких відтоді були спрямовані в русло католицизму, полонізації. Зокрема син Ієремії - Михайло став пізніше королем Речі Посполитої.
В ОДНБ зберігаються прижиттєві видання праць видатного вченого, літератора, церковного і громадського діяча, яскравого представника схоластичного мистецтва, ректора Києво-Могилянської академії Іоанікія Галятовського [1.-С.73-76]. Ці твори - "Ключ Разумения священникам законным и свецким належащий" (1659) і "Наука о сложении казаній" (1660) - було випущено в типографії Києво-Печерської лаври [7]. За змістом це - певного роду настанови з риторики з теоретичними й практичними порадами. Вельми цікаві окремі нотатки про явища природи, про будову тіла людини та інші відомості, які є джерелом вивчення тогочасних уявлень про навколишній світ, про тодішній стан природничих наук. Книга стала прикладом для наступних видань такого роду, сама зазнала кілька перевидань. Зокрема бібліотека має також третє видання "Ключа Разумения". Воно вийшло у світ 1665 року у Львові в типографії Михайла Сльозки [8.-С.12].
У примірнику першого видання, що зберігається в ОДНБ, переплетено обидва твори разом. У кожного примірника відсутні титульні аркуші, кожен починається з першої сторінки. "Ключ Разумения" складається з 253 аркушів у дві сторінки. На першій сторінці є заголовок: "Казание на Рождество Христово" [7.-С.1]. "Наука о сложении казаній" має 149 аркушів, починається з "Казания на свято великомученика Георгия" [7.-С.254].
Інститут меценатів української книги зародився ще за часів першодруків. Серед тих, хто давав кошти на видання Книги, були володарі великих земельних маєтків Ходкевичі, князі Острозькі, Київське та Львівське братства та ін. [9.-С.6-9]. Тому й не дивно, що українські стародруки віддзеркалюють вплив козацького духу, стану і світогляду в усіх сферах культури.
Братства були центрами культури й освіти тогочасної України. Природно, що при них діяли такі необхідні друкарні. У нашій бібліотеці зберігається Львівський слов'яно-руський Октоїх (Шестиденник) 1689 року видання [10]. Книга побачила світ у типографії при Львівському Ставропишальному Братстві, засновником якої був ще І. Федоров. У 1586 році Братство викупило типографію, закладену першодрукарем купцеві Якубовичу. Наш примірник не має титульного листа, також відсутня заключна частина. Після передмови, перед початком тексту міститься гравюра на дереві, де зображено Іоанна Домаскіна [10.-С.5].
Як відомо, склалося кілька стереотипів сприйняття козацтва, приписування йому основних рис, засад, цілей. Думка про те, що козаки є головними оборонцями православ'я, стала майже аксіомою. Для періоду, що розглядається, характерно видання книг при активній козацькій підтримці саме релігійного і навіть літургійного змісту.
Вплив козацької естетики відчутний у зовнішньому й внутрішньому оформленні стародруків, де проявився неабиякий хист майстрів прикладного мистецтва. Зокрема українські книги відзначаються високим рівнем художнього оздоблення текстової частини, гравірування. Оскільки процес виготовлення шаблону кожної ілюстрації був дуже трудомістким і тривалим, то того часу було поширено копіювання зображень із попередніх видань, багаторазове їхнє використання [11.- С.2]. Однак українські друкарні з початку XVII ст. вирізняє те, що поруч із запозиченими західними зразками, певна кількість шаблонів вирізалася вже самостійно, щоразу вдосконалюючи свою майстерність.
Завдяки певним технологіям, де криються й козацькі секрети обробки, зображення літер і гравюр навіть крізь віки викликають захоплення своїм свіжим виглядом. За часів вироблення стародруків використовували стійкі барвники - червону фарбу з бурим відтінком, або кіновар, і чорну, на основі сажі й певних лаків [12.-С.2]. Друкарська фарба вироблялася як із місцевих ресурсів, так і з імпортних інгредієнтів, що зокрема, привозили й козаки, яких наймали на військову службу володарі різних країн.
Папір, на якому друкувалися українські книжки, головним чином, був місцевого виробництва. Кожна папірня обов'язково ставила на аркушах свій знак - філігрань (зображення герба засновника папірні або міста, села, у якому функціонувала папірня, чи якийсь інший умовний знак) [13.-С.63-68].
Нелегке похідне козацьке життя відбилось і на книжкових палітурках. Книга мала застібки, зав'язки, що оберігали дошки й сторінки від пошкодження й у закритому стані стягували книжковий блок, жорстко фіксуючи аркуші [14.-С.2-3].
Дошки напрестольних євангелій іноді покривали металевими оправами, прикрашали коштовним камінням, чеканкою, литтям, фініфтю - емаллю, що застосовувалася для художнього розпису металевих виробів. Палітурку оздоблювали золотом, срібними або мідними наріжниками, середниками, жуковинами [11.-С.3]. Форма всіх перелічених накладних елементів увібрала в себе мотиви прикрас козацької зброї, одягу тощо.
Першодруки були продовжувачами традицій української рукописної книги. Того ж часу започаткувалась нова тенденція - вносити до візерункових вставок елементи рослинного характеру, які тривалий час використовувались у рукописних книгах [14.-С.4-5]. Можливо, тут відбитий багатющий козацький досвід збирання трав і квітів... У символічних зображеннях бруньок, листочків, окремих квіточок, загадкових переплетіннях візерунків і орнаментів закладено велику таємницю сенсу Життя, кругообіг в Природі тощо...
Перші в практиці східнослов'янського книгодрукування сюжетні ілюстрації достатньо увібрали козацький колорит. Окремі елементи одягу, тло, на якому зображено ті чи інші