УДК 94(477.43/44)"170/190"

О. В. Барвінок

ДВОРЯНСТВО ПОДІЛЬСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ В КІНЦІ XVIII - НА ПОЧАТКУ XX СТ.: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД

Автор висловлює щиру подяку Інституту інтердисциплінарних досліджень «Artes Liberales» Варшавського Університету за надану можливість наукового стажування у Республіці Польща (грудень, 2009 р.), що дозволило доопрацювати пропоновану статтю.

У статті здійснена спроба проаналізувати стан наукової розробки проблеми діяльності дворянства в

органах державного управління регіону від часу створення Подільської губернії до початку ХХ століття.

Показано рівень висвітлення даного питання у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників дорадянського,

радянського та сучасного періодів.

Ключові слова: Подільська губернія, дворянство, польська шляхта, дворянські зібрання, самоврядування,

інкорпорація, інтеграція.

У руслі політики держави, спрямованої на покращення ефективності організації управління та функціонування владних структур, суттєве значення має оцінка історичного досвіду у контексті формування нового ефективного державного ладу України. Зважаючи на умови розвитку традицій української влади та беручи до уваги певні помилки тодішнього керівництва, актуальним стає вивчення минулого досвіду участі вищих верств населення для пошуків правильних шляхів вирішення складних завдань, які виникають перед державою.

Останнім часом у вітчизняній історичній науці з'явилося чимало досліджень з теми діяльності владних структур на Україні від моменту входження її до складу Російської імперії і до 1917 р. - часу, коли кардинальні трансформації держави призвели відповідно до функціональних, національно-соціальних та класових змін у них. Так, зокрема тема дворянства, його кількісний і національний склад та функціональність у органах державного управління Подільської губернії та станового самоврядування регіону є малодослідженою науковою проблемою, оскільки до недавнього часу історики звертали свою увагу переважно на соціально-економічні аспекти життя дворян. Тому нашим завданням є спроба проаналізувати історіографію даного питання задля подальшого ґрунтовного дослідження.

Вивчення окремих аспектів історії того чи іншого регіону слід розпочинати зі змалювання цілісної картини його розвитку у визначений дослідником період. У даному випадку вивчення подільського дворянства у владних інституціях передбачає ознайомлення з історією виникнення самої губернії, з особливостями формування адміністративно-територіального устрою, національно-релігійним складом населення та соціально-економічним становищем краю.

Історія вивчення Поділля розпочалась зі збору статистично-етнографічних матеріалів. Вчені-історики ще у дорадянський період описували природно-географічні умови краю, частково адміністративно- територіальний устрій, національно-релігійну картину губернії. Тут варто назвати праці священика з Кам'янця-Подільського В. Марчинського «Статистично-топографічний та історичний опис Подільської губернії» [1] та історика і письменника О. Пшездзєцького «Поділля, Волинь, Україна. Картини місць і часу» [2].

Державні установи Російської імперії у перше десятиріччя ХІХ ст. ініціювали виконання історико- статистичних описів губерній Правобережної України. У численних працях окрім історії, статистики, економіки Поділля, помітна спроба об'єктивно обґрунтувати губернський устрій у цьому регіоні. Так, український історик М.Ф. Карачківський видав (щоправда у 1929 р.) «Опис Поділля 1819 р. В. Рудницького», який містить цікаві відомості про деякі населені пункти Подільської губернії [3].

У середині ХІХ ст. з'явилась праця Н.П. Столпянського «Девять губерний Западно-русского края в топографическом, статистическом и историческом отношениях», в якій знаходимо відомості зокрема про кількісний, соціальний та національний склад населення від початку ХІХ ст.[4].

Із 1838 р. уряд дозволив видавати Подільські, Волинські та Київські «Губернские ведомости», у неофіційних частинах яких часто вміщувались ґрунтовні матеріали історико-краєзнавчого спрямування, щоправда, без авторства: «Историческое обозрение городов Подольской губернии», «Краткая история Подолии», «Историческое описание некоторых местечек и поселений Подольской губернии». Вже з середини 80-х рр. ХІХ ст. завдяки місцевим дослідникам старовини у часописах починають з'являтися узагальнюючі нариси з історії Поділля - історико-статистичні звіти, описи губернії, повітів тощо. Так, впродовж 1853-1855 рр. у часописі «Журнал Министерства внутренних дел» були надруковані сім нарисів про міста і повіти Поділля з описами населення, що мало неабияку історичну цінність [5]. Комплексне вивчення історії Правобережних губерній та видання історико-краєзнавчих збірників про минуле краю започаткував П.Н. Батюшков - подільський губернатор 1882-1884 рр. [6; 7].

Загальну картину історії Подільської губернії, аспекти територіального устрою регіону у загальноімперській системі, а також статистичні матеріали подавали дослідники М. Сімашкевич, Л. Крушинський, Л. Похилевич, подільський губернатор К. Фліге, краєзнавець Ю. Сіцінський та інші. Вони активізували збір даних щодо Поділля. Більшість праць на початку ХХ ст. мали частіше колективнии характер, проте можна відмітити ґрунтовне дослідження В. Філімонова, який, вивчаючи економічний розвиток Поділля, не оминув питання адміністративно-територіальної організації краю[8].

Цінні дані про національний склад населення, рівномірність його розселення у регіоні у ХІХ ст. і до 1918 р. подали подільський історик С. Саченко [9] та Н. Григор'єв-Наш [10]. Етнічний та соціальний склад населення Подільської губернії вивчав відомий український історик Д. Дорошенко, праця якого уможливить визначення питомої ваги дворян відносно інших станів регіону [11]. Значна кількість історіографічно- бібліографічних матеріалів з історії Поділля зібрана у фундаментальній праці Л. Баженова [12].

Коротку історію польського Поділля, описи населених пунктів краю, події визвольних повстань та події початку ХХ ст. подає польський історик З. Скрок [13].

Основоположниками історії дворянства стали дореволюційні історики-правники, які аналізували юридичні аспекти привілейованого стану. Вивчення дворянського стану в Росії розпочав О. Романович- Славатинський із аналізу законодавчих актів та висвітлення правового і майнового становища дворянства. Він першим простежив розвиток корпоративних прав дворян, відмітив відмінності між російськими та зарубіжними привілейованими станами, вказав на важливу роль дворянського самоврядування як "колишню обов'язкову службу у новому виданні" [14, с.401]. Таке