XX з'їзд КПРС відкрив новий період у розвитку історичної науки. Розвідки, які вийшли у другій половині 50-х - 80-х рр. відрізняються певною різноманітністю викладання матеріалу, більш глибокою документальною базою. Розширюється і коло конкретних подій стосовно проблематики, що досліджується, науковці стали більш критично аналізувати її окремі аспекти.

Так, у цей час з'являються спроби аналізу діяльності Російського товариства пароплавства і торгівлі, конкурентної боротьби та наслідків укладання монопольних угод у торговельному флоті Чорного та Азовського морів. Зокрема, про це йшлося в статтях В.П. Можіна і Д.М. Ефенді-Заде [22; 23].

У тому чи іншому аспекті, частіше за все - досить стисло, без достатнього фактажу та аргументації окремі питання з досліджуваної теми висвітлювалися у відповідних розділах узагальнюючих видань науково-популярного характеру, що вийшли протягом 50-80-х рр.: праці з історії світового судноплавства, Чорноморського пароплавства, низки провідних портів України - Одеси, Миколаєва [24-29].

У 60-х роках з'явилися дисертаційні дослідження, монографії, де висвітлюються окремі аспекти зазначених питань. Однією з перших робіт, де розглядалася історія залізничного транспорту в Україні, була праця В.І. Ангелейка [30].

Важливим внеском в історіографію залізничного транспорту в Україні стало дисертаційне дослідження С.В. Кульчицького [31]. Він розглядає розвиток залізничної мережі в Україні в дорадянський період у зв'язку з промисловим переворотом в Росії та його впливом на економіку України. На це дослідження спирається

багато істориків які займалися та займаються історією залізничного транспорту в Україні

Помітним явищем стала монографія О. Соловйової [32], де вперше в радянській історіографи подається широкий аналіз розвитку залізничного транспорту в Росії та Україні. Це дослідження є одним з базових, серед усіх робіт, які були присвячені історії розвитку залізничного транспорту. Названі роботи відрізняє строга науковість, широта і аргументація висновків.

Цінний матеріал про місце й роль залізничного й морського транспорту в становленні й розвитку Півдня України, у поглибленні й розширенні всеросійського ринку, у зміцненні економічних зв'язків українських губерній вміщено у монографіях відомих істориків і економістів О.О. Нестеренко, І .А. Гуржія, Р.С. Лівшиця, Г.Д. Бакулева [33-37]. Зокрема, в ґрунтовній праці Л.Г. Мельника „Технічний переворот на Україні у XIX ст." [38] вивчалися питання виникнення транспортних підприємств, основні напрямки їхньої діяльності.

Дальший, хоч подекуди й нерівнозначний, розвиток отримали різноманітні питання народження торговельного пароплавства на Півдні у насичених оригінальним фактичним матеріалом працях Н.А. Залеського [39; 40], науково-популярних нарисах В.В. Басевича, Б.М. Орловського [41; 42]; окремі питання щодо досліджуваної теми висвітлювалися у цікавих статтях В.П. Ващенка, В.В. Крутикова [43; 44].

Значний внесок у дослідження соціально-економічної історії України кінця XVIII - першої половини XIX ст. включно з питаннями внутрішньо- та зовнішньополітичних зв'язків зробив І .А. Гуржій. У його працях зазначається, що розвиток залізничного транспорту був зумовлений станом промисловості даного періоду, що сприяло зростанню всіх галузей народного господарства, розширенню і поглибленню внутрішнього загальноросійського ринку, в т.ч. українського.

Зовнішня торгівля у Чорноморсько-Азовському басейні даного періоду стала предметом глибокого монографічного дослідження В.А. Золотова [45], деякі питання зовнішньої торгівлі Одеси у XIX ст. успішно досліджував М.О. Скрипник [46]. Досить цікавим є цикл змістовних праць комплексного характеру К.І. Дружиніної [47; 48].

У цей період виходить багато праць, які присвячені історії окремих залізниць [49-51]. У них розглядалася історія розвитку тієї чи іншої залізниці від її створення. Як правило, ці роботи носили науково- популярний характер, у них не ставилось завдання спеціально дослідити весь комплекс питань, що стосувався даної теми. Проте, вони зробили певний внесок в історіографію залізничного транспорту України.

Важливе місце серед наукових робіт, присвячених історії окремих залізниць, посідає дисертаційне дослідження В. Мирончука [52]. Він дав повний аналіз передумов та ходу створення Катерининської залізниці, визначив її важливий вплив на промисловий розвиток південного регіону Російської імперії.

Привертало увагу дослідників і матеріально-технічне забезпечення залізниць [53; 54]. Однак недоліком цих праць є те, що в них недостатньо висвітлено дорадянський період історії залізниць, основна увага була приділена технічним досягненням радянського часу.

Ознайомлення з спеціальною радянською історичною літературою дає підставу зробити висновок, що проблема розвитку промисловості, товарного виробництва, торгівлі знайшла більш-менш задовільне висвітлення. Проте питання становлення і функціонування залізничного і морського транспорту на Півдні України у другій половині ХІХ - на початку Хх ст., як умови розвитку згаданих процесів, залишається дуже слабо розробленим.

Новий період у вивчені теми починається з проголошенням незалежності України. В цей час виникають сприятливі умови для вільного розвитку історичної науки, ґрунтовної розробки проблем українського історичного процесу. Так, історики більш активно починають звертатися до становлення капіталістичних, ринкових відносин в Україні в другій половині XIX - на початку XX ст., що стосується і дослідження окремих аспектів питань, пов'язаних із розвитком підприємництва на транспорті. В 90-х рр. XX ст. цьому були присвячені статті З.В. Першиної, Ю.П. Коновалова, І.С. Гребцової, В.А. Мірошниченко [55; 56].

У цей період з'явилися нові, оригінальні праці. До таких робіт слід віднести дисертаційне дослідження С.С. Богатчук [57], у якому досліджено соціально-економічний аспект розвитку залізниць України в другій половині XIX - по 1917 рік. Автор розглядає історію залізничного транспорту в тісному зв'язку з промисловим піднесенням, показує,