Іншою спробою висвітлити історію залізничного транспорту України стала колективна монографія „Залізниці України. Історичний нарис" [58]. Ця праця охоплює період від зародження залізничного транспорту України до 1918 року. В ній докладно розповідається про історію п'яти залізниць: Львівської, Південно-Західної, Донецької, Катерининської та Південної. Історія кожної залізниці розглядається окремо, причому практично в кожному випадку висвітлюється вплив її на розвиток регіону. Велике значення має і те, що автори певну увагу приділили і технічним питанням, висвітливши різні аспекти функціонування залізниць, їх матеріально-технічного забезпечення тощо. Ця робота залишається важливим та корисним дослідженням з історії залізниць України.

Науковці О. Реєнт та О. Сердюк [59] у своїй монографії висвітлюють стан залізничного транспорту в Україні напередодні та в роки Першої світової війни. Автори на широкій джерельній базі визначають причини стримування залізничного будівництва в передвоєнні роки, розкривають стан, в якому опинились залізниці в цей час. З іншого боку, оскільки автори не ставили завдання всебічно досліджувати залізничний транспорт, то частина актуальних проблем залишилась поза їх увагою. Важливі питання історії Одеської залізниці знайшли відбиття в роботі Ю.С. Линюка [60]. Використовуючи архівні матеріали, автор розкрив всі перипетії будівництва дороги, що першою з'явилася на Півдні України.

Цінним здобутком в історіографії морського флоту Чорноморсько-Азовського басейну є дослідження О.Б. Шляхова [61]. Використовуючи великий комплекс архівних матеріалів, автор дослідив проблему становлення капіталістичних відносин на морському транспорті. Але основну увагу приділено соціальному фактору, а саме складу судновласників і моряків, взаєминам між ними, політиці царату стосовно підприємництва в торговельному флоті, відношенню до робітничого питання.

Значним внеском у розробку проблеми залізничного транспорту є дисертаційне дослідження Пономаренка Р.О. [62], в якому описуються особливості будівництва залізниць, забезпечення їх рухомим складом, паливом, рейками та скріпленнями. Однак автора більше цікавлять технічні проблеми, які є невід'ємними від загального питання розвитку залізничного транспорту в Україні, але є недостатніми для з'ясування ролі залізниць у співпраці з морським флотом, що в свою чергу є умовою економічного розвитку регіону і налагодження зв'язків як з іншими районами Російської імперії, так і з іншими державами.

Відзначається, що в цілому для більшості праць останнього часу характерний багатоманітний спектр поглядів на історичні події, намагання дати всебічну об'єктивну характеристику суспільно-політичним та економічним процесам, які мали місце в Україні в другій половині XIX - на початку XX ст.

До історіографії залізничного транспорту південного регіону України необхідно віднести роботи біографічного характеру [63-69], які вносять певний вклад у розробку даної проблеми.

Отже, можна сказати, що в сучасній українській історіографії питання історії залізничного і морського транспорту достатньо поширене. І все ж, на думку автора, ступінь розробки теми характеризується відсутністю узагальнюючих досліджень, присвячених формуванню залізничного та морського транспорту в другій половині ХІХ - на початку XX ст. Згадана проблематика у попередній період розглядалася фрагментарно та епізодично. Багато важливих питань історії виникнення і функціонування залізничного і морського транспорту дотепер ще не вивчені, не всі її аспекти знайшли рівномірне висвітлення у науковій літературі.

Таким чином, подальшого дослідження потребують питання, які залишились поза увагою науковців, пов'язані з загальним аналізом головних аспектів формування та функціонування залізничного і морського транспорту на Півдні України: проектування і хід будівництва залізниць на Півдні України у другій половині XIX - на початку XX ст.; розвиток морського транспорту; становлення науково-технічної бази транспорту; роль шляхів сполучення у забезпеченні транспортно-економічних зв'язків Півдня України з іншими регіонами Російської імперії й іноземних держав.

Джерела та література

Деятельность Русского общества пароходства и торговли за последние 10 лет. - СПб., 1897.

Иловайский С.И. Исторический очерк пятидесятилетия Русского общества пароходства и торговли. - О., 1907.

Кази М.И. Добровольный флот и Русское общество пароходства и торговли перед государством. - СПб., 1888.

Поггенполь М. Очерк возникновения и деятельности Добровольного флота за время ХХУ-ти летнего его существования. - СПб., 1903.

Скальковский К.А. Русский торговый флот и срочное пароходство на Черном и Азовском морях. - СПб., 1887.

Верховский В. Краткий исторический очерк начала и распространения железных дорог в России по 1897 г. включительно. - СПб., 1898.

Верховский В.М. Исторический очерк развития железных дорог в России с их основания по 1897 г. включительно. - СПб., 1809.

Головачев Л.Л. Железные дороги в России. - М., 1908. - Т.4.

Исторический очерк разных отраслей железнодорожного дела и развития финансово-экономической стороны железнодорожного дела в России по 1897 год включительно. / Под ред. В. Верховского. - СПб., 1901.

Безобразов В.П. Народное хозяйство России. - СПб, 1882.

Брандт Б.Ф. Иностранные капиталы. Их влияние на экономическую жизнь страны. - Т.Н. - СПб., 1899.

Рагозин Е.Л. Железо и уголь на Юге России. - СПб., 1895.

Фомин П.И. Горная и горнозаводская промышленность Юга России. - Т.І. - Харьков, 1915; Т.II . - Харьков, 1924.

Антошин Н.К. Сведения и данные о мастерских русских железных дорог и об некоторых заграничных. - СПб., 1910.

Антошин Н.К., Силуянов С.И. Развитие железных дорог по отношению к подвижному составу. - СПб., 1901.

Шотлендер Я.В. Паровоз. Руководство для технических железнодорожных училищ, железнодорожных машинистов и