УДК 94(477.46)

С. А. Васільєв

ПОЛЬСЬКОМОВНА ПРЕСА ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ УМАНІ1

Великий потенціал для дослідження історії Умані на різних етапах розвитку міста має польськомовна преса другої половини ХІХ - початку ХХ ст. На її основі можуть бути досить чітко висвітлені окремі аспекти соціально-економічного, культурного, релігійного тощо життя у місті. Зважаючи на те, що зміст більшості з цих видань є практично не вивченим, тут відкриваються широке поле для роботи для будь-якого дослідника, який цікавиться цією проблематикою.

Ключові слова: історія міста, нарис історії, польськомовна періодична преса, публікація.

Аналіз періодичної преси є вагомим джерелом історичного дослідження. На відміну від власне архівних джерел, що часто містять суху статистичну звітність, газетні публікації дають нам змогу побачити досліджувану проблему не загалом, а у її специфічних аспектах, «наблизитись» до предмету вивчення. Така специфіка періодики робить її особливо корисною у сфері історичної урбаністики, дозволяючи дослідити внутрішнє життя того чи іншого населеного пункту, визначити найактуальніші проблеми, з якими стикались місцеві жителі на різних етапах його історії, а часто і внести ясність у погано висвітлені в джерелах питання.

Звертаючись безпосередньо до історії міста Умані, зазначимо, що вона досить непогано представлена у місцевих та загальноросійських періодичних виданнях, на які часто спираються дослідники розвитку міста у ХіХ - на початку ХХ ст. Водночас, практично не опрацьованим залишається великий пласт польськомовної періодики, значна частина якої міститься у читальні мікроформ Бібліотеки Народової у Варшаві.

Цією публікацією ми маємо на меті розпочати дослідження вказаної проблеми, проаналізувавши пов'язані з історією Умані матеріали кількох найменувань польськомовної преси другої половини ХІХ - початку ХХ ст. У рамках поставленої перед собою мети вважаємо за потрібне виокремити найбільш інформативні, з нашої точки зору, періодичні видання; систематизувати за тематичною спрямованістю вміщені у них публікації, детальніше проаналізувавши ті з них, які є найбільш цінними для дослідження історії Умані.

Серед усієї періодики, з якою ми мали можливість попрацювати, безумовним лідером як щодо кількості, так і щодо інформаційної насиченості присвячених Умані статей є газета «Kraj». У читальні мікрофом Бібліотеки Народової ми опрацювали номери цього видання починаючи від 1882 року до початку ХХ ст., внаслідок чого було знайдено більш ніж дев'яносто повідомлень про Умань, більшість із яких - досить значні за обсягом. Ці повідомлення охоплюють відносно невелику кількість тем, що полегшує їх систематизацію. їх розташування на шпальтах газети обмежене рамками відділу «Вісті з провінції», назва якого дещо варіюється на різних етапах існування періодичного видання. У хронологічному вимірі, найбільша кількість інформації про Умань зустрічається у виданнях «Краю» за 1885-1894 рр., але про цей нюанс ми поговоримо трохи нижче.

Одна з найбільших вміщених у «Краї» статей (вона ж - єдина, що містить суто статистичну і довідкову інформацію про Умань), належить Генріку Квятковському. З контексту стає зрозуміло, що автор, очевидно, є жителем міста, а це робить його свідченні більш вірогідними. Г. Квятковський наводить досить широкі відомості щодо демографічної, соціально-економічної, національної, культурно-освітньої ситуації у місті. Особливо цікавою є інформація стосовно кількості та найменувань періодичних видань, що виходили тут, кількості промислових підприємств та лікарняних установ, окремих аспектів архітектурно-просторового становища Умані [1, s.14]. Ця стаття є вагомим підґрунтям для висвітлення процесу стрибкоподібного розвитку міста у 80-х - 90-х роках ХІХ ст.

Переважна більшість статей «Краю» про Умань присвячена чотирьом основним темам:

Питанням, пов'язаним із відкриттям у місті прогімназії, її подальшим функціонуванням та реформуванням, а також із будівництвом нового гімназійного приміщення;

Проведенню до Умані залізничної колії та пов'язаним з цією подією змінам соціально-економічної ситуації у місті;

Діяльності «Товариства допомоги бідній молоді уманської прогімназії» [у подальшому викладі - «Товариство допомоги...» - С.В.];

Судовим справам в Умані та Уманському повіті. Варто звернути увагу на найважливіші із цих статей.

21 серпня (2 вересня) 1883 р. «Край» повідомив, що 1-го липня в Умані було відкрито прогімназію, директором якої призначено пана Ронталера [2, s.12]. Після цього повідомлення про функціонування прогімназії трапляються дуже часто. Наприклад, уже в жовтні кореспондент «Краю» розповідає про склад учнів прогімназії за віросповіданням (більшість у ній від моменту відкриття і в подальшому становили

Автор висловлює щиру вдячність за створення сприятливих умов для написання цієї статті Інституту Інтердисциплінарних досліджень «Artes Liberales» Варшавського університету католики) [3, s.13-14], а деталізують інформацію про цей навчальнии заклад повідомлення у березні та липні 1884 р., перше з яких присвячене поданню міського інспектора прогімназії п. Ронталера щодо асигнування 2 500 крб. на відкриття 5-го і 6-го класів прогімназії, яке було відхилене міською владою 23-ма голосами проти 17-ти [4, s.15], а друге як приклад потрібності цього навчального закладу наводить той факт, що відразу після відкриття прогімназія була переповнена учнями, і деяким з них навіть було відмовлено у прийомі до неї. Євреї до цього навчального закладу не приймались, що спричинило справжню війну між ними і місцевою адміністрацією. Потреба у нових місцях якраз і викликала ідею відкриття вищих класів у прогімназії, яка спочатку була заветована міською владою. Попри це почався збір коштів з приватних джерел, зокрема граф Браницький зі Ставищ надав 5 000 крб. [5, s.14].

У подальшому викладі ми звернемо основну