УДК 94(477)"19"

Б. С. Павловський

ЮХИМ ПАВЛОВСЬКИЙ: ЙОГО ТА НАШ ЧАС (СЛІДАМИ НОТАТОК "СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ВРАЖЕННЯ ЗЕМСЬКОГО СТАТИСТИКА")

У своїх нотатках Юхим Павловський порушив проблеми міжнаціональних стосунків сторічної давнини, земельних володінь, школи і шкільної освіти в Російській імперії для українців. Охарактеризовані умови життя, рівень і характер освіти, етнічний склад населення, національне питання важливі для порівняння із станом цих проблем в умовах сучасної України. У статті розглядається позиція інтелігенції за умови відсутньої державної етнополітики по відношенню до національних меншин. Ключові слова: Юхим Павловський, спогади, інтелігенція, етнополітика, національні меншини

Про життєвий шлях Юхима Павловського досить детально, звичайно в рамках можливостей існуючих джерел, вже написано журналістом Миколою Чабаном [29; 30; 31]. Юхим Павловський належав до тієї нової генераціі українських інтелігентів, про яку писав потім Д. Дорошенко [9]: "Наприкінці ХІХ ст. виступає на громадську арену нове покоління українців, вихованих в поняттях і поглядах безкомпромісового українського націоналізму на широкій європейській основі, людей, що вже не задовольнялись самою культурною діяльністю, а хотіли добути для українського народу всю повноту національних і політичних прав, йдучи поруч із всеросійським рухом, але своїм окремим шляхом у рамках власних організацій" [48, с.546].

А що ж таке інтелігенція? В "Новому словнику української мови" йдеться наступне: "Це люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки й культури" [18, с.194]. Або інше визначення: "Це соціальний прошарок, що складається з осіб, професійно зайнятих розумовою працею" [19, с.15].

Юхим Арсенійович, як неможна краще, вписується в обидва ці визначення: він - людина "розумової праці", "має спеціальні знання"; він - і "людина, професійно зайнята розумовою працею".

Відомий англійський вчений Е. Сміт у своїй монографії "Націоналізм у двадцятому сторіччі" відзначає: "Частина інтелігенції виростає від енергійних протестів та абстрактних інтелектуальних ідеалів до розуміння історичної спільності - нації" [6, с.88]. Ці слова немов навмисно присвячені моєму дідові: у нього і "енергійні протести", і "інтелектуальні ідеали", пов'язані зі своєю нацією та її потребами в той конкретно історичний період.

Яка ж конкретна обстановка передувала напису цих нотаток мого діда? У 1899р. в Харкові гурток українських студентів на чолі з Д. Антоновичем заснував Революційну партію (РУП), яка з самого початку висунула гасло самостійної України. Ця партія, членами якої були представники студентства та молодої української інтелігенції, налаштувала випуск революційної літератури в Чернівцях та у Львові [8, с.546].

Потім почали з'являтися і інші українські політичні партії. Ось у такій атмосфері і формувалась національна самосвідомість мого діда, формувались його особисті якості: глибока любов до України та її народу; національна гордість, гордість тим, що він - українець; національна гідність. Відомий український культуролог С. Кримський висунув концепцію: "Дім - Поле - Храм". "Дім" означає "святе довкілля буття людини, в якому вона (як хазяїн оселі) може посідати чільне місце". "Дім", відмічає цей вчений, характеризує антропологічне життя від родини до всієї нації. "Поле" знаменує "життєвий топос людності"; "загальний знаменник походження етносу".

Нарешті, "Храм" пов'язаний із святинями того чи іншого народу. Україна-Русь висунула ідеологію святої землі - "Другого Ієрусалиму" [14, с.139]. Якщо проаналізувати погляди діда, то вони відповідають найважливішим рисам концепції, що ми розглядали вище.

Високо цінуючи традиції та звичаї свого народу, разом з тим Юхим Арсенійович ніколи не допускав яких би то не було безповажних випадів по відношенню до інших народів, перед усім, до російського. Слово "москаль" він використовував тому, що воно в той час було звичайним, уживаним словом, не вкладаючи в нього якого-небудь вразливого змісту.

Але, якщо Юхим Арсенійович в той час, будучи висококультурним та високоморальним інтелігентом, не вкладав такого змісту, то сьогодні знаходяться такі політики і професора, які вже досить глибоко занурились у вир ксенофобії та антисемітизму. Так, восени 2004 р., під час виборчої кампанії, народний депутат О. Тягнибок, виступаючи перед своїми виборцями, сказав: "Ми боролись з москалями, боролись з німцями, боролись з жидвою та іншою нечистю, яка хотіла забрати в нас нашу українську державу" [13].

У травні 2005 р. з'явився "Лист 100" під такою назвою: "Яка нацменшина в Україні має найбільшу кількість етнічних організацій? З якою метою? Хто зацікавлений у знищенні титульної нації в Україні? Припинити злочинні дії організованого єврейства в Україні!" [15].

І ось у цих умовах академік, лауреат Державної премії України І. Трахтенберг питає: "Чому рішуче і на повну силу не виразить обурення і протест, поклик до розуму та відповідальності перед Україною, яку чорнять ксенофобські дії, наша інтелектуальна еліта?" [27]. Дійсно, чому? Юхим Арсенійович, будучи високо толерантною і принциповою людиною, в такій ситуації не став би мовчати.

Якщо іще перераховувати людські якості діда, то необхідно указати і на такі, як висока моральність, виключна допитливість і тонка спостережливість. Саме ці якості Юхима Арсенійовича і дозволили з'явитися на світ його відомим нотаткам, що були вперше опубліковані в 1902 р. у Львові в XVII томі "Літературно-наукового вісника". Звідки ж у нього взявся матеріал для цих нотаток, що вийшли у 1902 р.? Йому тоді вже було 30 років. Він був сином священика та вчився у духовному училищі та духовній семінарії. Однак, Юхим Арсенійович на