А. А. Хеленюк

ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВО В ТВОРЧОСТІ Л. ВИНАРА

Одна з особливостей сучасного розвитку української історіографії полягає в тому, що вона переживає становлення своєї соборності, яка передбачає вивчення і осмислення наукового доробку українських вчених, що працювали поза Україною і і через політичні та ідеологічні чинники довгий час необ'єктивно оцінювалися радянською історичною наукою.

До таких дослідників належить Любомир Роман Винар (нар. 1932 р.) - професор Кентського державного (США) та Українського вільного (Німеччина) університетів, засновник і голова Українського історичного товариства, голова Історичної секції Української вільної академії наук у СІІІА, редактор журналу «Український історик» та інших періодичних і неперіодичних видань.

Багатогранність наукових пошуків Любомира Винара загальновідома. Як історик він працював у різних ділянках історії (історія княжої України, Литовсько-Руської держави, історії козацтва), історіографії, археографії, історії культури, книгознавства, історичної бібліографії. Одне із центральних місць в його науковому доробку посідає постать М. Грушевського. Крім того, що авторству Л. Винара належить понад 100 публікацій, присвячених різним періодам життя М. Грушевського, проблемам, пов'язаним з науковою й громадсько-політичною діяльністю цього видатного вченого, саме ним було здійснене наукове теоретичне обґрунтування нової галузі українознавчих досліджень - грушевськознавства. Історик запропонував періодизацію розвитку знань про М. Грушевського, розкрив особливості оцінок діяльності і творчості вченого у західному світі та в радянській українській історіографії.

В українській та зарубіжній науковій літературі вже з'явились дослідження, присвячені різним аспектам наукового доробку та організаційної праці Л. Винара у вивченні творчості та діяльності М. Грушевського. Це дослідження сучасних істориків, зокрема І. Гирича [1; 2], О. Домбровського [3], Т. Марусик [4], в яких проаналізовано основні етапи становлення грушевськознавства; Л. Сакади [5], яка довела визначальну роль Українського історичного товариства (далі - УІТ) та Л. Винара зокрема, у «поверненні» Україні імені М. Грушевського; Я. Калакури [6], який розглядає грушевськознав- ство як один з важливих напрямів української історіографії. Аспекти, пов'язані з теоретичним осмисленням Л. Винарем засад наукового грушевськознавства як міждисциплінарної галузі науки, досліджували М. Ковальський та А. Атаманенко [7]. Р. Пиріг здійснив ґрунтовний аналіз грушевськоз- навчих досліджень українських вчених, а також вказав на вагому роль українських істориків діаспори у створенні первісної бази знань із грушевськознавства [8; 9]. В цьому контексті цінною є також стаття А. Атаманенко про розвиток наукового грушевськознавства в діаспорі [10]. Найбільш повно творчість Л. Винара, на нашу думку, проаналізована в публікації А. Жуковського [11], в яких визначено внесок Л. Винара в розвиток української історичної науки, грушевськознавства та розбудови української національної культури взагалі.

Враховуючи обмежений обсяг статті, підкреслимо, що в ній, при узагальненні доробку Л. Винара в галузі грушевськознавства, буде зроблено спробу намітити основні напрями, що потребують докладнішого дослідження. Виходячи з того, що в історіографії вивчені окремі аспекти грушевськознавчих праць Л. Винара, метою цієї статті є спроба охарактеризувати та узагальнити дослідження вченого в галузі грушевськознавства та визначити їх основні складові. Досягнення мети пов'язане із розв'язанням відповідних завдань, серед яких: розглянути причини, які спонукали Л. Винара розпочати грушевськознавчі дослідження; проаналізувати історіографічні праці вченого, присвячені науковій творчості й визначити роль дослідника у вивченні суспільно-політичної та нау- ково-організаційної діяльності М. Грушевського; розкрити внесок у теоретичне обґрунтування гру- шевськознавства як окремої галузі науки.

В своїй автобіографічній статті «Як я став грушевськознавцем» [12, с. 10] Л. Винар виокремив ряд чинників, які, як він вважає, здійснили значний вплив на його рішення зайнятися вивченням постаті М. Грушевського, його наукової творчості, громадсько-політичного та наукового життя. Зокрема, Л. Винар зазначає, що великий вплив на нього мали професори УВУ (Українського вільного університету): О. Оглоблин, Н. Полонська-Василенко, Д. Дорошенко, Б. Крупницький та інші, які, на його думку, в значній мірі критично оцінювали історіографічну спадщину М. Грушевського як «народника», котрий недооцінював або ігнорував розвиток державності в українському історичному процесі, а також наголошували на помилках М. Грушевського в державному будівництві України XX століття, як соціаліста, що не зумів зберегти українську державу в 1917 - 1918 роках. Крім того, Л. Винар прийшов до висновку, що в деяких працях його викладачів-«державників» був «проблематичний методологічний підхід до висвітлення історичних і історіографічних концепцій Грушевського» [12, с.10]. Він був твердо переконаний, що наукова критика історичних концепцій М. Грушевського може базуватися лише на аналізі його наукових праць, натомість, аналізуючи його політичну, ідеологічну та іншу публіцистику, можна робити висновки щодо засад його суспільно-громадської та політичної діяльності [12, с. 11]. Ще одним важливим фактором, який спонукав Л. Винара розпочати грушевськознавчі дослідження, була змушена фальсифікація головних історичних концепцій М. Грушевського радянськими істориками. Відтак, приблизно в 1954-55 pp., Л. Винар приходить до висновку про необхідність систематичного вивчення постаті М. Грушевського: різних аспектів його творчості, життя і багатогранної діяльності.

Перша ґрунтовна праця Л. Винара про М. Грушевського, яка з'явилася в 1947 році в «Збірнику Української літературної газети» під назвою «Історичні праці Івана Франка», заклала підвалини для подальших досліджень постаті видатного історика. Як згадує сам дослідник: «це був початок мого «власного грушевськознавства» [12, с. 8-17]. Приступаючи до опрацювання величезної за обсягом проблеми дослідження усього періоду життя та діяльності М. Грушевського, вчений поставив перед собою завдання крок за кроком, період