збори НТШ в 1913 р.» [24], «Михайло Грушевський як голова Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка» [25], «Наукове Товариство ім. Т. Шевченка і Михайло Грушевський» [26] та монографічне дослідження «Михайло Грушевський і НТШ. 1892-1934», яке вийшло восьмим томом «Грушевськіяни». Це значно доповнене на основі нових джерел перевидання його ж книги «Михайло Грушевський і Наукове Товариство ім. Шевченка: 1892 - 1930» [27], що вийшла в Мюнхені у 1970 році. В цих працях автор намагається з'ясувати причини і обставини виникнення конфлікту в НТШ, розглянути та проаналізувати всі його сторони з метою об'єктивного висновку. Заслуговує на увагу те, що Л. Винар першим розглянув важливий період життя вченого - львівський, відзначаючи його заслуги в діяльності НТШ.
Окрему увагу Л. Винар присвятив аналізу публіцистичної спадщини М. Грушевського, результати якого опублікував у статті «М. Грушевський і «Життя Поділля» [28]. Діяльність М. Грушевського в Кам'янці-Подільському, зокрема його редакторська праця в часопису «Життя Поділля» є цікавим і малодослідженим періодом життя видатного вченого. За твердим переконанням Л. Винара, цей період мав значний вплив на його пізнішу політичну діяльність на еміграції. Крім того, статті М. Грушевського з «Життя Поділля» майже невідомі і недоступні сучасним дослідникам. Як вказує дослідник, статті М. Грушевського, які друкувалися у цьому часописі, не згадані в жодному бібліографічному довіднику його праць. Власне тому, в «Українському Історику» дослідник опублікував чотири статті з газети «Життя і Поділля» за 1919 рік. Л. Винар також вказує, що дані публікації М. Грушевського є особливо цінними, оскільки віддзеркалюють його тодішні політичні погляди та є першодже- рельним матеріалом для вивчення його тогочасних політичних концепцій. Загалом, за висновком Л. Винара, уся діяльність М. Грушевського цього періоду є майже недослідженою, а тому вимагає джерельного аналізу та об'єктивної інтерпретації [28, с. 95].
Варто зауважити, що праця Л. Винара в галузі грушевськознавства здійснювалася не лише в дослідницькому, але й в науково-видавничому та науково-організаційному напрямках і пов'язана перш за все із заснуванням ним журналу «Український історик» та Українського історичного товариства. Переломним роком в народженні нової наукової дисципліни вважається 1966, у зв'язку з відзначенням УІТ 100-ліття з дня народження М. Грушевського, та проголошення його «роком Грушевського». Тоді ж виходить окреме число «Українського Історика», повністю присвячене М. Грушевсь- кому. З того часу цей науковий журнал став матеріально-методичною базою для розвитку грушев- ськознавчих студій на Заході. З 1972 року на його сторінках було започатковано постійну тематичну рубрику «Грушевськіана». Згодом найбільш цінні з її матеріалів видавалися окремими книжками в серії «Грушевськіана» за редакцією Л. Винара (на сьогодні видано 8 випусків) та серед інших видань УІТ, зокрема у видавничій серії «Історичні студії». При архіві УІТ було організовано окрему секцію, яка містить праці М. Грушевського, а також опубліковані і неопубліковані матеріали про нього.
Кожну з ювілейних дат М.С. Грушевського УІТ під керівництвом Л. Винара щоразу відзначало оригінальними науковими ініціативами. До столітнього ювілею історика, 50-річчя від дня його смерті, 125-річчя, 130-річчя й 135-річчя від дня народження було видано спеціально присвячені томи журналу «Український історик»-за 1966 рік (ч. 1-2), 1984(ч. 1-4), 1991 (ч. 1-2), 2004/2005 (ч. 3-4/1), а також спеціальні випуски журналу, видані у формі окремих наукових збірників, в яких всі публікації були пов'язані з М. Грушевським - «Михайло Грушевський: діяльність і творча спадщина» (об'єднаний том за 1991/1992, ч. 3-4/1-4), «Михайло Грушевський: студії і матеріали» (1996, ч. 1-4), «Михайло Грушевський: життя, діяльність, творчість» (2002, ч. 1-4) та «Михайло Грушевський 1866- 1934. Життя, діяльність, творчість. З нагоди 140-річя від дня народження» (2006-2007, ч. 4/1-2) . Всі ці збірники вміщують наукові дослідження авторів з діаспори та з України, а також передрук останніх статей М.С. Грушевського, що вийшли за життя й одразу по смерті вченого, його недруковану й маловідому літературну спадщину, архівні документи, спогади, публіцистику й промови, матеріали наукової хроніки про ювілейні відзначення.
Крім того, УІТ за ініціативою і при безпосередній участі Л. Винара виступало організатором ряду конференцій як в діаспорі, так і в Україні, присвячених ювілейним рокам життя М. Грушевського. Серед них - конференції в Детройті (7 травня 1966 p.), Мюнхені (грудень 1984 р.), у Львові (27-29 серпня 1991 р.), в Торонто (9 листопада 1991 р.), в Києві (24-25 вересня 1996 р.), в Острозі (28 вересня 1996 p.), уЛьвові (28 вересня 2001 та 4-6 жовтня 2006 pp.), в Нью-Йорку (17 березня 2002 та З грудня 2006 рр.).
Перед Л. Винарем і як редактором журналу, і як науковцем лежала величезна відповідальність: зуміти розв'язати потребу в організації УІТ і згуртувати навколо нього науковців, які б вивчали М. Грушевського та його добу, а також здійснювати видання архівних та джерельних матеріалів. В цьому напрямку Л. Винарем було здійснено опублікування численного ряду джерельних матеріалів, зокрема видання з коментарями автобіографій М. Грушевського 1906, 1926 pp. Крім того, він систематично опрацьовував і видавав епістолярну спадщину вченого. Л. Винар став засновником серійного видання УІТ «Епістолярні джерела грушевськознавства» [29; ЗО; 31], в якому друкується листування М. Грушевського з його сучасниками і співробітниками. Це унікальні першоджерельні матеріали до історії української культури й інтелектуальної історії України
