З діяльністю УІТ та Л. Винара зокрема, був пов'язаний важливий проект - здійснення англомовного перекладу «Історії України-Руси» М. Грушевського, ідея якого зародилася в 60-их роках, проте можливість її реалізації з'явилася лише у 90-х. В передмові до першого тому Франк Сисин, головний редактор цього видання, високо оцінює роль Л. Винара у реалізації ідеї англомовного перекладу монументальної праці М. Грушевського [32, с. 266].

Важливим кроком, який сприяв згуртуванню наукових сил в грушевськознавчих дослідженнях, було заснування з ініціативи Л. Винара в 1991 році Міжнародного товариства ім. М. Грушевського, яке, як міжнародна наукова організація, що була б інтегральною частиною УІТ, мало ціль налагодити співпрацю між українськими і неукраїнськими грушевськознавцями й видавати неперіодичний науковий збірник «Михайло Грушевський і його доба». На жаль, робота Товариства не була довготривалою, однак, при співпраці Товариства з НТШ в Україні було організовано та проведено першу міжнародну наукову конференцію в Україні, присвячену 125-ій річниці з дня народження М. Грушевського [32].

Найбільшим внеском Л. Винара в дослідження постаті М. Грушевського є теоретичне обґрунтування грушевськознавства як окремої наукової дисципліни, що було вперше сформульовано дослідником у 1984 році в статті «Думки з приводу п'ятдесятих роковин смерти Михайла Грушевського: Вступ до грушевськознавства» [34]. Л. Винар визначив нову дисципліну як «окрему наукову ділянку українознавства, яка займається систематичним вивченням життя, діяльності і творчості Михайла Грушевського» [34]. З того часу грушевськознавство розвивалось і еволюціонувало, перетворившись в окрему міждисциплінарну науку, яка займається систематичним вивченням життя, діяльності і творчості Михайла Грушевського, а також вивчає дослідження, присвячені вченому і його добі.

Найповніше обґрунтування теорії і методології грушевськознавства здійснено Л. Винарем у праці «Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток», що вийшла друком у 1998 [35]. В рецензії на цю книгу професор слов'янських мов і літератури Техаського Технічного Університету В. Жила назвав її «найкращою працею про видатного історика Михайла Грушевського» [35; с. 159]. Також він зазначив, що ця «книга спонукає до роздумів над методологією, змістом історичного матеріалу та його структурою... і має великі можливості привести грушевськознавство до ще кращого розвитку в майбутньому» [35, с. 160].

Розвиток наукового грушевськознавства можна поділити на два основні етапи, які висвітлюють ґенезу і становлення цієї дисципліни. Перший період охоплює 1963-1990 pp. В цей час започатковане систематичне дослідження діяльності і творчості Грушевського. Новий період у розвитку грушевськознавства розпочинається у 1991 р. і пов'язаний зі здобуттям Україною незалежності. Це був успішний початок співпраці грушевськознавців в Україні і діаспорі, який триває до сьогодні.

Як і кожна академічна дисципліна, грушевськознавство має свою структуру і свою специфічну побудову. Вона охоплює три основні частини:

джерела і бібліографічні дослідження;

досліди життя і діяльності М. Грушевського;

дослідження його творчості (наукові, публіцистичні, літературні, белетристичні праці) [36, с. 10].

Ці три ділянки творять основу грушевськознавства, віддзеркалюючи окремі етапи життя, діяльності і творчості М. Грушевського.

Крім того, Любомир Винар запропонував графічну модель дисциплінарної структури грушевськознавства, яка включила основні ділянки творчості видатного історика. Ця модель охоплює методологію, теорію, джерельну і бібліографічну основу дисципліни, спеціальні історичні дисципліни, суспільні та гуманітарні науки з їхніми напрямками. Вони у значній мірі віддзеркалюють діапазон творчої спадщини М. Грушевського, яка охоплювала тематично понад 40 галузей знання.

Особливу увагу в теорії грушевськознавства Л. Винар приділяє методам дослідження творчості М. Грушевського. Зокрема, він наголошує, що вивчення будь-якої ділянки творчої спадщини історика повинно базуватися на науковому методі дослідження і ні в якому разі не публіцистичному. На думку історика, головними показниками, які визначають якість грушевськознавчих досліджень, є науковість, об'єктивність, ерудованість та фаховий рівень дослідника, добре знання джерел і методології та відсутність політичної чи будь-якої тенденційності.

Л. Винар також сформулював завдання грушевськознавства і грушевськознавців, які, на його думку, треба розглядати в науково-організаційному і науково-видавничому аспектах «з наголосом на вирощення молодої генерації дослідників, що не є обтяжена минулою партійною «історичною наукою», ані публіцистично-ідеологічними настановами» [36; с. 274]. Серед них:

Сприяти виданню монографій, присвячених дослідженню життя, діяльності і творчості М. Грушевського в українській та інших мовах.

Сприяти виданню довідкової літератури, зокрема бібліографічних довідників з різних ділянок грушевськознавства і підготувати «Енциклопедію грушевськознавства» у співпраці з іншими установами.

З Псувати долю загублених наукових праць і записників М. Грушевського з 1920-х років.

Видавати епістолярну творчість М. Грушевського, а також листи до нього та ін.

Л. Винар висловив свою впевненість в тому, що творче об'єднання зусиль українських істориків та грушевськознавців в Україні і діаспорі «причиниться до реалізації цих важливих проектів і запевнить плідний розвиток науки грушевськознавства» [36, с. 275].

У цілому можна ствердити, що праця Л. Винара, присвячена дослідженню життя і діяльності М. Грушевського, становить значну частину його багатогранної творчості. Ним були написані наукові дослідження про окремі періоди громадсько-політичної й наукової діяльності М. Грушевського, історіографічні нариси про творчість історика, проаналізовано і опубліковано величезну кількість архівних матеріалів, видано історичну бібліографію видатного українського вченого. Л. Винар сформулював і теоретично обґрунтував саме поняття грушевськознавства, як нової галузі науки, що базується на своїй дисциплінарній структурі, методології наукового дослідження і джерельній базі, яка постійно збагачується. Частково завдяки Л. Винару кількість сучасних грушевськознавців на Україні постійно збільшується, і, як результат, грушевськознавство стверджується і розвивається.

Джерела та література

Гирич І.