УДК 94(477)"16"

В. В. Кривошея, О. В. Кривошея

ЗАПОВІТИ КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ ГЕТЬМАНЩИНИ: КІЛЬКІСТЬ, ГЕОГРАФІЯ

Розглянуто кількість та географію заповітів козацької старшини Гетьманщини. На основі вивчення опублікованих джерел, архівних фондів та періодики визначено, що найбільше тестаментів збереглося стосовно Чернігівського, найменше - Полтавського полків.

Ключові слова: заповіт, спадок, старшина, фамільний архів.

В історіографії незалежної України вперше цю проблематику поставила на чергу дня А. Попружна [1, с.54-59; 2, с.33-36; 3, с.245-250; 4, с.171-175], в подальшому дослідження були продовжені [5, с.274-284; 6, с.78-81; 7, с.369-374; 8, с.36-40; 9, с.81-91; 10, с.257-265; 11, с.190-194]. Активізувалися публікації заповітів козацької старшини, що розширює актуалізованону джерельну базу [12, с.10-14; 13, с.118-122; 14, с.84-91; 15, с.108-115; 16, с.56-63; 17, с.421-428; 18], лише у збірці духовних заповітів Інституту рукописів НБУ ім. В.І. Вернадського вдалося виявити 57 таких документів [5, с.274-284].

Розглянемо тестаменти за географічним принципом, де і скільки їх збереглося в 10 лівобережних полках.

Найбільш цінними стосовно Переяславського полку тестаменти, що збереглися наступні: тестамент 16 квітня 1662 р. Івана Григоровича Бурмаки та його дружини [19, арк.1-2; 20, арк.36-37], 18 березня 1691 р. [19, арк.163-171; 18, с.968-971] і 4 червня 1704 р. [22, арк.36-37зв.; 21, с.163-171] - колишнього полковника переяславського Дмитрашки Райча, 1691 р. Федора Сулими [23, арк.31-31зв.; 24, с.8-10], 1717 р. Івана Берло [25, арк.1-17], 31 січня 1728 р. удови генерального хорунжого Івана Сулими Марії Полуботко [23, арк.161-167; 26, с.48-55]. 15 травня 1737 р. обозного полкового переяславського Івана Сулими [25, арк.190], 1749 р. духівниця колишнього басанського сотника Клима Шаповаленка [29], 18 вересня 1750 р. заповіт вдови бригадира Опочиніна, Євдокії Іванівни, доньки генерального хорунжого Івана Сулими [26, с.63-66], тестамент сотника березанського Василя Дмитрашки - Райчі [23, арк.278-279], написаний в листопаді 1752 р. В "Мотижинському архіві" зосереджено 5 заповітів, які стосуються Перяславського полку: три вище перераховані Сулим, а також бурмістра переяславського Івана Яненка [24, с.115-116] та сотника баришівського Григорія Лизакевича [24, с.214-217].

Серед заповітів мешканців цього Прилуцького полку відзначимо тестаменти Пантелеймона Радича (липень 1701 р. [27, с.268-272; 18, с.987-991]), Матвія Давидовича (1710 р. [23, арк.73-73зв.]), Меланії, удови Тимофія Радича, мешканки і державиці с. Гирявки (1730 р. [23, арк.171-171 зв.]), 21 листопада 1737 р. значного бунчукового товариша Федора Марковича[23, арк.192-202], Катерини Степанівни Томари, удови Олександра Саковича (1737 р [23, арк.202]), 26 квітня 1741 р. Антіна Троцини, сотника срібнянського [28, арк.246-246зв.,255-258], тестамент Андрія Марковича (1747 р. [23, арк.253-257]). 4 серпня 1747 р. полкового осавула прилуцького Михайла Федоровича Мовчана [23, арк.258-260зв.].

В Галаганівському фамільному архіві [29, с.39-44] зберігся заповіт [30, с.450-471] полковника прилуцького Григорія Гнатовича Галагана (1716.20.11 - 1777.24.12), складений 13 травня 1771 р. у власному будинку в Сокиринцях. Він залишив певну суму грошей на сорокоуст в монастирях та церквах. Весь свій скарб розподілив на 3 частини між дітьми (сином Іваном та донькам Оленою і Параскою). Свій будинок та с. Сокиринці з усіма угіддями та приналежностями, млин в 2 кола в Дегтярах відписав до кінця життя доньці Олені (вдові бунчукового товариша Петра Андрійовича Миклашевського, яка більше не бажала виходити заміж. Заповідач виділив ще 500 карбованців на роздачу "свойственникам бедним" [30].

Історія Лубенського полку представлена тестаментами міщанина лохвицького Луки Калини від 14 березня 1680 р. [23, арк.18-20зв.], Григорія Михайловича Гамалії від 16 листопада 1694 р. [23, арк.33-33зв.; 18, с.975-976], полковника лубенського Леонтія Назаровича Свічки 4 серпня 1699 р. [23, арк.37-40зв.; 31, с.494-499; 18, с.981-985], Гафії, вдови Петра Мироненка з Лубен 31 січня 1700 р. [23, арк.49-49зв.], Євдокії, вдови Моисея Вербицького з Лубен від 20 листопада 1700 р. [23, арк.40-42], сотника глинського Михаила Прокоповича Жуковського від 9 березня 1701 р. [23, арк.47-48], лубенського полкового судді Мартина Васильовича Мартоса від 25 липня 1701 р. [32, с.482-485; 18, с.993-995], 1702 р. пані Галаган на частину млина на р. Ромі доньці своїй з зятем [33, арк.1-2], Марії Василівни, удови Григорія Гамалії з Лохвиці 17 серпня 1716 р. [23, арк.85-86], полкового судді лубенського Андрія Михайловича Жуковського 7 травня 1719 р. [23, арк.95-97зв.], Олександри Борзаковської з Лубен 5 жовтня 1720 р. [23, арк.99-100], протопресвітера Григорія Рогачевського, колишнього протопопа лохвицького, написаний 30 червня 1721 р. в Архангельську [23, арк.105-106], Василя Гамалії 30 липня 1725 р. [23, арк.133-134], знатного товариша Лубенського полку Івана Кохни 1735 р. [34, арк.1-2], священнонамісника хорольського Василя Пилиповича 30 липня 1738 р. [23, арк.209-209зв.], козака лохвицького Матвія Васильовича Скраги 6 серпня 1739 р. [23, арк.215-216зв.]. Марії Марківни, мешканки лохвицької, удови Павла Імшеницького 2 червня 1741 р. [23, арк.225-226зв.], полкового обозного лубенського Павла Мартоса 4 липня 1741 р. [23, арк.249-250], мешканця і козака городового роменського Йосипа Семеновича Дуброви 18 червня 1747 р. [23, арк.274- 277], писаря генерального військового суду Івана Піковця 4 лютого 1750 р. [23, арк.286-288зв.], товариша полку Лубенського Якова Федоровича Манька 28 січня 1755 р. [23, арк.310-311], померлого сотника смілянського Григорія Громики сина Івана від 14 серпня 1779 р.

В опублікованих документах з фамільного архіву Стороженків зафіксовано тестамент лубенського полковника Леонтія Свічки [31, с.494-499], протопопихи пирятинської Марії Максимівни [31, с.377-378], військового канцеляриста