УДК 94:821.161.2Р-92(477)

О. О. Михайлюта

ПУБЛІЦИСТИКА МИКОЛИ РУДЕНКА У СПРИЙНЯТТІ ГЕНЕРАЛА П. ГРИГОРЕНКА

Висвітлюється публіцистична спадщина письменника та науковця М. Д. Руденка в оцінці видатного

дисидента Петра Григоренка. Доводиться, що унікальність та важливість теоретичних творів першого

зберігає актуальність і сьогодні.

Ключові слова: М.Д. Руденко, П.Г. Григоренко, «Економічні монологи», публіцистика.

Цього року наукова спільнота світу відзначатиме 90-річчя Миколи Руденка. Для нас він цікавий, окрім багатьох інших заслуг, як засновник превентивної публіцистики, яка виникла в Україні наприкінці ХХ століття на стику журналістики, документалістики, природничих наук і реальної (не марксистсько-ленінської) філософії. У нелегкій долі науковця-єретика велику позитивну роль відіграв наш знаменитий земляк, доктор військових наук, основоположник дисидентського руху в СРСР генерал Петро Григоренко, підтримуючи опального письменника і науковця словом і ділом у найскрутніших ситуаціях.

"Економічні монологи" Миколи Руденка, написані 1976-го року, коли комуністична пропаганда СРСР кричала про неймовірні успіхи в будівництві розвиненого соціалізму та виконання грандіозних планів КПРС, накреслених на чергову п'ятирічку, справили ефект ідеологічно шкідливої бомби, яка вибухнула у країні всезагального схвалення політики "мудрої партії" та "вірного продовжувача справи Леніна" - генсека ЦК КПРС, голови Президії Верховної Ради СРСР, чотирижди Героя Радянського Союзу і Соціалістичної Праці, лауреата Ленінської премії Л.І. Брежнєва. На всіх парах країна летіла до прірви, адже керманичі її керувалися не здоровим глуздом і кращими працями науковців, а догматами марксизму-ленінізму. СРСР жив за фальшивими, штучними, неприродними законами політичної економії, а не за законами природи. Всі, хто намагався попередити про це суспільство і вище керівництво (70-80-річних хворобливих членів Політбюро, які з усіх питань приймали одностайні рішення), потрапляли під каральний меч спецслужби КДБ, яку очолював такий же "юний" член Політбюро.

Микола Руденко був одним із тих нечисленних сміливців, що кинули виклик системі мракобісся - проаналізував "Капітал" К. Маркса і довів, що саме це основоположне вчення є причиною всіх бід на одній шостій частині земної кулі. За Марксом, додаткова вартість - то неоплачена частина праці робітників, за рахунок якої з'явилися багатії-капіталісти. Отже, слід знищити капіталістів (теорія класової боротьби і диктатури пролетаріату), і не буде додаткової вартості, а настане райське життя - комунізм. Що з того сталося, коли лженаука оволоділа масами за допомогою партії більшовиків, свідчать жорстокі факти голодоморів, репресій, екологічних і техногенних катастроф у ХХ столітті на території СРСР.

"Я завжди вірив, - писав Микола Руденко, - що закони природи - незалежно від того, подобаються вони нам чи не подобаються, - не підпадають під дію карного Кодексу. Чи може КДБ або прокуратура скасувати закон збереження і перетворення енергії? В "Економічних монологах" мова йде про те, що теорія додаткової вартості К. Маркса вступає в непоборну суперечність із цими всеохоплюючими законами природи. Тому я не тільки не крився із цією працею, а протягом двадцяти років методично писав про неї до ЦК. Закінчилося це тим, що мене виключили з партії, заборонили друкувати мої твори. Постала загроза психіатричної лікарні...".

Героїзм Миколи Руденка підсилюється ще й тими обставинами, що він виступив супроти тоталітарної системи з чітко визначених для себе громадянських позицій - допомогти своїй країні і всьому людству схаменутися, адже споживацьке ставлення до життя і возведення технократа в ранг повелителя природи, окриленого ідеєю всесвітньої пролетарської революції, це - шлях у безодню. "Капітал" витіснив Біблію, яка відповідала на питання: що є Бог? [1, с.198]. При цьому Микола Руденко зазначає, що для нього Бог є Природа, матерія.

На жаль, порушені Миколою Руденком проблеми та вся його багата творча спадщина, яка давала всі підстави, за висловом академіка НАНУ Б.і. Олійника, номінувати видатного мислителя на Нобелівську премію, залишаються в полі уваги вузького кола фахівців. Наприкінці ХХ ст. М. Руденко зробив колосальний внесок у розвиток української літератури, публіцистики, науково-технічної і філософської думки. Одначе розголосу, належного такій фігурі, уваги й пошанування він не зазнав [4, с.5].

Упродовж кількох останніх років творчий доробок М. Руденка став об'єктом дослідження міжнародної науково-практичної конференції "Фізична економія: методологія дослідження та глобальна місія України" у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана [2]; доктора економічних наук, професора В.О. Шевчука, зокрема у працях "Відкрити Миколу Руденка - економіста" [5], "Українська наукова школа фізичної економії: світовий вимір та цивілізаційна перспектива" [4, с.б84]. Розгляду публікацій М. Руденка як синтезу публіцистики і наукових статей присвятили свої доробки журналісти І. Власенко та Є. Колодійчук - "Сільська нива - джерело вічної енергії" [1], Т. Олійник - "Микола Руденко знав, як врятувати людство" [4] та ін.

Все це дає підстави вважати дуже перспективними наукові розвідки творчої спадщини замовчуваного у радянські часи та неактивно популяризовані у часи незалежної України М.Д. Руденка. Слушно зауважив доктор економіки В. Шевчук: "Україна і людство мають осягти велич українського інтелектуала" [5]. Адже він був наділений природою унікальним мисленням, що дозволило йому вийти далеко за рамки звичайної публіцистики і відкрити закони розвитку людства на багато століть уперед.

Прикметно, що доля звела дисидента Миколу Руденка з нашим славетним земляком, доктором військових наук, генерал-майором Петром Григоренком, який сприйняв рішення ХХ з'їзду КПРС з розвінчання культу особи Сталіна за чисту монету, і почав активно