Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 930"199/20": 061

УДК 930"199/20": 061.1 ЄС

К. О. Доценко

ІДЕЯ ОБ'ЄДНАНОЇ ЄВРОПИ В ДОСЛІДЖЕННЯХ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКІВ (1990-ТІ РОКИ - ПОЧАТОК XXI СТ.)

У статті розглядаються історіографічні аспекти ідеї об'єднаної Європи. Автор аналізує монографічні та дисертаційні праці сучасних українських вчених з проблеми, визначає особливості інтеграційних процесів у Європі.

Ключові слова: євроінтеграція, Європейський союз, об'єднана Європа, історіографія

На сучасному етапі розвитку людства все більшої актуальності набувають питання глобалізації. Досить широко обговорюються проблеми об'єднання країн світу для вирішення не тільки економічних та політичних питань, а й розв'язання проблем культурного розвитку.

Спільним ринок, забезпечення вільного пересування громадян, можливість європейців жити і працювати в будь-якій країні ЄС при чіткому дотриманні їхніх прав - усі ці чинники сприяли формуванню "європейської мрії". Наприкінці XX століття об'єднана Європа постає багатозначним поняттям. Воно означає водночас і спільний ринок, і технологічне оновлення, і зразкове суспільство, засноване на дотриманні прав людини. Також поняття об'єднана Європа стало синонімом великої сили, здатної відігравати визначну роль на світовій арені.

На сучасному етапі розвитку Європейського Союзу якісно новою особливістю інтеграційних процесів є перетворення його на політичну силу.

На жаль, рівень знань в Україні про європейські інтеграційні процеси залишається незадовільним. Обізнаність та інтерес до євроінтеграційних процесів серед українців і в наш час залишаються не досить високими. Тому ідеї об'єднаної Європи та європейських інтеграційних процесів стають вагомими для подальшого вивчення та набувають актуальності з огляду на вибір довгострокових орієнтирів європейської політики України.

Зі здобуттям Україною незалежності вітчизняна історична наука тривалий час практично не приділяла уваги питанню європейських інтеграційних процесів. Ситуація змінюється лише на початку XXI ст., коли Україна задекларовує курс на зближення з Європейським Союзом.

Мета даної наукової розвідки полягає у тому, щоб на основі комплексного вивчення монографій та дисертаційних досліджень українських науковців 90-х рр. ХХ ст. - початку XXI ст. дослідити стан розкриття проблем об'єднаної Європи та європейських інтеграційних процесів.

В українській історіографії періоду державної незалежності вийшла низка праць, в яких розглядаються ідеї об'єднаної Європи та європейські інтеграційні процеси. Серед досліджень українських істориків, присвячених європейським інтеграційним процесам, значне місце посідає монографія В.В. Копійки та Т.І. Шинкаренко "Європейський Союз: заснування та етапи становлення". У роботі логіка викладення матеріалу відповідає діалектиці інтеграційних процесів у Європі, починаючи з ранніх повоєнних років і закінчуючи кінцем 90-х рр. Структура монографії побудована згідно з основними етапами розвитку європейської інтеграції, що дозволяє розкрити закономірності й послідовність євроінтеграційного процесу.

Дослідники докладно висвітлюють витоки й еволюцію ідей і концепцій єдиної Європи. Подають послідовну характеристику основних етапів становлення комунітарного економічного, валютно-фінансового, по- літико-правового і соціального простору. Висвітлені питання еволюції спільної політики Співтовариства, розвитку інституціональної системи Європейського Союзу, розширення і поглиблення євроінтеграційних процесів, формування співробітництва країн-членів у зовнішньополітичній сфері тощо. Окремий розділ присвячений проблематиці входження України в ЄС.

У монографії В.В.Копійка та Т.І. Шинкаренко доходять висновку, що "рух до об'єднаної Європи міг бути лише поетапним - від простих, секторальних форм регіональної інтеграції до більш складних і широкомасштабних: від Митного союзу і спільного ринку товарів - до єдиного внутрішнього ринку з вільним рухом товарів, послуг, капіталу, осіб, потім - до ЕВС і запровадження єдиної європейської валюти і лише на завершальному етапі - до політичного союзу. Поетапно відбувалося розширення сфери Співтовариства: від формування ССП, спільної торговельної, конкурентної й транспортної політики до спільної науково- дослідницької, соціальної, регіональної, валютної політики" [6, с.406].

Вагомою колективною працею, в якій досліджуються європейські інтеграційні процеси, є дослідження В.А. Манжоли, М.М. Білоусова, Л.Ф. Гайдукова та ін. "Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945 - 70-ті роки XX століття)". У ній детально розкриваються процеси задуму та становлення ідеї об'єднаної Європи в широких політичних колах європейських країн. Зокрема, автори доводять, що "майже до кінця 1958 року країни "малої Європи" пов'язували майбутнє європейського будівництва саме з Великобританією, яка була членом Західноєвропейського союзу, а з І954 р. - асоційованим членом Європейського об'єднання вугілля та сталі. Однак з приходом до влади у Франції генерала де Голля, який, спираючись на підтримку канцлера Німеччини К. Аденауера, настояв на умовах римських угод, країни "малої Європи" згрупувалися навколо Франції" [9, с.296].

Наступним етапом інтеграційних процесів, який розглядається в монографії, є 60-ті роки XX століття, коли стає зрозумілим, що в "економічному плані ЄАВт не в змозі конкурувати з ЄЕС. Тому практично всі більш-менш розвинуті країни Європи вирішують вступити до ЄС" [9, с.297-298].

Автори послідовно доводять думку, що у цілому країни "малої Європи" схвально поставилися до прийняття нових членів до ЄЕС [9, с.297]. Тобто розширення ЄС давало можливість промисловим та торговельним колам Федеративної Республіки Німеччини, Італії та Франції розраховувати на зростання експорту своєї продукції до Великобританії та скандинавських країн. Проте тільки зі зміною влади у Франції Великобританія офіційно була прийнята до Європейського Союзу.

У роботі також йде мова про період 70-х років, коли країни ЄЕС схвалили розроблену Ж. Помпіду концепцію завершення, розширення та поглиблення інтеграції, яка може вивести Європейське співтовариство на якісно новий рівень [9, с.300].

Як бачимо, монографія є ґрунтовним й вагомим дослідженням колективу науковців, де головною думкою постулюється теза про те, що "незважаючи на певні труднощі, з


Сторінки: 1 2 3 4





Наступні 7 робіт по вашій темі:

МАТЕРІАЛИ ФОНДУ НОВОРОСІЙСЬКОЇ ГУБЕРНСЬКОЇ КРЕСЛЯРНІ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ІСТОРІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ ТА БОРОТЬБИ З КОНТРАБАНДОЮ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХУІІІ - НА ПОЧАТКУ ХІХ СТ. - Стаття - 12 Стр.
ДМИТРО ДОРОШЕНКО ЯК ПРЕДСТАВНИК ДЕРЖАВНИЦЬКОЇ ПОЛІТИКИ ТА ІСТОРІОСОФІЇ - Стаття - 18 Стр.
СУБ'ЄКТ-ОБ'ЄКТНА ДИХОТОМІЯ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА І ПИТАННЯ КОГЕРЕНТНОСТІ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ - Стаття - 28 Стр.
ЗЕМСЬКІ СТАТИСТИЧНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ ЕТНІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ГРУП ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я - Стаття - 17 Стр.
ТАЄМНІ ДОКУМЕНТИ ЗАПОРІЗЬКОГО ОБКОМУ КП УКРАЇНИ ПРО ПОЛІТИЧНУ БОРОТЬБУ В РЕГІОНІ НАПЕРЕДОДНІ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 1991 Р. - Стаття - 12 Стр.
ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ЩОДО КУЛЬТОВИХ ПАМ'ЯТОК У 50-60-Х РОКАХ XX СТОЛІТТЯ В УКРАЇНІ: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ - Стаття - 13 Стр.
ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА В УСНИХ ІСТОРІЯХ БОЛГАР ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я - Стаття - 12 Стр.