Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 930

УДК 930.25(477.72)"17/18"

Ю. І. Головко

МАТЕРІАЛИ ФОНДУ НОВОРОСІЙСЬКОЇ ГУБЕРНСЬКОЇ КРЕСЛЯРНІ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ІСТОРІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ ТА БОРОТЬБИ З КОНТРАБАНДОЮ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХУІІІ - НА ПОЧАТКУ ХІХ СТ.

Стаття присвячена дослідженню виявлених у фонді Новоросійської губернської креслярні Державного архіву Херсонської області звітних документів карантинів, митниць та портових застав Новоросійської губернії. Даний комплекс документів був створений у процесі формування мережі спеціальних митних шляхів, якими регламентували перевезення імпортованих товарів до внутрішніх губерній Російської імперії. Матеріали становлять інтерес як для дослідження історії зовнішньої торгівлі, так і для дослідження історії боротьби з контрабандою на півдні України наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. Ключові слова: контрабанда, зовнішня торгівля, історичні джерела, митниці, карантини, портові застави, відомості, митні шляхи, фондоутворення, архіви

Наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. зовнішня торгівля на півдні України переживала доволі складний період: на цей час припадають заходи щодо економічної блокади Франції, запровадження та ліквідація Кримського порто-франко, переорганізація митної мережі на півдні України. Даним питанням приділяли увагу дослідники історії зовнішньої торгівлі Російської імперії та історії російського купецтва [1-4], зовнішньоекономічних відносин з Туреччиною [5; 6] та країнами Європи [7-9] наприкінці XVШ - на початку ХІХ ст. Безпосередньо розвиток зовнішньої торгівлі на півдні України даного періоду висвітлювали в своїх роботах А.О. Скальковський [10], І.О. Гуржій [11], Боровой С.Я. [12], О.І. Дружиніна [13], В.І. Тимофєєнко [14], І.Г. Шульга, В.Є. Задорожний, О.С. Мазурок [15], А.В. Бойко [16], Т.Г. Гончарук [17; 18] та інші дослідники. Але й на сьогодні окремі проблеми історії зовнішньої торгівлі та її регламентування задля попередження контрабандного промислу є недостатньої дослідженими.

На обсяги контрабанди та на посилення урядових заходів проти контрабанди суттєво впливали такі зовнішньополітичні фактори як, наприклад, розрив відносин з революційною Францією, який призвів не тільки до припинення торгівлі з країною, але й до суцільної заборони торгувати на території Російської імперії французькими товарами та навіть товарами, подібними до французьких - в окремих випадках виявлену контрабанду навіть дозволялося знищувати [19, с.414; 20, с.769]. Крім того, ситуацію з контрабандою певним чином загострило запровадження порто-франко в Криму, оголошене 13 лютого 1798 року маніфестом Павла І (запроваджувався з 1 травня 1798 року): режим вільної торгівлі передбачав закриття п'яти кримських митниць, замість яких створювали на кордоні порто-франко Перекопську митницю та Арабатську митну заставу [21, л.2]. Організація режиму вільної торгівлі для цілого півострова виявила певні проблеми: через кордон порто-франко був доволі жвавий і постійний рух, в основному, місцевого населення, а оформлення провезення (навіть, в окремих випадках, безмитного) товарів, речей, худоби забирало час та кошти; з іншого боку, функціонування режиму вільної торгівлі вимагало організації митної варти для майже 500 верст узбережжя, адже наявність зручних для заходу суден та човнів кіс, лиманів, заток створювало сприятливі умови для розвитку контрабандного промислу [22, с.195-198]. Врешті-решт, 21 грудня 1799 року режим вільної торгівлі на Кримському півострові відмінили [23, л.12-16]. Як один із способів попередження контрабанди та інших порушень правил перевезення товарів через державний кордон російський уряд використовував практику реєстрації імпортованих товарів вже на території Російської імперії, для чого необхідним було визначення шляхів від митної установи до найближчого прикордонного міста для свідчення товарів. Наприкінці XVNI ст. така практика вже не була новою для Російської імперії, але встановлення напрямків торгових шляхів і прикордонних міст для реєстрації товарів вимагало попередньої підготовки, тобто збору інформації та визначення особливостей зовнішньої торгівлі в конкретному регіоні - на півдні України.

Навесні 1800 року були видані два укази щодо посилення заходів проти контрабандного промислу, а 29 червня того ж року імператорський указ вимагав від губернаторів прикордонних губерній визначити шляхи вздовж сухопутного та морського кордону Російської імперії (виключення робилося для чотирьох міст - Санкт-Петербургу, Ревелю, Риги та Архангельська), якими купецтво мало возити товари від митної установи до найближчого значного міста. На пред'явлені в митниці товари купець отримував ярлик, де перераховувалися всі товари, стягнуте мито, описувалося упакування та спосіб перевезення товарів, а також місце призначення товарів. Ярлик мав бути пред'явлений у вказаному місті зазначеному в ярлику представнику адміністрації для перевірки наявності всього товару. За невиявлені при перевірці в місті товари купець мав заплатити повну ціну на користь Комерц-колегії. Відхилення від вказаного митницею шляху каралося конфіскацією товару на користь того населеного пункту, мешканці якого виявили дане порушення. Губернаторам прикордонних губерній наказувалося найближчим часом визначити шляхи для

перевезення товарів від кордонів до внутрішніх регіонів Російської імперії, оскільки указ вступав в дію з 1 січня 1801 року [24, с.304-305].

13 серпня 1800 року новоросійський губернський землемір Павло Степанович Чуйков (Чуйко) отримав ордер від цивільного новоросійського губернатора Юрія Олексійовича Ніколаєва з копією згадуваного імператорського указу від 29 червня щодо посилення боротьби з контрабандою: губернатор наказував губернському землеміру відправитися до всіх митних постів, через які дозволений імпорт товарів до Російської імперії, і для кожного з цих пунктів призначити відповідні шляхи до першого значного міста для перевірки товарів. Кожний шлях повинен бути детально описаний і ретельно перераховані всі населенні пункти на дистанції від митного


Сторінки: 1 2 3 4





Наступні 7 робіт по вашій темі:

ДМИТРО ДОРОШЕНКО ЯК ПРЕДСТАВНИК ДЕРЖАВНИЦЬКОЇ ПОЛІТИКИ ТА ІСТОРІОСОФІЇ - Стаття - 18 Стр.
СУБ'ЄКТ-ОБ'ЄКТНА ДИХОТОМІЯ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА І ПИТАННЯ КОГЕРЕНТНОСТІ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ - Стаття - 28 Стр.
ЗЕМСЬКІ СТАТИСТИЧНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ ЕТНІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ГРУП ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я - Стаття - 17 Стр.
ТАЄМНІ ДОКУМЕНТИ ЗАПОРІЗЬКОГО ОБКОМУ КП УКРАЇНИ ПРО ПОЛІТИЧНУ БОРОТЬБУ В РЕГІОНІ НАПЕРЕДОДНІ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 1991 Р. - Стаття - 12 Стр.
ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ЩОДО КУЛЬТОВИХ ПАМ'ЯТОК У 50-60-Х РОКАХ XX СТОЛІТТЯ В УКРАЇНІ: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ - Стаття - 13 Стр.
ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА В УСНИХ ІСТОРІЯХ БОЛГАР ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я - Стаття - 12 Стр.
ЗБРОЯ, ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ XVI-XVII СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ ЦДІАУ м. ЛЬВІВ) - Стаття - 9 Стр.