Окрім повідомлень директорів митниць та митного інспектора до комплексу документів, який був утворений у результаті збору інформації для визначення торгових шляхів на півдні України, можна зарахувати ще кілька справ фонду 14 "Новоросійської (Новоросійської) губернської креслярні м. Херсону" (Державний архів Херсонської області), які мають певні спільні риси: майже всі ці справи були розпочаті у першій половині серпня (виключення становить тільки справа Херсонської портової застави - відкриття справи зазначено червнем, але в наявних відомостях датування паспортів, пред'явлених переїжджими на заставі, та подальші записи у відомостях дозволяють впевнено відносити початок цієї справи до липня [26, арк.3-4]) і були закриті 24-28 листопада 1799 року (за виключенням справ Очаківського та Овідіопо- льского карантинів, які були закриті у жовтні), містять рапорти та відомості за той самий період - з липня по листопад 1799 року, і наводять інформацію про переїжджих, що прибували до Російської імперії, про прибуття торгових та інших суден та про провезення іноземних товарів через кордони Російської імперії в межах Новоросійської губернії.

Рапорти Херсонської портової застави про прибуття та відправлення з Херсонського порту суден, товарів та пасажирів охоплюють період від 7 липня по 24 листопада 1799 року (19 тижнів). У справі маємо два види документів - рапорти на ім'я генерал-прокурора Петра Васильовича Лопухіна та відомості про прибуття та відправлення суден. Рапорти подавалися щотижня, а відомості тільки у разі прибуття або відплиття судна. Відомостей маємо тільки 5, в яких зафіксовані 9 торгових суден (7 російських і 2 турецьких): одне російське і одне турецьке судна зафіксовані двічі - як прибулі та відправлені судна, одне турецьке - як прибуле і 6 російських - як відправлені. Чотири відправлені судна зазначили пункт призначення Константинополь (для решти дана інформація не зазначена), два судна - турецьке і російське - прибули з Одеси. Серед привезених до Херсону товарів були оголошені лимони, інжир, ізюм, ріжки, грецькі горіхи (одне судно прийшло з баластом), а серед вивезених - смола, клоччя льняне, залізо, бечівки, масло вершкове, насіння льняне, пшениця, діжки, військові чавунні снаряди, юхта чорна, риба в'ялена, картопля, дерев'яні вироби (одне судно пішло з баластом) [26, арк.3-24].

Серед відомостей карантинних установ, представлених у даному комплексі джерел, особливу увагу необхідно звернути на відомості Дубоссарського сухопутного карантину, які висвітлюють ситуацію з рухом російських підданих та іноземців через кордон з 8 липня по 26 листопада 1799 року: маємо 19 відомостей, які супроводжуються рапортами начальника карантину на ім'я генерал-прокурора П.В. Лопухіна, а згодом - О.А. Беклешова. Відомості містять інформацію про осіб, що проходили карантинну обсервацію в Дубоссарах - у середньому 12-13 осіб на добу. Найчастіше Дубоссарський карантин реєстрував перетин кордону мешканцями Дубоссарів та Григоріополя, купцями дубоссарськими, ніжинськими, єлисаветград- ськими, московськими, могильовськими, київськими, одеськими, тираспольськими і т.д. Переважна більшість прибулих до Дубоссарського карантину зазначала в якості місця відправлення міста та селища неподалік Дубоссар, але були й прибулі з Константинополя, Ясс, Галацу і т.д. Так само переважає місцевість навколо Дубоссар і в якості місця призначення, але частина переїжджих відправлялася і до більш віддалених регіонів - до Одеси, Херсону, Брацлава, Єлисаветграду, Криму, Ніжина, Києва, Харкову, Таганрогу,

Москви, Астрахані, Санкт-Петербургу і т.д. У випадку значної віддаленості місця призначення шлях до міста докладно описувався. Переїжджі зазначали найрізноманітші причини прибуття до Російської імперії - вступити до російського підданства, повернутися на колишнє місце проживання, у службових справах, для навчання, у церковних справах і т.д., але більшість подорожувала з комерційних