Значно менший рух через кордон відображають відомості Овідіопольського карантину з 23 липня по 8 жовтня 1799 року: маємо чотири відомості, які за цей період зафіксували прибуття тільки трьох осіб у комерційних справах - одного мешканця Генуї, що їхав до Одеси для фінансових розрахунків з компаньйонами, та двох турків, що їхали з Акерману до Балти та Дубоссар для закупівлі меду, вершкового масла та овець [28, арк.2-10].

Очаківській портовий карантин представлений лише однією відомістю та рапортом від 13 жовтня 1799 року - начальник карантину колезький радник фон Матіас повідомляв про прибуття за минулий тиждень (6-13 жовтня 1799 року) 4 військових російських суден, які доставили до Російської імперії 51 особу "різного звання", серед яких четверо - у комерційних справах: російський підданий Іван Трандафілов, який їхав із Константинополя до Херсону та Миколаєва; двоє турецьких підданих - також із Константинополя до Миколаєва для закупівлі товарів; російський підданий, що повертався з Константинополя до Херсону для фінансових розрахунків [29, арк.4-7зв.].

Одеська портова митниця у даному комплексі представлена відомостями за період з 25 червня по 24 листопада 1799 року, які фіксують досить нерівномірний рух іноземців, у тому числі у комерційних справах, через кордон Російської імперії: за вказаний період маємо 17 щотижневих рапортів директора портової митниці на ім'я генерал-прокурора П.В. Лопухіна про відсутність приїжджих іноземців і лише 5 відомостей про прибулих з-за кордону - 25 липня з Константинополя прибули 4 турецько-підданих греки та один венеційський підданий у комерційних справах; 18 жовтня прибули 15 осіб, з яких один у комерційних справах (комісіонер англійського купця); 5 листопада - з Константинополя прибули 11 осіб, серед яких двоє цісарських підданих у комерційних справах; 14 листопада - з Константинополя прибули 5 осіб, у тому числі венеційський та турецький піддані у комерційних справах; 20 листопада - також із Константинополя прибули чотири венеційських підданих та один турецький підданий у комерційних справах (усього прибулих у цей день - 10) [30, арк.2-28].

Портова митниця Очакова щотижня складала рапорти генерал-прокурору про прибулих з-за кордону та осіб, що виїхали за кордон, а також про прибуття та відправлення суден - у справі маємо 19 рапортів з 10 липня по 27 листопада 1799 року, у переважній більшості яких повідомляється про відсутність пасажирів і лише 4 рапорти супроводжуються відомостями з інформацією про пасажирів: 18 вересня прибуло судно з військовослужбовцями; 9 жовтня - з грузинськими переселенцями та смоленським міщанином; 16 жовтня - прибуло 4 судна, серед пасажирів яких було двоє турецько-підданих греків, що прибули для закупівлі товарів у Миколаєві, і один російський підданий, що повернувся з Константинополя до Херсону для фінансових розрахунків; 23 жовтня прибуло казенне судно з Корфу з депутатами Іонійської республіки та приватними пасажирами [31, арк.2-27].

Найкраще співвідношення загальної кількості звітної документації та відомостей про прибулих з-за кордону осіб має Таганрозька портова митниця: з 11 липня по 28 листопада 1799 року були складені 20 рапортів і до 12 з них додавалися детальні відомості про прибуття суден, привезені товари, пасажирів та мету прибуття до Російської імперії. За даними відомостей серед прибулих до Таганрозького порту 50 суден половина прийшли під російським прапором (25), 22 судна були зазначені як турецькі, 2 - як цесарські і 1 - венеційське. Переважна більшість суден прийшли до Таганрогу з іноземними товарами (одне судно зайшло для ремонту і одне з баластом) і всі без винятку судна мали завантажити товари російського виробництва для вивозу закордон. Серед прибулих на зазначених торгових суднах купців майже половину складало російське купецтво (49%), третину - турецьке (35%), венеційське та цесарське відповідно 13 та 3%. У відомостях також зазначалася мета приїзду кожного з купців: 44% прибули для закупівлі товарів російського виробництва, 21% привезли свої товари для продажу, 16% - тільки доставляли товари до Таганрогу, 8% купців приїхали на постійне проживання, 7% - для завершення розрахунків і лише 4% - привезли товари і мали наміри закупити товари російського виробництва [32, арк.8-57].

Перелік митних, карантинних та портових установ, які надіслали інформацію про стан справ на кордоні, пояснюється тим, що до кінця 1799 року на території Кримського півострову діяв режим порто- франко, який передбачав наявність значно скороченої митної мережі [23, л.12-16]. На жаль, прямих свідчень того, що саме ці дані використовувалися губернським землеміром для визначення мережі торгових шляхів на півдні України у справі нема, але зміст та датування документів відповідає запитам губернського землеміра та часу вирішення даного питання.

Складений губернським землеміром маршрут для кожної митної установи Новоросійської губернії являв собою перелік самих установ і детальний опис самого шляху до найближчого міста для свідчення товарів. У переліку першою була зазначена Одеська портова митниця і три шляхи, якими вивозили товари з Одеси - до Балти (напрямок - Подільська та інші губернії), Ольвіополя (у напрямку міста Новоросійська, Київської, Малоросійської, Слобідської та інших губерній) та Херсону (до останнього - Чорним морем та Дніпром).