УДК 930.2:303.71-054.57(477.6/7)

А. М. Крилова

ЗЕМСЬКІ СТАТИСТИЧНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ ЕТНІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ГРУП ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я

У статті характеризуються описово-статистичні видання статистичних закладів Таврійського та

Катеринославського земств як джерело дослідження етнічних та соціальних груп на території Північного

Приазов'я. В різному ступені кожен збірник вміщує наступні блоки даних по етнічним та соціальним групам

населення: назва приватної ділянки, маєтку або общини, місце знаходження землеволодіння, кількість

власників, назва общини, основна етнічна або соціальна приналежність.

Ключові слова: описово-статистичні джерела, земства, збірник, землеволодіння, оцінка, повіт.

Окремою групою історичних джерел, які розкривають різні аспекти особливостей землеволодіння та землекористування, є описово-статистичні джерела. Значною мірою стан дослідження землеволодіння та землекористування відповідних територій характеризується рівнем дослідження господарсько- адміністративних одиниць минулого, та залежить від стану збереження саме описово-статистичних джерел. При цьому важливе значення має розширення актуалізованої бази описово-статистичних джерел історії землеволодіння та землекористування шляхом запровадження до наукового обігу нових документів та матеріалів статистичного характеру.

Розробляючи окреслені вище джерелознавчі питання, слід враховувати регіональні особливості динаміки землеволодіння та землекористування, обумовлені як відмінністю шляхів заселення, так і особливостями етнічного складу населення. Територія Північного Приазов'я є регіоном, який заселявся та освоювався представниками різних етнічних та соціальних груп, що обумовило формування на його території різних форм землеволодіння та землекористування. Ця обставина значним чином вплинула на різноманіття джерел до вивчення їх розвитку.

Таким чином, об'єктом дослідження є комплекс описово-статистичних джерел з історії землеволодіння та землекористування Північного Приазов'я, які створювалися земськими установами.

Предмет дослідження - масив опублікованих земствами описово-статистичних джерел з історії землеволодіння і землекористування Північного Приазов'я та інформаційний потенціал для дослідження землеволодіння етнічних та соціальних груп.

Історіографія з історії земств досить обширна. Однією з найзначніших праць з історії статистичної діяльності земств є «Земская статистика: Справочная книга по земской статистике» С.М. Велецького. Двотомна збірка вміщає ґрунтовний аналіз розвитку та діяльності земських статистичних закладів в другій половині 19 століття, прийоми та засоби роботи земських статистичних установ, а також особливості обробки та видання статистичних матеріалів [1].

В радянський час дослідженням історії земської статистики займався А.І. Гозулов. В праці «Очерки истории отечественной статистики» [2], крім загально історичних аспектів розвитку статистики, він звертає особливу увагу на можливості поєднання методів збору інформації під час земських обстежень, а також вплив столипінської реформи на зміст та формуляри їх програм.

Серед сучасних досліджень з історії статистики слід звернути увагу на роботи А.А. Непомнящего, який провів реконструкцію корпусу видань статистичних установ Таврійської губернії [3]. В дисертації В.В. Бобкова, проаналізовано розвиток статистичних досліджень в Таврійській губернії. Автор використав досить широке коло джерел, серед яких їм активно застосовувалися матеріали статистичних переписів, збірників, первинні дані для складання пам'ятних книжок [4]. Діяльність земських статистичних закладів Південної України у другій половині 19 - на початку 20 ст. досліджується в дисертації О.О. Петрова [5].

В цілому, багато авторів висвітлюють окремі аспекти статистичної діяльності земств, без урахування яких неможлива розробка запропонованої теми, але робіт присвячених аналізу земських видань як описово-статистичних джерел дослідження землеволодіння та землекористування Північного Приазов'я знайдено не було.

В процесі попередніх досліджень було з'ясовано, що в другій половині 19 - на початку 20 ст. було проведено вісім обстежень повітів Північного Приазов'я - Бахмутського (1884), Маріупольського (1886, 1901-1902), Олександрівського (1899), Мелітопольського (1884, 1912) та Бердянського (1886, 1904) [6-15].

Втрачені первинні документи цих обстежень частково компенсуються даними опублікованими земствами у своїх збірниках. У зв'язку із вищезазначеним, у даній статті проаналізуємо структуру та інформаційний потенціал цих видань як описово-статистичних джерел дослідження етнічних та соціальних груп Північного Приазов'я.

Збірники Катеринославських та Таврійських земських статистичних установ можна віднести до двох типів: це матеріали подвірних переписів і матеріали до оцінки земель. Як перший так і другий тип видань має в собі дві частини - текстову та табличну.

Кожен тип відбиває певні археографічні та історіографічні традиції другої половини 19 - початку 20 ст. і разом з тим є унікальним за структурою та змістом.

Найбільш ґрунтовним описово-статистичним земським збірником, з нашої точки, є видання даних перепису Бахмутського повіту, проведеного в 1884 році Катеринославським статистичним бюро [11].

Матеріал по Бахмутському повіту вийшов в 1886 році під назвою «Сборник статистических сведений по Екатеринославской губернии. Бахмутский уезд», об'ємом 1049 сторінок. Видання вміщує передмову, перелік друкарських помилок, зміст, додатки.

Збірник поділений на 4 відділи: 1) Загальні дані по повіту (географічне положення, межі та площа повіту, поверхня, ґрунти, клімат, історичний нарис заселення, загальні дані про населення повіту та його економічне положення. 2) Селянсько-громадське господарство. 3) Фінанси та позика. 4) Господарство приватних землевласників. Перший відділ, крім іншого, має в собі детальне пояснення різниці в розподілі власників земель за даними статистичного відділу та земської управи [11, с.3-5]. Дуже ґрунтовно упорядники збірника склали історичний нарис заселення краю. Особливо слід зауважити, що на початку нарису подається перелік джерел, які використовувалися під час його написання

В нарисі детально розглядаються різні напрями колонізації краю: козацька, іноземна (переселення сербів, молдаван, угорців), казенно-слободська та поміщицька. Розкривається історія заселення окремих селищ, аналізуються особливості розподілу площі повіту за волостями та розрядами землевласників [11, с.22,27-52,60-62].

Другий відділ представляє дані по селянсько-общинному землеволодінню. Це описовий матеріал до статистичних таблиць, розміщених у