клуб любителів кіно "Восхождение", громадсько- філософський клуб "Січ", групу "Вахта мира", об'єднання "За экологическую перестройку" в Запоріжжі, групи "За установление доверия между Востоком и Западом" і "Союз содействия перестройке" в Мелітополі, інші самодіяльні організації. Для боротьби з ними відділ пропаганди і агітації пропонував залучити не лише партійний і комсомольський актив, але й правоохоронні органи. Влада панічно боялася вільного, не контрольованого партією слова. Вказувалося на необхідність контролювати копіювальну техніку в установах, на підприємствах і навчальних закладах, яку "неформали" могли використати для виготовлення листівок і "самвидавської" літератури. Обком націлював радянські органи при реєстрації самодіяльних громадських організацій і любительських об'єднань враховувати, чи відповідає їхня діяльність завданням зміцнення соціалізму [2, арк. 3-6; 2023; 3, арк. 1, 3-6].
13 квітня 1989 р. бюро обкому КП України під керівництвом нового першого секретаря Г.П. Харченка прийняло постанову "Про додаткові заходи зі всебічного зміцнення дисципліни, порядку й організованості", яка передбачала "Пресекать любые попытки создавать оппозиционные КПСС политические структуры". Постанова, яка мала гриф "Надсекретно", передбачала використання у боротьбі з незгодними міліцію, прокуратуру, суд.
Ці документи свідчать, що запорізька партноменклатура була досить впертою, і навіть агресивною у своєму прагненні "не поступатися принципами". Вона відмовлялася сприймати будь-які зміни в житті, які обмежували її всевладдя і відкривали шлях до демократизації суспільства. Своїм консерватизмом, заскорузлістю, нездатністю реагувати на запити часу запорізький партапарат виділявся на фоні аналогічних структур з інших областей України.
Особливу загрозу своєму монопольному пануванню в Україні керівництво КПРС небезпідставно вбачало у "Народному Русі України", що активно набирав силу. Документи свідчать, що ініціативні групи зі створення Народного Руху опинилися в полі зору обкому і підпорядкованих партії відповідних силових структур вже з перших днів їх існування. В обкомі партії докладно знали склад цих груп, їхні плани, дискусії, що велися в них. З тривогою чекали там Установчого з'їзду Руху, а коли 19 вересня 1989 р. він відбувся, позачергове засідання бюро обкому партії прийняло постанову за підписом секретаря О. К. Воробйова "Про плани практичних заходів обкому КП України у зв'язку з проведенням Установчого з'їзду НРУ" [4, арк. 1-9]. Бюро постановило "активно использовать все формы и методы политической борьбы" з Рухом. Було затверджено план практичних заходів обкому партії у зв'язку з проведенням Установчого з'їзду Руху. Він передбачав розгортання антирухівської кампанії в обласних газетах, по телебаченню і радіо. Редакціям газет, радіо і телебачення були надіслані відповідні вказівки. Партійні і радянські органи також одержали обов' язкові директиви провести мітинги, збори і сходи громадян під гаслом: "За интернациональное братство, дружбу народов СССР, за ускорение перестройки", а правохоронними органам було наказано "Активизировать работу по применению действующего законодательства к экстремистским и антисоциалистическим элементам ". На місця була розіслана орієнтовка "О первоочередных мерах партийных комитетов в связи с учредительным съездом "Народного руху України за перебудову", у якій партійний актив інформувався про участь запорізьких делегатів у з'їзді, про обрання на несанкціонованих зборах керівництва регіонального відділення Руху на чолі з кореспондентом газети "Запорізька правда" Ю. Василенком (голова) і пенсіонером В. Перепадею (заступник).
Документи свідчать, що до останніх днів існування СРСР обласна парторганізація КП України прагнула зберегти свій монопольний контроль над суспільством. При цьому документи свідчать, що її тактика еволюціонувала, хоча стратегія залишалася незмінною. Зокрема, це продемонстрував Перший республіканський з'їзд солдатських матерів України, який відбувся 8-9 вересня 1990 р. в Запоріжжі. Хоча з'їзд пройшов у великому залі обкому партії (що свідчило про намір обкому провести його під своїм повним контролем), деякі делегати виступили з відверто антикомуністичними промовами, а один з них назвав Леніна "ідолом зла". В інформації в ЦК КП України секретар обкому О. О. Причкін визнав, що більшість делегатів погодилася з цим "шквалом оплесків". У цей час в залі знаходилося декілька народних депутатів СРСР і УРСР - членів КПРС, у тому числі перший секретар обкому партії Г. П. Харченко. Але обкому так і не вдалося повести з'їзд по запланованому річищу, звести всі проблеми армії до несумлінного ставлення деяких офіцерів до своїх службових обов' язків. На з' їзді звучали гасла "Не бути союзному договору!", заклики до створення національної армії і повернення синів, що служили за межами України, на батьківщину [5, арк.25-28].
Запорізька партноменклатура вперто і до кінця стояла на позиціях збереження Радянського Союзу. Певний інтерес у цьому розумінні представляє план організаційно-політичних заходів обкому партії з проведення референдуму щодо питання збереження СРСР, затверджений першим секретарем обкому В. Малевим 12 лютого 1991 р. Цей план передбачав розгортання широкої пропагандистської кампанії з метою переконати населення в економічних, політичних і соціальних перевагах для народу збереження СРСР і необхідності нового союзного договору (Док. № 21). Змушені у 1991 р. очолити святкування річниці прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України, працівники обкому прагнули надати святкуванню цієї дати "інтернаціонально-патріотичного звучання". Назвавши дату ухвалення Декларації "Днем незалежності України", вони націлювали своїх підлеглих на активну "пропаганду ідей побудови оновленої Союзної держави". Суспільству пропонувався сурогат незалежності і це пояснювалося загальнонародними інтересами [6, арк. 18].
Таким чином, у фондах ДАЗО зберігаються досить важливі, інформаційно насичені документи, які відбивають точку зору