Характеристика матеріалів обкому партії буде неповною, якщо обмежитися архівними фондами ДАЗО. Трапилося так, що не всі партійні документи у 1991 р. попали в архів. Ціла колекція особливо таємних документів збереглися у приватних колекціях.

Мова йде про унікальну за своїми інформаційним потенціалом підбірку документів про соціально-політичну ситуацію в області і діяльність опозиційних сил. Як особливо таємні і такі, що занадто яскраво ілюстрували методи компартійної роботи, ці документи у серпні 1991 р., після заборони діяльності КПРС, працівники партапарату спробували знищити. Але в останній момент члени комісії, що опечатували обком партії, зокрема, один з активних діячів демократичного руху Є. Костенко і депутат Запорізької обласної ради К. Лямцев, виявили в одній з кімнат, де працювала так звана "соломорізка", мішок з паперами, підготовленими для утилізації. Цей мішок, серед інших, містив матеріали для складання так званої "політичної карти Запорізької області" - своєрідного досьє на учасників демократичного руху. Після 1991 р. жодна державна архівна установа не поцікавилася цими матеріалами і не запропонувала прийняти їх для зберігання, хоча про їх існування було добре відомо. Ці матеріали зберігалися в особистому архіві К. Лямцева і надані автору статті для обробки і публікації.

Про ці документи вже повідомлялося в пресі. Зокрема, про них писав П. Ковальов у газеті "Запорізька Січ" від 11 вересня 1991 р. в публікації "За 99 днів до перевороту, або Для кого замовлялися наручники?". У статті йшлося про розпорядження секретаря обкому партії В. Понеділка секретарям райкомів і парткомів великих підприємств області зібрати інформацію про новостворені громадські організації і рухи, а також про діяльність їх лідерів і активістів. Розпорядження завуальоване під укладення так званої "Політичної карти Запорізької області". Виконавці, що працювали над реалізацією цього розпорядження, мали відповісти на "примірний перелік питань", серед яких були також питання про керівників, лідерів партій та рухів із вказівкою місця роботи, освіти, ділових якостей; основні напрямки діяльності та їх ефективність; найближчі плани і тактичні цілі; характер і структури вертикальних зв'язків з обласними і республіканськими організаціями; практику взаємодії і нейтралізацію впливу парткомітетами їх діяльності. Матеріли статті свідчать, що виконавці в районах - секретарі місцевих партійних комітетів - діяли досить оперативно і "досьє" (визначення журналіста. - Ф.Т.) стало швидко наповнюватися. Автор статті робить висновок, що матеріали "Політичної карти Запорізької області" могли бути використані при розгортанні репресій проти прибічників демократичного вибору у випадку, коли б заколотники з ДКНС перемогли. В середовищі демократів, яким про цю акцію обкому партії стало відомо лише після провалу заколоту, це було загальне переконання. Вони були впевнені, що готувалася загальноукраїнська каральна акція, спрямована проти противників комуністичного режиму. Напевне, вона координувалася з Києва, безпосередньо з ЦК КП України. На цю думку наштовхував той факт, що подібні "Політичні карти" готувалися і в інших областях України. Зокрема, серед підготовлених для знищення і в останній момент врятованих у Запорізькому обкомі партійних документів виявилася і надрукована Київським обкомом КП України на 18 сторінках і датована 28 березня 1991 р. "Політична карта Київської області", яка, напевне, використовувалася запорізькими партапаратниками, як зразок. З історії учасники демократичного руху знали, у який спосіб КПРС розправлялася з інакомисленням у минулому. Інформація про криваві репресії проти опонентів і противників комуністів, у тому числі друкована, в цей час була загальнодоступна. І оприлюднений після провалу заколоту факт роботи над "Політичною картою Запорізької області" підтверджував найгірші їх побоювання. Зокрема, один із зарахованих в особливо неблагонадійні - вчитель історії Чернігівської СШ № 2 Овчаренко І. А. у розмові з автором статті висловив свою точку зору так: "Зміст цього документу не залишає ніяких сумнівів у тому, що переворот 19 серпня є прямою справою партії, у підготовці якої брали участь усі ланки партійної бюрократії - від ЦК до райкомів. Підготовка йшла ретельна, продумувалося все до подробиць аж до першої хвилі репресій, під "очисний " смерч якої повинні були потрапити усі інакомислячі. У тому числі і я був удостоєний "високої" честі. Як історик, можу з упевненістю сказати, що нам готувався кривавий банкет 1937-1938років під звуки і спів "Інтернаціоналу".

Звичайно, ініціатори і виконавці ідеї "Політичної карти Запорізької області" не погоджувалися з цією точкою зору. Після заборони діяльності КПРС перелякані партапаратники переконували громадськість, що нічого вартого осуду не робили. Зокрема, старший консультант Чернігівського райкому партії В. Іващенко, який готував інформацію про громадсько-політичні організації і рухи в Чернігівському районі, в розмові з П. Ковальовим наполягав на тому, що нічого незвичайного в цій ідеї не було і "це робилося для того, щоб знати сильні і слабкі місця політичних противників. Ця практика існує у багатьох країнах".. Подібним чином висловлювалися й інші колишні партпрацівники різних рівнів, у тому числі й обкомівського. З їх висловлюваннями можна було б погодитися, коли б, "як і у багатьох країнах", компартія Радянського Союзу не мала ніякого особливого статусу у суспільстві і не спиралася у своїй роботі на Комітет держбезпеки з його численними штатними працівниками і позаштатними інформаторами, що діяли у всіх колективах і