громадських організаціях, на міліцію, прокуратуру, радянський і господарський апарат, комсомол, профспілки і т.д. До речі, саме з допомогою усіх цих структур і готувалися секретні "досьє" на опозиціонерів. Звичайно, цей очевидний для кожного жителя Запорізької області факт ретельно маскувався. Інформації районних партапаратників в обком, як правило, не містять посилання на джерела, на підставі яких вони були складені. Цитований вище В. Іващенко у відповідь на запитання автора статті П. Ковальова назвав цими джерелами "власні спостереження і контакти ". Судячи зі змісту статті, така відповідь не переконала журналіста. Не могла вона переконати і читачів.
Стаття П. Ковальова мала оглядовий характер і не ставила завданням охарактеризувати всю інформацію, яка міститься у врятованих від знищення компартійних документах. Жанр газетної статті не давав такої можливості. Інша справа - тематичний збірник документів. Його рамки дозволяють показати максимум того, що намагалася приховати від нащадків тодішня компартійна номенклатура, пускаючи "під ніж" документи з приводу "Політичної карти Запорізької області".
Колекція цих документів починається з секретного листа-директиви від 13 травня 1991 р. секретарям райкомів і міськкомів партії, підписаного секретарем Запорізького обкому В. Понеділком. У цьому листі пропонувалося в досить короткий термін - протягом двох тижнів, до 1 червня 1991 р. - подати в обком партії інформацію про наявність і діяльність нових громадсько-політичних об'єднань і практику роботи з ними парткомів. Характерно, що з метою збереження суворої конфіденційності цей лист пропонувалося повернути в обком разом з інформацією. До листа прикладався приблизний перелік питань, відповіді на які хотіли одержати в обкомі .
Інформації секретарів міськкомів, райкомів і окремих підприємств обком партії одержав у травні-червні 1991 р. За обсягом і змістом вони різні. Так, секретарі Михайловського райкому - В. Чумак, Мелітопольського райкому - М. Гранкін, Бердянського райкому - В. Тиминюк, Приморського райкому - М. Гладков, заступник секретаря парткому заводу "Дніпроспецсталь" - В. Воробйов і секретар парткому заводу "Радіоприлад" В. Нікітін лаконічними записками повідомили обкомівське начальство, що нових громадсько-політичних об' єднань на довірених їм територіях і в колективах немає, або даних про їх наявність вони не мають. Напевне, ці парткерівники поставилися до завдання обкому формально, або виходили з якихось інших міркувань. Та більшість відповіли по суті, навівши конкретний матеріал, назви новостворених об' єднань, місця зустрічей з прихильниками, чисельність членів, керівників і активістів. При цьому, вони використовували різноманітні джерела інформації, зокрема, широко розгалужену мережу інформаторів КДБ. Правда, це вони визнавали неохоче. Лише інформація ідеологічного відділу Заводського райкому Компартії України з приводу нових політичних течій закінчувалася словами, які висвітлювали істину: "Информация составлена на основании материалов партийных комитетов и данных госбезопасности района ".
Якщо порівнювати інформації з місць, то виявиться, що найбільш насичені фактами були листи з районних комітетів обласного центру, з Мелітопольського, Токмакського і Бердянського міськкомів, а також з Василівського, Пологівського, Чернігівського і деяких інших райкомів. У результаті, обком партії одержав унікальну інформацію про нові громадсько-політичні об' єднання області та їхніх лідерів. Вона міститься в 29 документах. На підставі цієї інформації обком партії приступив до підготовки "Політичної карти Запорізької області". Робота велася ретельно, про що свідчать помітки на полях одержаних інформацій, зроблені обкомівськими працівниками. Робилися узагальнюючі підрахунки чисельності організацій і об'єднань в області, кількості їх членів, характеристики методів роботи і суспільного впливу. Закінчити цю роботу, судячи з усього, в обкомі змогли лише наприкінці липня - на початку серпня 1991 р. Але виявити кінцевий, оформлений за усіма правилами партійної бюрократії документ нам не вдалося. Лише фрагменти цього документу, написані від руки, збереглися серед врятованих від знищення обкомівських паперів. Ці фрагменти зібрані воєдино і опублікований нами із збереженням стилістики як Додаток до статті. Деякі прізвища написані нечітко. В цьому рукописному документі, на жаль, відсутні матеріали по Оріхівському району.
Ми не ставимо своїм завданням робити детальний аналіз змісту приречених на знищення, але врятованих партійних документів. Це завдання спеціального дослідження. Констатуємо очевидне: ці документи переконливо свідчать, що діяльність новостворених партій і "неформальних" об'єднань перебувала під пильною увагою партійного апарату. Його представники зібрали значний масив інформації про ці організації і цим - о, іронія історії! - зробили велику послугу майбутнім дослідникам. Але при цьому будемо пам'ятати, що партапарат був безкінечно далекий від альтруїстичного прагнення зберегти для нащадків істину. Ці документи передбачалося перетворити на знаряддя боротьби з незгодними. Сьогодні, в новій суспільно-політичній ситуації, вони є надійним фундаментом для наукових узагальнень.