У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


чергові набори для роботи у Німеччині, хоча, час-від-часу, лунали і негативні відгуки, але це стосувалося лише окремих особистостей [5]. Однак, детермінантою формування образу поліцейського був соціо-культурний фактор. Переважну більшість респондентів становлять народжені в кінці 20-х - протягом 30-х років, тобто на момент окупації яким виповнилося не більше 10-12 років, а значить, в більшості випадків, вони не були особисто свідками діяльності представників «нового порядку», а, в основному, отримували від старшого покоління інформацію, насичену певним емоційним забарвленням. Відомий французський соціолог та соціальний психолог Морис Хальбвакс, пов'язував цей процес із створенням великого масиву колективної пам'яті. Його модель представляла собою нерозривну взаємодію двох мнестичних потоків у свідомості людини, а саме, особистої пам'яті, інформації, що стосується безпосередньо носія та його життя, та колективної, або історичної пам'яті, яка є значно ширшою і грунтується, майже, виключно, на повідомленнях від оточуючого соціуму. Переважно, це інформація відносно подій, що передували життю індивіда, але це можуть бути і сучасні для нього ситуації. Тобто, респондент, через інформацію про подію, транслює точку зору та емоційно-цінністний настрій тогочасного суспільства [6]. Оскільки, за усними свідченнями, штат поліцаїв складав, переважно, контингент колишніх розкуркулених, то батьки респондентів, самі постраждалі від соціально- економічних експериментів радянської влади, із розумінням ставилися до колаборационістської діяльності своїх односельців. Така емоційно-цінністна позиція старшого покоління призвела до того, що молодші сприйняли ці життєві установки та чуттєве забарвлення і сформували власний образ поліцая, який і транслювали наступним поколінням. В той же час, прослідковується цікава тенденція - як відомо, психічний апарат людини автоматично маркерує ситуації, що не вкладаються у середньостатистичні події і вони залишаються надовго в пам'яті. Однак, як було з'ясовано, ніяких звірств з боку поліцаїв у Північному Приазов' ї не спостерігалося, а звідси і спогади відносно них, якщо і зберіглися би, то лише в латентних блоках пам'яті людей. Але, натомість, респонденти досить жваво згадують імена, прізвища та навіть родичів «зрадників». Імовірно, це результат конфлікту між особистою та офіційною, колективною пам'яттю, під дію котрої, в силу своєї соціальності, підпадали інформатори через ідеологічну систему, за допомогою якої радянська влада активно таврувала «зрадників Батьківщини» і їх повинні були знати в обличчя.

Проблематику конфронтації індивідуальної та колективної пам'яті, можна активно продовжувати в контексті студіювання усних історій болгар, що перебували під час Другої Світової війни на примусових роботах в Німеччині та у лавах Трудармії. Спогади про ці дві події були об'єднані в один логічний блок невипадково, оскільки люди, на долю яких випали такі випробування, та їх мнестичний багаж, випадали із радянської ідейно-виховної системи, яка змальовувала єдність фронту та тилу, призирство до співпраці з ворогом та порив кожного стати до збройної боротьби із загарбниками. Окупаційна влада не робила особливих вийнятків для представників окремих національностей і активно збирала потенційних робітників у болгарських селах, як і по всій Європі, тому дуже скоро болгари Північного Приазов'я познайомились з таким феноменом як «остарбайтерство». Спогади про примусові роботи відзначаються різноманітністю форм та емоційних забарвлень, однак, всі вони реалізуються в рамках загальних закономірностей стримування пам'яті. Процес створення людиною спогадів, залежить не лише від індивідуальних особливостей, але й від суспільного впливу, тому мнестичні блоки автоматично сгруповують спогади відповідно до колективного бачення світу усім соціумом. В противному випадку, людина протиставиться всьому загалу, що сприймає її як таку, що причетна до порушення загальної архітектоніки світосприйняття [7, с.159-160].

Кожен з респодентів, під час розповіді, в залежності від перебігу та характеристики їхнього остарбайтерського періоду життя, намагався блокувати ті чи інші спогади. Набір небажаних для активізації в пам'яті сюжетів, звісно, залежить від соціальної обстановки в якій зростав індивід та подальшої його долі в ролі примусового робітника. Однак загальновживаними для, практично, всіх усних історій, є картини найбільшого емоційного напруження - прощання з батьками та рідними, як правило, оповідач одразу переходить до опису зборного пункту, оперуючи займенниками «ми», «нас», намагаючись ідентифікувати себе з колективом, аби не залишатися наодинці зі своїми травматичними спогадами; ще одним розповсюдженим сюжетом, що підпадає під обмеження, є опис транспортування «остарбайтерів», внаслідок оживлення негативних почуттів, він обмежується лише кількома короткими реченнями, а, іноді, опускається взагалі. Але найголовнішим стримуючим фактором процесу реалізації пам'яті про примусові роботи, є відбиток радянської колективної пам'яті про війну в якій не було місця слабкостям і тим більше праці, хоч і не з власної волі, на ворога. Саме тому, інтерв'ювання проходить іноді складно і вимагає постійного корегування запитаннями. Натомість, активніше ведуть розповідь респонденти, в яких більш вдало склалося життя в Німеччині і тому, спогади про особисті пригоди дещо згладжують загальний негативний фон [8].

Розвиваючи тематику позаофіційної індивідуальної пам'яті, неможна оминути такого специфічного для болгарського населення блоку усних історій, як Трудармія. Навідміну від остарбайтерів, «солдати» Трудармії стали жертвами власної державної машини, через нав' язливу підозрілість «вождя» до окремих національностей. Певна стриманість респондентів у транслюванні спогадів щодо цього періоду життя, має суспільне коріння. Мілітаризація радянського соціуму в 30-ті роки ХХ ст. досягла свого апогею, мода на однострій та право бути захистником Вітчизни охопила всі прошарки суспільства, а після Великої Вітчизнянної війни хвалебними одами

Сторінки: 1 2 3 4