Зокрема, справа №42 магістрату міста Львова має назву: "Декрети, акти ревізій, перелік боєприпасів та інші документи про наявність, збереження та нагляд за матеріалами озброєння і військового спорядження міських арсеналів. Том 1" [18, оп.1, спр.42]. Вона розпочата 1496 р. і закінчена 1650 року. Документи містяться на 218 аркушах. Мова документів: латинська і польська. Стан збереження - добрий. Продовження цієї справи у томі другому має ідентичний заголовок, проте документи зібрані на 188 аркушах і країні дати наявних справ: 1651 - 1730 роки.

Найчастіше зустрічаємо згадки про наявність шабель. Це спричинено тим, що шабля залишалася досить не дорогим на той час видом озброєння й не потребувала якоїсь особливої підготовки до застосування [18, оп.1, спр.43, с.74 - 80; с.73/2]. Шабля мала багато назв, відповідно до її типу. Акти люстрацій подають нам багато різноманітних назв шабель: ординка, зустрічається у пізніх документах другої половини XVII століття [18, оп.2, спр.657, с.55-57; спр.658, с.2-15; оп.1, спр.43, с.74]. Баторувка зустрічається рідко, проте вона часто згадується серед майна заможних громадян міста [18, оп. 2, спр.338, с.439-447].

Прикладом документу про зброю може слугувати лист польського короля Сігізмунда Августа до Магістрату міста Львова з наказом передати 12 фальконетів для потреб коронного гетьмана (додаток) [18, оп. 1, спр.42, с.31].

Згідно з документами трапляються й досить цікаві знахідки, що стосуються зброї. Зокрема, 1552 року є перелік зброї та боєприпасів, які за дорученням коронного гетьмана, ротмістр Ґабріель Розен узяв у Львівському магістраті [18, оп.1, спр.42, с.33]. Серед переліку зустрічаємо слово "раульєр". Індентифікується воно лише з одним, відомим сучасникам - револьвер. Револьвер - у сучасному розумінні цього слова, це є багатозарядний пістолет, що має коло ствола барабан, який обертається під час пострілу. Під час стріляння чергові комірки барабана підставляються до ствола. Спроби цього виду розв'язку з'явилися вже у XVI столітті, відома теж була т. зв. „зброя револьверна" [19, c.16].

Джерела свідчать про значні запаси куль і пороху у Львові. Подекуди вони значно перевищують необхідні потреби [18, оп. 2, спр 53, с.761-764]. Тобто, кожна вежа мала достатньо велику кількість амуніції, щоб утримувати тривалу облогу.

У 1468 р. у Львові була споруджена перша міська ливарня (людвісарня) біля Краківської брами, а на початку XVI ст. друга - біля Галицької брами. Ці ливарні проіснували на протязі декількох століть. Львівські ливарники забезпечували міський арсенал гарматами, бомбардами, навіть виготовляли селітру та порох [20, с.116]. Вони самі виготовляли або замовляли за власними проектами устаткування, шаблони, інструменти. В історичних документах згадуються імена львівських ливарників гармат XVI ст.: Гануш Сворча, Бартош Вейсе, Лукаш, Леонард Ґерле, Мельхіор Ґерле, Дант'л Крал, а в першій половині XVII ст. міщанська родина Франків [21, с.151-155; 22, 106].

Характеризуючи в цілому зброю у місті Львові у XVI-XVII ст., можемо зазначити, що тенденції кількості і якості озброєння, цілком залежали від потреб самого міста. Магістрат міста звертав увагу на свій арсенал тільки тоді, коли того вимагав польський король, або ж коли місто облягали вороги. На початку XVI ст. в арсеналі ми знаходимо лише 9 гармат, і дуже невелику кількість іншої зброї [18, оп.1, спр.42, с.16-17]. Проте, з кожним роком арсенал поповнюється новими типами зброї. Запрошуються нові майстри-ливарники і зброярі. Тому, вже в 1648 році, місто стає добре укріпленою твердинею. Але найбільшою причиною через яку занепадають якості зброї, вважаємо бездіяльність Львівського магістрату. Ніхто з міських патрицій, райців, лавників, не виявляв власної ініціативи, не піклувався за покращення обороноздатності міста. Можливо саме тому, поступово Львів втрачає свої оборонні функції.

Згідно з проведеним аналізом можемо виділити джерелознавчі фактори, які дозволяють говорити про зброю:

Наявність збереженості (де і як зберігалася);

Документальні записи (ґенеза у письмових джерелах; поява зброї, кількість, зникнення).

Характеристика зброї як джерела ІСТОРИЧНА ЕПОХА

Виробництво: Культура:

рівень промисловості, Суспільство:

НТР; * приналежність до стану власника зброї;

призначення зброї; * місце зброї серед іншого майна власника. Мистецтво:

рівень мистецтва часу(характерні риси);

вартість виготовлення і торгівельна вартість. Людина (власник):

опис: стать, стан, багатство.

Рівень освіти;

Фізіологічні характеристики

У яких подіях задіяний власник.

Отже, можемо підсумувати попередні твердження таким чином, що зброя може бути джерелом, яке, після доброго аналізу, є надзвичайно важливим для характеристики досліджуваного питання. З одного боку, письмові джерела про зброю інформують нас про перебіг військових подій, місцеве виробництво, рівень освіченості мешканців міст. З іншого - речові джерела, як пам' ятки історії, наочно свідчать про події давно минулих часів.

Місто Львів можна вважати містом, історія якого невіддільно належить до української. А той величезний збройний арсенал, про який йдеться у джерелах і який зберігся у музеях, свідчить про ключові позиції Львова у історії центральної Європи. Особливо з огляду на прикордонний статус Львова впродовж багатьох століть, місто мало свої, притаманні йому риси: швидка розбудова місцевого арсеналу, велика кількість оборонців. Але проблеми, що торкнулися практично усіх