Так, наприклад, з матеріалів агентурних донесень, що направлялися в Департамент поліції з місць ми маємо можливість відтворити, хоча досить фрагментарно, стан роботи в організаціях РСДРП Півдня України на початку 1917 року. В них, зокрема, наводяться дані про персональний склад Катеринославського комітету РСДРП (28 чоловік) та його арешт з 2 на 3 січня 1917 року; про загальні збори 17 і 22 грудня 1916 року представників російських і українських соціал-демократів в с. Кам'янському (сучасне м. Дніпродзержинськ) на яких були присутніми 45 чоловік і розглядалася проблема створення єдиної організації; про підпільну роботу окремих членів організації в Одесі, Миколаєві і Єлисаветграді і таке інше [3].

Унікальний комплекс матеріалів щодо формування Олександрівської міської та повітової міліції в 1917 році (протоколи засідань органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку в регіоні, доповіді членів управи з цього ж приводу, звіти та повідомлення міліцейських урядників, кадровий склад, фінансове забезпечення, форми і методи роботи) знаходиться у Ф.Р-2030 (Олександрівська міська управа) [4].

Третю, найбільшу, групу джерел становлять документи політичних партій і громадських організацій. Обсяг цієї групи джерел є порівняно великим, тому вимагає систематизації. Найвагомішими серед них, безперечно, є партійні документи, які умовно можна поділити на три різновиди: 1) програмні і статутні документи; 2) матеріали партійних з'їздів, конференцій, нарад, зборів та поточної діяльності керівних партійних органів; 3) ідейно-теоретичні й агітаційно-пропагандистські матеріали.

Основні проблеми співвідношення партійно-політичних сил на Півдні України в 1917 р. висвітлюють документи, що містяться у фондах: Ф.17 (ЦК РСДРП(б); Ф.38 (УІ з'їзд РКП(б); Ф. 39 (УП Квітнева Всеросійська конференція РКП(б); Ф.271 (Загальний єврейський робітничий союз Бунд); Ф.272 (організацій Поалей-Ціон в СРСР, єврейської робітничої партії соціалістів-територіалістів і Об'єднаної єврейської соціалістичної партії); Ф.274 (ЦК есерів); Ф.275 ЦК РСДРП (меншовиків); Ф.444 (Бюро преси при ОК і ЦК РСДРП (інтернаціоналістів); Ф.451 (Організаційний комітет РСДРП (меншовиків); Ф.484 (Бюро фракції РСДРП(б). Всеросійського виконкому Ради селянських депутатів); Ф.564 (ЦК партії лівих есерів (інтернаціоналістів); Ф.622 (Бюро преси при ОК і ЦК РСДРП меншовицьких газет і журналів) - РДАСПІ .

В Україні аналогічного змісту документи і матеріали відклалися у фонді Центрального Комітету Комуністичної партії України (ф. 1), фонді єврейських націоналістичних партій і організацій (ф. 41), фонді - Одеський комітет РСДРП (меншовиків-об'єднаних) (ф. 265), та фонді ЦК УСДРП (ф.266.) Центрального державного архіву громадських об'єднань України; у фонді Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (ф. 1).

Крім того, в ЦДАГО зберігаються спогади учасників революції в Україні (ф. 459) і колекція документів діячів більшовицької партії і радянської держави (ф.439).

Саме ця група джерел створює необхідну базу для вивчення складної, суперечливої і часом драматичної ідейної та організаційної еволюції основних політичних партій і громадських об' єднань за доби Української революції.

Матеріали названих фондів дають змогу познайомитися з протокольними документами засідань з'їздів, конференцій та інших партійних форумів загальноросійських і національних партій, в яких містяться інформація про партійну роботу в Росії в цілому і на Півдні України зокрема. Досить цінним джерелом є анкети делегатів, що розкривають, у лаконічній формі, особливості партійно-політичних активістів в тому чи іншому місці регіону, показують реальне співвідношення сил у державних установах і громадських об' єднаннях. Суттєвим доповненням для вивчення проблеми є матеріали листування центральних органів партій з місцевими комітетами, що відтворюють географію розміщення низових осередків, їх кількісний і якісний склад.

Четверта група джерел - статистичні матеріали, які умовно можна поділити на дві підгрупи: ті, що відбивають етнонаціональну і соціально-економічну ситуацію, та ті, що демонструють розвиток суспільно-політичних процесів.

Перша група, зокрема, дає інформацію про стан і розвиток промисловості, транспорту, торгівлі, сільського господарства регіону на початку ХХ ст., а також, що дуже важливо, висвітлює динаміку соціально-економічних змін у суспільстві, що були спричинені війною та революційними подіями. Привертають увагу до себе статистичні дані про промисловий розвиток краю, що містяться у фондах ЦДІАК (Ф.2161 - Рада гірничо-промисловців Півдня України); матеріали Всеросійського сільськогосподарського перепису за 1916 і 1917 рр.; статистично-економічні огляди Херсонської, Таврійської та Катеринославської губерній, звіти Одеського комітету торгівлі і мануфактур, а також матеріали по вивченню залізничного і водного транспорту, огляди становища в повітах, селах, містах тощо.

Цікавим і ґрунтовним є фонд Статистичного бюро міністерства праці УНР (Ф.2857 ЦДАВО України), в якому знаходяться підрахунки чисельності робітників на підприємствах України в 1917 р., розмір і коливання в їх заробітку, кількість безробітних, дані про виробництво основних видів продукції тощо.

Змістовна інформація про соціально-економічні проблеми регіону міститься в 22 фондах заводських комісій, установ і підприємств міста Олександрівська за 1917-1918 роки (ФФ. 41, 42, 46, 53, 65, 66, 104, 110, 141, 154, 158, 165, 194, 216, 223, 446, 1064, 1153, 1933, 1960, 2458); у документах Бердянського і Мелітопольського повітових статистичних бюро (ФФ. 254, 224), Бердянської, Мелітопольської, Олександрівської землевпорядкувальних комісій (ФФ. 251, 10, 192), у матеріалах Олександрівського повітового, Вознесенського, Балабино-Петрівського, Комишивацького волосних комітетів допомоги біженцям (ФФ. 57, 203, 202, 212, 213, 214) - ДАЗО; у фонді Дніпровського заводу Південноросійського-Дніпровського товариства с. Кам'янка (Ф.463) - ДАДО.

Наукові цінність представляють також і надруковані джерела соціально-економічного змісту, що знаходяться у бібліотечних та музейних фондах [5].

Неупереджений аналіз