В цих та інших спогадах повідомляється про становище в краї після лютневої 1917 р. революції в Росії, про розстановку партійно-політичних сил в радах робітничих і солдатських депутатів та інших громадських і державних органах, стан партійної роботи. Оскільки наведений в спогадах фактичний матеріал в більшості випадків не підкріплювався архівними документами і матеріалами періодичної преси, то у них містилося немало погрішностей, неточностей, помилок. І хоча ці роботи не претендували на всебічність та глибину аналізу соціально-економічних процесів, що проходили в краї в 1917 р., вони все ж таки, на відміну від пізніших професійних дослідників, не замовчували невигідні для більшовицької концепції факти, не фальсифікували реальний стан речей.

Це стосується в першу чергу спогадів Е. Квірінга, Я. Ряппо тощо. Один з керівників Миколаївської організації більшовиків А. Марк (Факторов) взагалі виступив прихильником місцевої есерівсько- меншовицької ради, називаючи її "фактично пролетарською демократією, дійсним авторитетом влади і єдиною реального силою". Що ж до міської думи, то вона, на його думку, була "міжкласовою організацією". Він справедливо (з оціночних позицій сьогодення) критикував тих більшовиків, що виступили за насильницьке встановлення влади рад в місті, і тим самим спровокували бойові дії з гайдамаками [35, с. 286].

Цікаве спостереження навів у передмові до книги Д. Ерде "Революция на Украине: от керинщины до немецкой оккупации" М. Скрипник: "...Одеса і Київ, Катеринослав і Донбас, Харків і фронт, Єлисаветград і Кременчук, Миколаїв і Полтава - всі ці окремі центри революційного руху, особливо в 1917 р. жили кожний окремим життям. Лише після жовтня в боротьбі за Жовтневу революцію на Україні були зроблені перші кроки до об'єднання всіх цих рухів в один загальний..." [38, с.7].

Безперечно, вони несуть на собі відбиток світогляду авторів, їхнього бачення конкретних історичних подій, а тому не є винятково самодостатнім джерелом. Разом з тим, вони значною мірою відтворюють картину тогочасної гострої політичної боротьби, колорит епохи. А порівняння спогадів представників різних політичних партій з приводу одних і тих же подій та зіставлення їх з архівними джерелами дає можливість здійснити дослідження більш глибоко.

Цінним джерелом з історії політичної боротьби в умовах наростання соціально-економічної та суспільно-політичної кризи є також сотні брошур та збірки листівок політичних партій і громадських об' єднань, які носили в основному інформативно-агітаційний характер.

Значна частина їх сконцентрована у ЦДІА (м. Київ) - фонді 838. Слід пам'ятати, що на той час періодика та неперіодична преса були майже єдиним, і без сумніву, головним засобом масової інформації й під їх впливом в значній мірі формувалася громадська думка.

Одним з основних джерел при вивченні теми є періодичні видання. Серед них українська та російська преса періоду 1917 - початку 1918 років. В дослідженнях з проблеми є можливість використати періодичні видання державних установ та органів влади: "Вісти з Української Центральної Ради", "Вісник Генерального Секретаріату УНР", Вісті Головної комісії по справах виборів до Установчих Зборів в УНР; друковані органи провідних українських партій "Нова Рада" (УПСФ), "Робітнича газета" (УСДРП), "Боротьба" (УПСР), та значну кількість провінційних газет. Працюючи в архівах та наукових бібліотеках України і Російської Федерації, нам вдалося опрацювати більше 100 газет і журналів різних напрямків, що друкувалися безпосередньо в регіоні.

Ось деякі з них: "Александровская мысль", "Александровские отклики", "Единение", "Известия Александровского уездного исполнительного комитета общественных и рабочих организаций", "Известия Александровского уездного земства", "Бюллетени Екатеринославского временного исполкома общественных и рабочих организаций", "Борьба", "Наша борьба ", "Бюллетени губернского исплолнительного комитета общественных организаций рабочих, солдатских и крестьнских депутатов" ,"Вестник Юга", "Звезда", "Земля і воля", "Известия Совета рабочих депутатов", "Крестьянский союз", "Народная жизнь", "Екатеринославская земская газета", "Приднепровский край", "Новомосковская жизнь" , "Верхднепровский земский листок", "Верхнеднепровская народная газета", "Последние новости", "Солдатская жизнь", "Гонимое слово", "Трудовой народ", "Екатеринославские губернские ведомости", "Известия Совета рабочнх депутатов", "Известия Совета солдатских депутатов Екатеринославского гарнизона", "Известия Совета рабочих и солдатских депутатов", "Голос солдата". (Катеринославська губернія).

"Вестник Одесского Земства", "Голос пролетария", "Одесская почта "Одесские новости", "Известия Одесского совета рабочих депутатов и представителей армии и флота", "Маленькие Одесские новости" ,"Пролетарская мысль", "Родная страна", "Солдат и рабочий", "Солдатская мысль", "Одесский вестник", "Трудовая газета", "Известия Елисаветградской земской управы и Комитета безопастности", "Известия Елисаветградкого совета робочих и солдатских депутатов", "Известия Николаевского комитета спокойствия и безопасности", "Известия Николаевского совета рабочих и военных депутатов", "Известия Тираспольского Совета рабочих и солдатских депутатов", "Известия Херсонского губернского комитета спокойствия и безопасности", "Херсонские губе " ,"Голос революции" (Херсонська губернія).

"Жизнь народа (Олешки) ", "Известия Бердянскгого Советата робочих и солдатських депутатов", "Известия Олешковского городского исполнительного комитета", "Известия Б. Токмакского Совета Робочих, Крестьянских и Солдатських депутатов", "Известия Бердянского Совета рабочих, солдатських и крестьянских депутатов", "Бердянская жизнь", "Ореховское свободное слово" (Таврійська губернія).

Посилення українського національно-визвольного руху досить широко висвітлювалось в українських виданнях краю: "Вісник Секретаріата Херсонщини", "Вісник товариства "Українська хата" у Херсоні", "Дніпро", "Народна воля", "Українське слово", "Український виборець", "Рідний курінь", "Селянська спілка", "Вільне життя", "Вісник товариства "Просвіта" у Катеринославі".

Участь