У 1993 р. з'явилась монографія польського історика Р.Тожецького «Поляки та українці: українська справа під час Другої світової війни на теренах ІІ Речіпос- политої»51. Її автор досить об'єктивно і виважено, наскільки це дозволяли доступні на той час джерела, змалював передумови й обставини українсько-польського конфлікту, беручи до уваги інтереси обох сторін. На сьогодні важко уявити присвячену українсько-польським відносинам воєнної доби публікацію, автор якої б не посилався на цю фундаментальну працю. Р.Тожецький уперше у сучасній польській історіографії аналізує позицію ГКЦ як окремого учасника тогочасного політичного життя, встановлює роль греко-католицьких ієрархів у переговорному процесі між українським і польським підпіллям, намагається зрозуміти причини того чи іншого рішення митрополита А.Шептицького.

Подоланню низки стереотипів щодо постаті А. Шептицького сприяли наукові публікації С.Стемпеня. У своїх статтях історик висвітлює ставлення митрополита ГКЦ до Польщі і поляків, а також українського націоналістичного руху52. До кола наукових зацікавлень С.Стемпеня входить проблема «неоунії». На основі широкої джерельної бази дослідник проаналізував різні підходи до розуміння унійного процесу 1930-1940-х рр., охарактеризував позицію кожного його учасника53. Як директор Південно-Східного наукового інституту у Перемишлі (PWIN), метою створення якого є «дослідження історії, матеріальної та духовної культури, традицій національних меншин у Польщі, а також взаємовідносин поляків із народами Південно-Східної Європи, у першу чергу українцями»54, С.Стемпень неодноразово виступав організатором міжнародних конференцій та наукових сесій із релігійної історії українсько-польського по- рубіжжя. Він також є редактором відомого у наукових колах збірника «Україна - Польща. 1000 років сусідства». При створенні кожного випуску цього видання основні акценти зміщуються в бік досліджень релігійної складової міжетнічних відносин, церковних уній і міжконфесійних взаємин. На сторінках збірника розміщені публікації істориків, теологів, мовознавців не лише з Польщі, але й з України, США, Великобританії, Італії та Канади.

Перші спроби простежити залежність позиції щодо українсько-польського конфлікту від етнічної, державної та релігійної належності його учасників здійснив польський історик Ґ. Мотика55. На основі опублікованих спогадів церковних діячів, а також архівних матеріалів дослідник намагався відтворити всю складність ситуації, в якій перебував священик у роки війни, відчуваючи постійний тиск як із боку підпілля чи окупаційної влади, так і тягар власних переконань та сумління. У статті подаються приклади порятунку поляків українським духівництвом під час антипольських акцій.

Описані тенденції, в основі яких лежать спроби врахування інтересів і намірів усіх сторін, спостерігаються і у сучасній українській історіографії, однак релігійний аспект українсько-польських відносин періоду Другої світової війни на сьогодні залишається поза увагою вітчизняних істориків. Ситуація значною мірою пояснюється тим, що в Польщі кожне дослідження ГКЦ автоматично відноситься до сфери українсько-польських стосунків, а в Україні - історія будь-якої релігійної спільноти переважно розглядається у ракурсі церковно-державної проблематики. Виняток становлять наукові праці, автори яких намагаються дослідити релігійний аспект міжнаціональних відносин, встановити межі співвідношення інтеґрального націоналізму й християнського універ-

салізму56.

Українсько-польський діалог останніх років із питань взаємних стосунків у XX ст. не був марним. Кожна спільна зустріч вказує на еволюціонування поглядів не лише українських та польських науковців, а й громадськості обох країн у напрямі пошуку порозуміння, подолання стереотипів минулих років, за- корінених у свідомості. Історія як «охоронець національних цінностей» усе відчутніше поступається місцем історії «діалогу культур і світоглядів»57. За таких умов питання взаємин ГКЦ та РКЦ набуває нового звучання. Започаткуван- ня останнім часом на міжнародних наукових сесіях і конференціях58 секцій для обговорення саме релігійного аспекту відносин між українцями та поляками, проблем взаємозалежності міжетнічного і міжконфесійного в порубіжних зонах відкрило нові грані розуміння як українсько-польських стосунків, так і християнства загалом. Закріплення та вдосконалення цих здобутків потребує подальшої зміни дослідницьких орієнтирів, детального опрацювання і критичного аналізу наявних архівних матеріалів, пошуку й використання альтернативних джерел.

1 Большая советская энциклопедия. - Москва, 1953. - Т.21. - С.609.

2 Див.: Сурмач О. Українська історіографія діяльності УГКЦ у роки німецької окупації (1941-1944) // Міжнародний науковий конгрес «Українська історична наука на порозі XXI століття» (Чернівці, 16-18 травня 2000 р.). - Чернівці, 2001. - Т.2. - С.139.

3 Як приклад, публікація та карикатура на шпальтах польського видання «Шпильки» стосовно єзуїта Владислава Ґургача, заарештованого 2 липня 1949 р. та засудженого на смерть за звинуваченням у співпраці з «Польською підпільною незалежною армією» (див.: Szpilki. - 1949. - №34 (421)).

4 Маянска Л. Критика идейных основ союза украинского буржуазного национализма и униатской церкви: Автореф. дис. ... канд. ист. наук. - Ленинград, 1976. - 19 с.; Миньковецкий Д. Антинародная деятельность униатской церкви в годы войны: Автореф. дис. ... канд. ист. наук. - Ленинград, 1974. - 17 с.; Петляков П. Уніатська церква - ідейний ворог трудящих. - Л., 1976. - 155 с.; Его же. Униатская церковь - оружие антикоммунизма и антисоветизма. - Л., 1982. - 168 с.; Киричук Ю. Уніатський клір - воїнство пітьми і фашизму // Жовтень. - 1984. - №2. - С.82-85; Його ж. Під чорними крилами Ватикану. - Л., 1955. - 215