Критика бон за орнаментальними ознаками найменш інформативна. Необов'язкові паперові гроші відрізняються максимальною простотою. Інколи елементи орнаменту переносяться емітентами з загальнодержавних грошових знаків. Невибагливість малюнку бон хоча і зменшує історичне навантаження їх орнаментальних ознак, однак це не виключає ролі цих атрибутів як джерела інформації [4; 12; 13; 14; 17, с.163-165].

Вивчення епіграфічний ознак демонструє якісно відмінне від первісної мети (грошового обігу) використання бон. Надруки дозволяють прослідити долю емісій після того, як вони втратили свою силу як грошові одиниці. Для необов'язкових грошей ця ознака не в меншій мірі актуальна ніж для обов'язкових, адже це дуже важливий фактор, який за браком (у порівнянні з обов'язковими грошами) джерел може бути вирішальним і трохи не єдиним свідченням деяких фактів з історії необов'язкового грошового обігу [4; 12; 13; 14]. Тож, до епіграфічних ознак треба відноситись дуже уважно, намагаючись докладно прослідити весь історичний шлях того чи іншого бона.

1 Термін введено доктором історичних наук Р. Й. Тхоржевським.

Критика необов'язкових паперових грошей привела до накопичення певного об'єму матеріалів, що є джерелом історичної інформації. їх узагальнення демонструє можливості використання даних в історичній науці, особливо для вивчення економічних явищ в історії.

Синтез джерельної інформації розкриває особливості сурогатного грошового обігу на українських землях у 1914-1925 рр.: 1) випуск бон на західноукраїнських землях (м. Львів) у 1914-1918рр. був спричинений світовою економічною кризою, розвалом довоєнних фінансових систем, крахом золотого монометалізму, тезавруванням державними органами і населенням золотої, срібної і навіть мідної монети, гіперінфляцією, ростом цін, неконтрольованими та незабезпеченими грошовими емісіями, що призвело до появи небаченої доти кількості та розмаїття грошових знаків і їх сурогатів, в тому числі бон [3, 5,15]; 2) для українських територій колишньої Російської імперії у роки громадянської війни необов'язкові паперові емісії були обумовлені розбалансуванням економіки, дефіцитом центрального і місцевих бюджетів, тезавруванням державою і населенням золотої, срібної і мідної монети, а отже, браком мілких грошей, небаченою досі на цих територіях інфляцією, знеціненням державних грошей, ростом цін і затримкою заробітної плати, товарним дефіцитом і повальним переходом до бартеру, що призвело у 1920-1921рр. до небувалого знецінення грошової маси (ситуацію ще більше погіршив курс радянської влади на натуралізацію торгівельно- грошових відносин); 3) під час грошових реформ в 1924р. у Польщі і у 1922-1924рр. у СРСР випуск бон на українських землях спричинила розмінна криза, яка була результатом випуску нової забезпеченої (в СРСР традиційно використовувався термін «твердої») державної валюти, в противагу старій, яка була непопулярною і «маловартісною». [10; 18, с.5-26; 19, с.397-398; 20, с. 32, 131]. Місцеві емісії були обумовлені дефіцитом місцевого бюджету (характерно для місцевих випусків Західної України років Першої Світової і для Наддніпрянської України часів громадянської війни) та ускладненнями у взаєморозрахунках через брак мілких грошей [7, с.65-74]; Відомчі грошові емісії були викликані необхідністю налагодження «безгрошового» обігу у 1920-1921рр. і рішення проблеми розмінної кризи у 1922-1924рр. на території Радянської України; 6) приватні (внутрішні) паперові гроші випускались в обіг (у роки громадянської війни 1917-1920рр. на території колишньої Російської імперії) через розмінну кризу і розлад взаєморозрахунків, зокрема проведення кредитних операцій різних рівнів; виплати заробітної плати співробітникам; забезпечення їх продовольством і товарами; нормалізації взаєморозрахунків, пов'язаних з заготівлею і розподілом продуктів та товарів через торгівельні установи).

Узагальнення матеріалів критики бон, окрім іншого, продемонструвало ряд перспективних напрямів практичного використання бон як історичних джерел - у дослідженнях з мікроісторії, а також у краєзнавстві, історії соціальних, національних і ідейно-політичних рухів, місцевого права, економіки і фінансів.

Отже, дослідження допомогло виявити ряд якісно відмінних від грошових знаків рис зовнішнього оформлення бон і особливостей їх функціонування. Наслідком чого стало вироблення ряду методичних прийомів критики цих джерел. Джерелознавча критика дозволила зробити ряд висновків з історії сурогатного грошового обігу в Україні та виявити інші перспективні напрямки використання бон як історичних джерел, що може стати у пригоді під час написання більш масштабної наукової роботи.

Література

1. Абросимов М. В. Очерки истории бумажных денег Харькова. - Харків, 1994.

2. Баранов А. Г. Денежное обращение и эмиссии на Северном Кавказе в 1917-1920 гг.: Автореф. дис. ... канд. ист. наук. - Майкоп, 1998.

3. Генкин А. С. Частные деньги: история и современность. - М., 2002.

4. Грошові знаки та монети України / М. В. Абросимов, І. О. Кіржнер, С. В. Халатов.-Харків, 2005.

5. Історія грошей і банківництва: Підручник / Скоморович І. Г., Ревчук С. К., Малик Я. Й. та ін. - К., 2004.

6. Марковецька Г. М. Паперові грошові знаки і бони Східної Галичини 19141920 рр.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - К., 2003.

7. Місцеві та приватні випуски бон 1917-1920рр. // Гроші в Україні. / Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., Яковлєва Л. - К., 1998.

8. Рябченко П. Ф., Бутко В. И. Полный каталог бумажных денежных знаков и бон России, СССР, стран