Звільнення від подвійного оподатковування регулюється відповідними договорами, що укладаються між зацікавленими урядами, і в цьому контексті виникає питання про звільнення від податку. Сторонам рекомендується консультуватися з цієї та інших проблем, пов'язаних з податками, з фахівцями у сфері оподатковування, які проживають у відповідній країні.

У договорах вказується, хто сплачує мита.

У міжнародному договорі на консультативний інжиніринг важливе місце приділяється умовам щодо:

§ Інтелектуальної власності і запатентованої інформації. Сторони повинні вирішити, чи може технічна документація повторно використовуватися будь-якою стороною для інших проектів чи для розширення здійснюваного проекту у випадку наявності на те письмової згоди обох сторін і після виплати належної компенсації іншій стороні. Оскільки повторне використання може бути також пов'язане з програмами ЕОМ у тих чи інших цілях, то в цьому зв'язку сторонам варто вказати обмеження, шо накладаються на використання замовником нроірами. розробленої консультантом (наприклад, тільки для вивчення, без права повторного використання чи передачі третім сторонам тощо).

§ Патентів і ліцензій. Якщо надання консультаційних послуг пов'язано з наданням прав на патенти і ліцензії промислової власності, то сторони, насамперед, повинні врегулювати цю проблему в договорі: вони, зокрема, можуть зробити застереження, хто несе витрати, пов'язані з використанням того чи іншого патенту, ліцензії.

§ Винаходів та удосконалень. Сторони повинні досяіти домовленості відносно права однієї з них використовувати розробки, відносно яких іншою стороною подається заявка на патент. Це право залежить від взаємин замовника і консультанта, а також методу, який використовується для здійснення проекту. У даному випадку кожна сторона звичайно зберігає за собою право на креслення і розробки. Якщо замовнику необхідно використовувати результати, отримані консультантом у ході виконання ним своїх обов'язків, то він повинен мати право використовувати ці результати безоплатно тільки для безпосереднього забезпечення функціонування об'єкта, при ремонті й обслуговуванні. Це право залежить від застосовуваного закону і повинне бути спеціально застережене в договорі на консультативний інжиніринг.

§ Таємності. У договорі повинно бути передбачено, що як замовникові, так і консультанту заборонено розголошувати конфіденційну інформацію. Остання включає усі факти, що стосуються предмета договору, в тому числі не тільки технічні, а й комерційні аспекти проекту (наприклад, умови договору, ціни), за винятком тих фактів, що є загальновідомими. Як замовник, так і консультант повинні стежити за збереженням таємниці всіма особами, що беруть участь у здійсненні проекту, включаючи своїх службовців. 1 нарешті, сторони повинні домовитися про те. протягом якого періоду варю зберігати таємницю. Положення, шо стосуються таємниці, як правило, виходять за межі терміну дії договору і часто передбачають збереження таємниці на необмежений період.

§ Страхування. Консультант звичайно за свій рахунок забезпечує страхування, що охоплює його власну роботу; страхування від втрати устаткування.

використовуваного при виконанні ним своїх обов'язків; страхування персоналу. Звичайно консультант зобов'язаний зберігати страхове покриття з початку виконання договору і упродовж всього терміну його дії.

Часто до особливого завдання консультанта входить надання консультацій замовнику шодо технічних стандартів і норм, які необхідно використовувати у зв'язку з даним проектом. Технічними стандартами можуть бути стандарти країни-замовника, країни-консультанта. країни, в якій здійснюється даний проект чи якої-небудь третьої країни. Ці стандарти звичайно докладно вказуються в документах для торгів. Сторони повинні застережити систему виміру (метричну систему чи яку-небудь іншу систему). Сторони можуть домовитися про те, що в тому випадку, якщо консультант не знайомий зі стандартами і нормами, яких йому доведеться дотримуватись при виконанні своїх договірних зобов'язань, то замовник буде зобов'язаний одержати і передати консультанту дані стандарти і норми, а також охарактеризувати їх.

У договорі сторони повинні застерегти закон, що регулює даний договір і відповідно до якого цей договір складається. Якщо сторони побажають застосовувати інші правила, наприклад, загальні умови, типові форми чи норми професійної поведінки, то в договорі вони повинні будуть зробити посилання на ці правила і чітко заявити про те, що вони їх приймають. Консультант звичайно дотримується кодексів етики та інших професійних правил асоціації, до якої він належить.

Особливості міжнародного технологічного обміну в Україні

В Україні до товарів високотехнологічного експорту відносяться групи 84-90 за товарною класифікаційною схемою Єдиного митного тарифу України, шо грунтується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів (ГС):

§ машини та устаткування;

§ електричні машини;

§ локомотиви залізничні і рухомий склад, трамваї та ін.;

§ засоби наземного транспорту, крім залізничного;

§ літальні, космічні апарати, їх частини;

§ судна, човни, інші плавучі засоби;

§ прилади.

Відсутність окремих вітчизняних наукоємних товарів компенсується за рахунок імпорту. Так, середня частка наукоємних товарів у загальному обсязі експорту в 2006 р. дорівнювала 14,5%, а в загальному обсязі імпорту - 30,4%. Це свідчить про те, що середній рівень "інтелектуалізації" вітчизняного імпорту є вищим за середній рівень "інтелектуалізації" вітчизняного експорту на 15,9%-их пункти. Це є індикатором певної ім-портозалежності України в сегменті високотехнологічних товарів.

У чотирьох груп товарів (машини та устаткування; електротехнічні машини; засоби наземного транспорту, крім залізничного; прилади) коефіцієнти покриття імпорту експортом значно менші одиниці - в середньому на рівні 0,41. Найнижчі значення коефіцієнтів мас група приладів - 0,22, однак спостерігається тенденція щодо поступового збільшення значень цього коефіцієнта.

Таким чином, на вітчизняних ринках цих груп високотехнологічних товарів панують закордонні, а не українські виробники, тобто внутрішній ринок України формується без урахування потреб пріоритетного розвитку його наукоємного сегмента.

На українському ринку технологічних послуг виділяються чотири груші послуг із узагальненої класифікації послуг зовнішньоекономічної діяльності: комп'ютерні послуги, роялті та ліцензійні платежі, науково-дослідні та дослідно-конструкторські послуги, послуги в архітектурних, інженерних та інших технічних галузях.

У 2006 р. частка експорту технологічних послуг в загальному обсязі послуг дорівнювала 13,7%, а частка імпорту - 31,1%, тобі о набагато більше, що свідчить про існування певної імиортозалежності країни і від технологічних послуг. Коефіцієнт покриття імпорту технологічних послуг їх експорюм дорівнює 0,86. На низький рівень цього коефіцієнта виливає насамперед низька конкурентоспроможність науково-дослідних послуг та послуг у технічних галузях [ ]. Наведені дані свідчать про недостатній розвиток технологічних послуг у країні. В результаті витрачаються чималі кошти на імпорт цих послуг.

Технологічні послуги часто не знаходять споживача через погано організовану рекламу і недостатнє вивчення кон'юнктури ринку таких видів послуг. Подолати ці недоліки допомагають постійно діючі міжнародні ви-ставки-ярмарки, які призначені, зокрема, показати потенційним партнерам можливості виконавців послуг у розвитку науково-технічного співробітництва.

В Україні останніми роками спостерігається активізація ліцензійної торгівлі. Переважна більшість закуплених у зарубіжних країнах ліцензій мас технологічний характер. Підприємства щорічно укладають понад 200 ліцензійних угод на право використання різних об'єктів інтелектуальної власності, серед яких приблизно 21,2% займають винаходи, 14 - ноу-хау і 44% - послуги типу "інжиніринг" [55, с. 170].

Намітилася тенденція поліпшення структури закуплених ліцензій. Щорічно зростає частка більш цінних об'єктів інтелектуальної власності, захищених патентами, і зменшується частка безпатентних послуг. Прибуток від реалізації продукції, виготовленої на основі ліцензій, зріс за останні роки більше ніж утричі.

Українськими міжгалузевими об'єднаннями, консорціумами, асоціаціями, акціонерними товариствами, торговельними будинками та іншими організаціями, створеними на добровільній основі, ліцензійними договорами забезпечено 63.3% загального прибутку від використаній зарубіжних ліцензій. Проте приблизно /$ діючих технологічних ліцензій не призводить до економічного зростання виробництва. Закуплені ліцензії часто виявляються нерентабельними. Так, найбільших збитків у розмірі 3,3 мли гри зазнало ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" при використанні одержаного із США ноу-хау, в якого строк дії ліцензійного договору закінчився ше в 1980 р.

Серед продукції, шо виробляється за ліцензійними договорами, найвищу рентабельність (902,7%) мас продукція ЗАТ "Луганський трубний завод", що виробляється на основі ліцензійного договору з Італією. Строк окупності витрат, менше одного року, мали лише 26% з усіх діючих ліцензій, за якими було організовано виробництво певних видів продукції.

Кількість проданих ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності також зростає. Основним ліцензіатом України с Росія (близько 33,9% проданих за кордон ліцензій). Продають ліцензії також у Польшу, Китай, Молдову. США, Іран. Південну Корею, Сирію, Нідерланди та ще в 13 країн світу.

Серед продаж вітчизняних ліцензій переважає частка безпатентних об'єктів інтелектуальної власності, зокрема інжиніринг та ноу-хау. Слід відзначній при цьому, що за статистичною звітністю 62,3% продаж залишились неоплаченими.

Україна мас зв'язки з багатьма країнами світу шодо експорту ліцензійної продукції. Найбільша його частка припадає на Росію і Білорусь, а найменша на США. Це свідчить про відносно низький рівень технологічності вітчизняної ліцензійної продукції, що також вказує на її низьку конкурентоспроможність. У високорозвинутих країнах ця продукція ще не користується значним попитом. Коефіцієнт покриття імпорту об'єктів інтелектуальної власності їх експортом по Україні в середньому дорівнює 0,12.

Переважна кількість переданих закордонним споживачам за