Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Міжнародне регулювання торгівлі економічними органами ООН

Міжнародне регулювання торгівлі економічними органами ООН

План

1. ЮНКТАД 

2. ЮНСІТРАЛ 

3. Напрями діяльності Міжнародного торговельного центру

ЮНКТАД

У рсіулювання міжнародної торгівлі важливе місце займають Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі й розвитку - ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development - UNCTAD) та Комісія Організації Об'єднаних націй з прав міжнародної торгівлі - ЮНС1ТРАЛ (United Nations Commission on International Trade Law -UNC1TRAL).

ЮНКТАД - орган Генеральної Асамблеї ООН, заснована в 1964 p. її утворення грунтувалося на тій підставі, що ГАТТ була напівзакритою організацією, своєрідним „клубом обраних", вхід до якою був закритим для баї атьох країн. Тому за ініціативою соціалістичних і ряду країн, що розвиваються, було вирішено створити орган н системі ООН, який би регулював міжнародну торгівлю га принципами, як передбачалося, більш справедливими. Головна ідея полиі ас в перенесенні наголосу в механізмі регулювання на користь країн, шо розвиваються, особливо найменш розвинутих. Ці принципи знайшли особливе відбиття в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", яку було розроблено ЮНКТАД і прийнято Генеральною Асамблеєю в 1976 р.

До складу ЮНКТАД входять 192 держави, серед них і Україна. Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.

Головна мета ЮНКТАД - сприяти розвиткові міжнародної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особливо країн, що розвиваються.

Цілі.

§ активізація міжурядового співробітництва розвинутих країн і країн, що розвиваються;

§ зміцнення співробітництва країн, що розвиваються, між собою;

§ координація дій багатосторонніх шегитумн в галузі міжнародної торгівлі й розвитку;

§ мобілізація людських і матеріальних ресурсів через спільні дії урядів і суспільства;

§ активізація співробітництва між державним і приватним секторами.

Цілі ЮНКТАД визначили її функції: [10. с. 155-159]

1. Регулювання торговельних іі економічних відносин між держаними.

2. Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлі сировиною.

3. Розробка принципів торговельної політики.

4. Аналіз тенденції світового розвитку й міжнародної торгівлі.

5. Обговорення актуальних проблем міжнародних економічних відносин.

6. Координація діяльності органів і заклади" ООН з питань міжнародної торгівлі й розвитку.

7. Співробітництво з міжнародними організаціями в сфері міжнародної торгівлі (насамперед із СОТ).

Діяльність ЮНКТАД виходить з таких принципів: рівноправність держав у міжнародних торговельних відносинах; недопустимість дискримінації й економічного тиску; поширення режиму найбільшого сприяння в міжнародній торгівлі; надання пільг країнам, що розвиваються, на основі "невзаємності"; скасування преференцій, якими користуються розвинуті країни на ринках найелабкіших країн; сприяння розширенню експорту з країн, що розвиваються. Ці й деякі інші принципи задекларовані в документі під назвою "Принципи міжнародних юрговсльиих відносин і торговельної політики".

ЮНКТАД брала активну участь у розробленні принципів "Нового міжнародного економічного порядку", який був ініційований політиками країн, що розвиваються. В цьому напрямі, зокрема. Конференція наполягає на обмеженні практики ангидемпінгових заходів, які широко застосовуються розвинутими країнами проти менш розвинутих (Україна також від цього потерпає); на відмові від торговельних блокад та ембарго. ЮНКТАД визначає, шо різні групи країн мають неоднакові можливості, тому в міжнародній торгівлі необхідно врахувати проблеми менш розвинутих країн. Напередодні сесії ЮНКТАД (1996 р.) була проведена зустріч міністрів "Групи - 77", яка складається з країн, що розвиваються; вони обговорювали проблеми стимулювання розвитку економіки в умовах лібералізації торгівлі й глобалізації світової економіки.

Оскільки сировина залишається поки що основним експортним товаром для найменш розвинутих країн, ЮНКТАД приділяє торгівлі сировиною особливу увагу. Утворено спеціальні дослідні групи з сировинних товарів, укладено відповідні міжнародні угоди, підписано конвенції щодо умов торгівлі сировиною. За ініціативою ЮНКТАД була розроблена й прийнята в 1976 р. Інтегрована програма для сировинних товарів (ІПСТ); метою програми є стабілізація цін на сировину й сприяння найменш розвинутим країнам щодо її промислового оброблення.

У розробці міжнародного механізму торговельної політики важливе місце зама-ють заходи по визначенню преференцій для країн, що розвиваються, по усуненню тарифних перепон, по поліпшенню структури їх експорту. Особлива увага приділяється найменш розвинутим країнам, що не мають виходи до моря (таких багато в Африці), й острівним країнам.

Крім суто торговельних, ЮНКТАД відає й іншими питаннями міжнародного економічного співробітництва. Це валюта і фінанси; морські перевезення; страхування передачі технологій; міжнародні інвестиції.

Аналітична діяльність ЮНКТАД охоплює такі сфери [44, с. 177]: тенденції світової економіки та їх вплив на процес розвитку; макроекономічна політика; конкретні проблеми розвитку, використання успішного досвіду розвитку країнами, що розвиваються, й країнами з перехідною економікою; питання, пов'язані з фінансовими потоками й заборгованостями. За результатами досліджень складається банк інформації, яка надається країнам-членам.

Організаційна структура ЮНКТАД:

1. Конференція.

2. Рада з торгівлі та розвитку.

3. Секретаріат.

Конференція - вищий орган ЮНКТАД. Вона збирається на сесії раз на чотири роки на рівні міністрів і визначає головні напрями політики міжнародної торгівлі й розвитку. Рішення Конференції переважно рекомендаційні, вони не обов'язкові до прийняття усіма членами; цим ЮНКТАД суттєво відрізняється від СОТ, де рішення обов'язкові до виконання.

Рада з торгівлі та розвитку - виконавчий орган; особливістю є можливість участі в його роботі представників усіх країн-членів, які побажають (тепер їх 146). Рада проводить щорічні сесії, на яких обговорюються питання глобальної політики, проблеми торгівлі, валютно-фінансових відносин, торговельної політики, економічних реформ.

Раді підпорядковані функціональні комісії: Комісія з торгівлі товарами та послугами та з сировини; Комісія з інвестицій, технології й фінансів; Комісія з підприємницької діяльності.

Секретаріат є частиною Секретаріату ООН; очолюється Генеральним секретарем, який є заступником Генерального секретаря ООН. До Секретаріату входять дві служби: координації й політики; зовнішніх зносин. Крім того, в своїй роботі Секретаріат спирається на 9 відділів:

§ сировинних товарів;

§ міжнародної торгівлі;

§ сфери послуг;

§ економічного співробітництва між країнами, що розвиваються;

§ глобальної взаємозалежності; * ТНК та інвестицій;

§ науки та техніки;

§ найменше розвинутих країн;

§ послуг в сфері управління.

У спільному із СОТ відомі ЮНКТАД керує Міжнародним торговельним центром.

Фінансування ЮНКТАД здійснюється з таких джерел: кошти ПРООН, Європейської комісії, Всесвітнього банку, окремих країн-донорів. Серед останніх - переважно західноєвропейські країни та Японія.

ЮНКТАД має непрості відносини із СОТ; по суті, вони є конкурентами в сфері регулювання світової торгівлі. Серед членів ЮНКТАД чисельно переважають країни, що розвиваються; їх представникам вдасться втілювати принципи й рішення, які часто не в інтересах розвинутих країн (хоча б, наприклад, поширення принципу "невзаємнос-ті"). Ось чому держави, які мають беззаперечний авторитет у СОТ, намагаються надати більшу вагу в міжнародних торговельних відносинах саме цій організації. І дійсно, авторитет СОТ вищий, ніж у ЮНКТАД. Не останню роль в цьому відіграє принцип прийняття рішень: рекомендаційний їх характер у ЮНКТАД дає змогу подекуди їх ігнорувати, а це послабляє її авторитет. Висловлювалися навіть думки: а чи потрібна взагалі ЮНКТАД? Але згодом вдалося розмежувати функції двох організацій: ЮНКТАД розробляє загальні торговельно-політичні принципи в контексті розвитку, а СОТ відає суто торговельними питаннями.

ЮНСІТРАЛ

ЮНСІТРАЛ заснована в 1966 р. Вона є головним правовим органом ООН у галузі прав міжнародної торгівлі. Функції ЮНСІТРАЛ:

§ уніфікація права міжнародної торгівлі;

§ координація роботи міжнародних організацій в сфері права міжнародної торгівлі;

§ сприяння широкої участі держав в існуючих міжнародних конвенціях і розробці нових міжнародних конвенцій з права міжнародної торгівлі;

§ підготовка кадрів в галузі права міжнародної торгівлі, особливо для країн, що розвиваються.

Законодавство, що розробляється Комісією, поширюється на такі галузі: купів-ля-продаж товарів, арбітраж, електронна торгівля, обігові документи, фінансування проектів, банкрутство, гарантії, будівельні контракти, акредитиви, морські перевезення.

Діяльність ЮНСІТРАЛ знаходить головне вираження в розробці й прийнятті конвенцій - документів, у яких містяться узгодженні норми, принципи н стандарти в галузі міжнародного торговельного права. Найвідоміші конвенції:

Конвенція про позову давність в міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 p.); вона встановила уніфіковані норми щодо строків, в які має розпочинатися розгляд спорів, що виникли на основі контрактів, а також строки позовної давності;

Конвенція ООН про морське перевезення вантажів ("Гамбурзьке право", 1978 p.): вона затвердила уніфікований правовий режим, який регулює права і обов'язки відправників вантажів, агентів, що здійснюють перевезення, мо-реплавських компаній, отримувачів, які виникають, згідно з угодою, про морське перевезення вантажів;

§ Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція, 1980 p.);

§ Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі й міжнародні прості векселі (1988 p.);

§ Типовий закон про міжнародні кредитові трансферти (1992 p.);

§ Типовий закон про елеістронну комерцію (1996 p.);

§ Типовий закон про транскордонну неплатоспроможність (1997 p.).

Найбільш змістовною була Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів [10, с. 359]. Вона встановила єдині норми регулювання купівлі-продажу, що багато де в чому усунуло розходження в національних законодавствах. Єдині норми створюють передумови для повного порозуміння між торговими партнерами, визначають обов'язки продавця й покупця. Конвенція встановила перелік об'єктів купівлі-продажу, на які поширюються її ідеї, а також визначила ознаки договору, до яких Конвенція не застосовується. Конвенція надає партнерам широкі можливості для укладення взаємовигідної торговельної угоди; якщо ж взаємовідносини партнерів не урегульовані контрактом, застосовуються положення Конвенції.

Положення Конвенції є нормами права; вони застосовуються тільки в угодах міжнародного характеру і не є обов'язковими


Сторінки: 1 2