Перші іноземні компанії, що почали цілеспрямоване впровадження в український ринок, - це найбільші ТНК, що роблять недорогу продукцію масового попиту. Як приклади можна навести McDonald's, Coca-Cola та ін. Після масових постачань товарів такі компанії звичайно приступають до їх виробництва в середині країни. Це диктується високим митом і необхідністю розміщувати виробництво ближче до споживачів.

Як і раніше, такі ключові галузі, як металургія та хімічна, не привабливі для іноземного інвестора.

Іноземні інвестиції вкладено в 9442 підприємства. Значний потік інвестицій іде в найрозвинутіші регіони України (Київ, Київську, Донецьку, Одеську, Дніпропетровську області (рис. 8.2) [ ].

Звертає увагу значна регіональна нерівномірність вкладених інвестицій. Найбільші західні компанії, що працюють в Україні, головними проблемами, пов'язаними з реалізацією інвестицією проектів, вважають:

§ неефективне й нестабільне законодавство;

§ ігнорування вимог законодавства взагалі (українськими учасниками проектів);

§ високий рівень корупції.

На підставі досліджень всесвітнього банку зроблено висновок, то прозорість і передбачуваність законодавства, необхідні для ефективної ринкової економіки, в Україні відсутні. До того ж, крім частих змін законодавства, нові закони нерідко мають зворотну силу, що загрожує інвестору необмеженим ризиком. Серйозною перешкодою, що стримує розвиток іноземного інвестування в Україні, залишаються українські норми і форми надання фінансової звітності, що значно відрізняються від міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Проблеми, з якими найчастіше зустрічаються інвестори:

§ бюрократія і відсутність прозорості: дуже важко вчасно отримати дозвіл, ліцензії, та й сам процес отримання непослідовний і незрозумілий для інвестора;

§ податкова політика;

§ питання митної політики: боротьба з контрабандою та знищення конфіскованих контрабандних товарів (особливо це стосується тютюнової галузі), мито і тарифи на імпорт: часта зміна імпортних тарифів;

§ страховий ринок: неуніфікованість українського законодавства з західним;

§ ринок праці: нестача професіоналів, особливо в державному секторі, і труднощі в прийнятті на роботу іноземців;

§ виконання законів: корумпованість судової системи;

§ виконання рішень іноземних арбітражів: арбітражне рішення в країнах, які мають угоду про арбітраж з Україною, не є обов'язковим до виконання в Україні;

§ візова політика: труднощі з отриманням разової візи для короткочасного перебування в Україні в пункті перетину кордону.

Україна є країною з привабливим простором для інвестиційної діяльності завдяки багатим природним ресурсам, значному людському потенціалу, розвинутій інфраструктурі, потенційній ємності внутрішнього, ринку. Проте дуже низькі реальні обсяги інвестицій на практиці свідчать про недостатнє використання інвестиційного потенціалу України. Іноземні інвестиції найактивніше і стабільно йдуть не туди, де вже інтенсивно здійснюються капіталовкладення, забезпечуючи динамічне зростання економіки і швидке вдосконалення економічної структури. Тобто іноземні інвестиції притягуються внутрішніми інвестиціями і перспективами одержання прибутків. Найактуальним завданням є створення сприятливих умов для функціонування національних інвесторів, початок діяльності яких слугуватиме важливим індикатором для іноземних інвесторів.

Щоб активніше залучати ПІІ в Україну, уряд запровадив ряд законів та постанов, проте вони не завжди відзначалися належною глибиною та послідовністю.

У 1992 р. прийнято Закон України,Діро іноземні інвестиції'"; в 1993 р. його було призупинено декретом „Про режим іноземного інвестування". У березні 1996 р. прийнято Закон України ,Діро режим іноземного інвестування", яким забезпечувалися умови діяльності іноземних інвесторів на міжнародному рівні, але в ньому не конкретизовані пріоритетні об'єкти чи галузі, що підпадають під регулювання, через що ускладнюється процес надання пільг під час залучення іноземного капіталу, не врегульовуються поріфельні інвестиції.

З часу проголошення незалежності України законодавство з питань діяльності іноземних інвесторів змінювалося близько десятка разів.

У грудні 2001 р. прийнято Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002 -2010 р. У ній констатується, що іноземні інвестиції надходять в Україну поки що в недостатньому обсязі.

Для активізації інвестиційної діяльності передбачається ряд заходів, зокрема:

§ гармонізація національного законодавства з європейським та світовим законодавством;

§ усунення неоднозначності трактування нормативно-правових актів щодо інвестиційної діяльності;

§ забезпечення подальшого реформування податкової системи;

§ усунення бюрократизму й корупції в справах інвестування;

§ пожвавлення інвестиційної діяльності в спеціальних економічних зонах;

§ створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки;

§ укладання міждержавних угод про заохочення і захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування;

§ участь у міжнародних заходах з метою розкриття інвестиційних можливостей України;

§ поліпшення інвестиційного клімату в країні;

§ стимулювання іноземних інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.

Програмою передбачається надходження ШІ в Україну в розмірі 10 млрд дол. за період до 2010 р.

За допомогою іноземних інвестицій можна досягти значних успіхів у модернізації і динамізації розвитку окремих виробництв, навіть цілих галузей, а також розвитку експортного потенціалу. Спираючись тільки на іноземні інвестиції, неможливо досягти стабільності і якісного зростання економіки в цілому. Для успішного залучення іноземних інвестицій надавати пільги іноземним інвесторам необхідно. Проте набагато більше значення має сприйняття іноземними інвесторами країни як стабільної та передбачуваної, а її економіки - як такої, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й з послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, платоспроможний попит, що розширюється, а також економічну структуру, яка постійно модернізується. Жодна з країн не зазнавала успіху, якщо підпорядковувала свою економічну політику лише залученню іноземних інвестицій за будь-яку ціну.

Результати академічних досліджень, а також експертні оцінки свідчать, що на-сьогодні іноземні інвестиції суттєво не впливають на стан національної економіки України та відчутно не сприяють розв'язанню завдань, визначених як пріоритетні: реструктуризації економіки, технологічного оновлення виробництва і подолання залежності від, імпорту. Тому для кардинального поліпшення структури інвестування в Україні необхідно поліпшити економічне становище країни та сформувати місткий динамічний і платіжно спроможний, внутрішній ринок.

Україна - не тільки отримувач іноземних інвестицій, а й інвестор у зарубіжні країни. Проте експорт Україною інвестицій набагато меішшй, ніж імпорт. Інвестиції з України за кордон не тільки незначні за обсягом, а її і нерівномірні за роками вкладення (табл.8.2)

Таблиця 8.2

Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україні млн дол. США, наростаючим підсумком

Показники | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

ПІІ в

Україну, % приросту | 2063,6 43,5 | 2810,7 36,2 | 3281,8 16,8 | 3875,0 18,1 | 4555 17,6 | 5471,8 20,1 | 6657,6 21,7 | 9047,0 35,9 | 16375,2 81,0 | 21186 29,4

ПІІ з України, % приросту | 127,5 30,9 | 97,5 23,6 | 98,5 1,0 | 1703 72,9 | 155,7 -8,6 | 1443 -7,4 | 163,5 133 | 198,6 21,5 | 218,2 9,9 | 221,5

1,5

Таблиця 8.3

Прямі інвестиції з України в економіку країн світу (наростаючим підсумком з початку інвестування)

Країна | Обсяг прямих інвестицій на 01.01.2007, млн. дол. США | % до підсумку

Усього | 221,5 | 100,0

У тому числі

Російська Федерація | 93,2 | 42,1

Польща | 24,2 | 10,9

Панама | 18,9 | 8,6

В'єтнам | 15,9 | 7,2

Сполучене Королівство | 13,9 | 6,3

Іспанія | 13,8 | 6,2

Сполучені Штати Америки | 5,7 | 2,6

Гонконг | 5,4 | 2,4

Кіпр | 4.4 | 2,0

Швейцарія | 4,3 | 1,9

Латвія | 3.5 | 1,6

Грузія | 2,9 | 1,3

Інші країни | 15.4 | 6,9

Найбільші обсяги ПІІ були спрямовані в Російську Федерацію, Польшу та Панаму (62%). Інвестування здійснювалось переважно в таких формах:

· операції з нерухомістю (Російська Федерація - 63%);

· оптова торгівля і посередництво (Польща - 93, Австрія - 50%);

· транспорт і зв'язок (Панама, В'єтнам, Іспанія, Гонконг - по 100%);

· фінансова діяльність (Велика Британія - 100%, США - 87, Австрія - 37%). Найбільші обсяги інвестицій зафіксовані з Харьківської (27,2%), Одеської (16,5),

Дніпропетровської (10) областей, міст Києва (20) та Севастополя (8,7%).

Використана література

1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8.

2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995.

3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002.

4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002.

5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000.

6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999.

7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41.

8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004.

9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001.

10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000.

11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001.

12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001

13. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003.

14. Гольцберг М., Хасан-бек А. Основы финансового инвестирования.- К.: Знания, 1998.

15. Грей сон Дж. К., О'Деля К. Американский менеджмент на пороге XXI века.М.: Экономика, 1995.

16. Денберг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: ЮНИТИ, 1997.

17. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі.- К.: Україна, 1994.

18. Дэниеле Дж.Д.. Радеба Ли Х- Международный бизнес: Учебник - М.: