Метафізична визначеність економічного знання

1. Економіка і філософія: інновації мислення в трансформаціях когнітивного пошуку.

2. Наукове опредметнення "метафізики економіки".

Суперечності існуючого світу постійно змушують замислитися над тим, що є вічним і незмінним, тим зразком, ідеалом, до якого потрібно прагнути, що дає нам впевненість у дні прийдешньому, а що є тлінним, тимчасовим, на якому не варто зосереджувати увагу і витрачати на нього інтелектуальну енергію. Засобом для вираження цієї проблеми є метафізика, яка виявляє приховані втаємничені основи нашого життя, вказуючи, що є добро і як протистояти злу. Метафізика не приймає постійного взаємопереходу доброго і поганого, істинного і хибного, справедливого і несправедливого, творчого і руйнівного, господарського і безгосподарського. Вона відстоює ідею граничної, єдиної першооснови світу, виступаючи тим самим началом його істинного розуміння. В цьому її відмінність від діалектики, яка все бачить у постійній зміні та плинності, у боротьбі суперечностей, у заміні життя смертю (і навпаки), старого новим. Лише в цьому плані може йтися про протиставлення діалектики і метафізики, негативне ставлення діалектики до метафізики. Однак важливе не протиставлення, а виявлення можливостей метафізики для вирішення чільних світоглядних і методологічних проблем економіки, які напряму корелюють зі смисложиттєвими, екзистенційними проблемами людини і людства. В чому ж полягають ці можливості?

Економіка і філософія: інновації мислення в трансформаціях когнітивного пошуку

Труднощі, пов'язані з розумінням взаємовідношення метафізики і діалектики, полягають в тому, щоб не поширювати принцип розвитку на ті сфери, де дія його обмежена або трансформується так, що руйнуються традиційні уявлення, система координат, яка склалася. Метафізика, розмірковуючи над реальним буттям світу, обов'язково вводить у предметне поле своїх міркувань умови можливості цього буття, умови його істинного знання1,отже, і розвитку. Однак постає питання: наскільки правомірним буде застосування метафізики як методу до аналізу економічної проблематики? Чи не є це певною даниною сучасній моді, коли, наприклад, під "філософський аналіз" потрапляє ряд сфер безпосереднього людського життя і з'являються "філософія їжі", "філософія кохання", "філософія бізнесу" тощо? Відповідь виникав із самої сутності метафізики, яка не має справу з обмеженою, належній практичному досвіду, предметною сферою, а повинна "проникати" через "емпірично-фізичну даність до її останніх і помежових основ"2. Оскільки останні знаходяться "по той бік" можливого досвіду, метафізика не може (як емпірична наука) вказувати на фактичні результати і цим додатково виправдовувати свій методичний образ дії. Метафізика ніколи не має свого "предмета", завдяки якому можна було б емпірично довести її фактичні результати або її принципову можливість. її "предмет" тільки завдяки метафізичному мисленню стає тематичною, але ніколи не емпірично-предметною даністю. Разом із тим метафізичне мислення завжди якимось чином — свідомо чи ні — вже методичне, тобто є методом, оскільки "схоплює" свій зміст певним способом і робить його предметом. Отже, на відміну від емпіричних наук, "даність предмета вже опосередкована методом. Тому метафізика, якщо вона може бути можливою, вже з першого кроку свого самообґрунтування зобов'язана виправдовувати власний метод, пояснюючи свій підхід і спосіб подальшої дії"3. Але як у такому випадку бути з економікою, наскільки вона може стати об'єктом метафізичного мислення?

Очевидно, потрібно виходити з розуміння метафізики як " першої філософії", котра все суще і наше знання про суще повинна виявляти з першої, первісної основи. А якщо так, то потрібно зважати на зміну об'єктів метафізичного осмислення. Так, античну метафізику можна назвати космоцентризмом, оскільки її метою є пізнання "вічних ідей" (Платон), які співмірні вічному і безмежному космосу (Логосу). Середньорічна метафізика по праву є теоцентризмом, оскільки прагне вивчити першу причину всього сущого, яким є абсолютний Бог. У процесі подальшого розвитку пізнання, об'єктом стає людина (ренесансний антропоцентризм), розум (раціоналізм Нового часу), наука (сцієнтизм) і т. ін., тим більше, що метафізика як цілісна наука охоплює все, що є, і належить всьому іншому знанню. Цим і пояснюється можливість і необхідність включення в "поле" метафізики економічного знання.

Ця обставина зумовлена, крім усього, зміною соціокультурного середовища, що веде за собою еволюцію усталеної системи цінностей культури. Рефлексії над нею є справою професійної спільноти і не виходять за межі дискусій у середовищі вчених, філософів, культурологів та ін. Так, як це було завжди, починаючи з античності ("Академія" Платона, "Лікей" Арістотеля і т. ін.). Однак у найбільш гострі періоди людської історії, коли відбувається зміна культурної, духовної самосвідомості цивілізації, дискусії про культуру та її майбутнє виходять за рамки суто професійної сфери спілкування, проникаючи на всі рівні свідомості, від її рефлексивних форм і до буденної свідомості. В цей момент метафізика також стає предметом залиту всієї спільноти, її методологічні можливості і внутрішні проблеми починають широко обговорюватися. Щоправда, пріоритет тут належить філософії, яка після критики І. Кантом і Г.В.Ф. Гегелем метафізики стала займати головне місце в різній аналітичній і синтетичній науковій діяльності. Однак метафізичне мислення, метафізика, ніколи не сходили з поля зору наукового дискурсу. Це ще раз підтверджує тезу про особливе місце метафізики в культурі взагалі та культурі наукового мислення зокрема, коли її внутрішні проблеми "сигналізували" суспільству, наприклад, про зміну культурних парадигм. Тобто метафізика як "душа" філософії виступає в ролі певного інтелектуального барометра, характеризуючи сучасну ситуацію і визначаючи тенденції розвитку суспільства, його культури4, і звичайно, економіки, яку, оскільки ми живемо в "економічній цивілізації", неможливо залишити поза метафізичним аналізом. Трансформації, таким чином, котрі "раптом" починають відбуватися в метафізиці, завжди відображають глибинні зміни, які виникають, наступають не лише в культурі, але і в економіці, сприяючи розкриттю їх змісту для всіх.

Щодо цього аналогією можуть бути трансформації філософії. Одним із перших, хто " вловив " цю тенденцію, був О. Конт з його вченням про стадії людського духу, кожна з яких характеризується своїм власним самовираженням. Саме він зробив висновок про те, що на заміну теологічній і метафізичній стадіям, самовираженням яких були відповідно релігія і філософія, прийшла стадія позитивна (звідси позитивізм), пов'язана зі зміною ролі науки в культурі. Якщо сьогодні уточнити думки мислителя, то він, міркуючи про утворення, які виступають самовираженням культури, у всіх випадках має на увазі форми філософії (релігійну, класичну або позитивістську), котрі відображають тенденції змін у всій культурі в цілому. Філософія вловлює зміну "лідера культури", і в ній виникає "мода орієнтації" на цього лідера, котра у свою чергу проникає на всі рівні свідомості й широкого обговорюється суспільством. Все інше, що стосується філософії, залишається всередині неї самої, в рамках професійного дискурсу академічного середовища, а новітні тенденції завжди проникають у "світські салони" (К. Маркс). Так було з позитивізмом і неопозитивізмом, так було зі структуралізмом, так сьогодні відбувається з постмодернізмом5. Коли філософія знову "повертається" до еволюційної стадії, всі ці "новомодні" тенденції займають відповідне їм місце в загальній системі філософії.

Визнання виконання філософією такої місії зумовлює висновок, що за змінами всередині самої філософії можна визначити деякі тенденції розвитку не тільки культури і суспільства, а й економіки, визначального вектора розвитку сучасної цивілізації. Екстраполюючи це положення на метафізику, ми спостерігаємо іншу картину. Насамперед, виходячи з факту глобальної тенденції сцієнтизму-антисцієнтизму у філософії, яка через відношення до науки поділяє її не тільки на два протилежних світоглядних напрями, а й на низку концепцій, які розвивають "власне" вчення, метафізика виходить за межі такої диференціації. Попри існуючу кількість філософських концепцій, метафізика зберігає в собі значну кількість схожих рис у загальних уявленнях про предмет, смисл, завдання своїх міркувань, власне місце в науці та культурі мислення. Вона синтезує в собі повну загальну орієнтацію інтелектуального міркування, опосередковану не тільки соціокультурними компонентами, а й актуальними науковими дискурсами. В її основі, як і раніше, — систематичне і цілісне пояснення остаточних основ буття світу, котре ґрунтується на глибокому відчутті природної впорядкованості світовлаштування, наявності в ньому гармонії та порядку (доступних раціональному осягненню)6. Метафізика постає перед нами, як правило, як всеосяжна філософської системи, яка включає все, що на даному історичному етапі підлягає раціональному мисленнєвому дослідженню. Економіка і є тим всім, що сьогодні найбільш відповідає статусу "лідера" — як науки, так філософії і культури. Саме економіка визначає нині динаміку розвитку цивілізацій, науки, соціокультурну ситуацію у світі людського буття.

Це особливо яскраво продемонстрували останні дослідження, які принесли в розвиток науки і культури такі значні зміни, що проблема їх переосмислення отримала зовсім нові імпульси, котрі не могли не зачепити метафізику. Більше того, оцінюючи потребу в метафізичному осмисленні науки, можна передбачити зміст зміни всієї науки (і культури) в цілому в майбутньому, яка настає. Наука, а в цьому випадку економіка, котра в її класичному варіанті виступає як насамперед локальна наука, вбираючи в себе всі внутрішньонаукові зміни,