Найактуальнішою проблемою залишається удосконалення торговельних правил, які задовольнили б усіх учасників СОТ. Це стосується насамперед ліквідації тарифних і нетарифних обмежень, а також установлення єдиних технічних стандартів на товари. Щодо торговельних аспектів інвестицій, то передбачається поширити на зарубіжні інвестиції такий самий режим найбільшого сприяння, що існує в міжнародній торгівлі. Зберігається політика надання пільг країнам, що розвиваються: їх товари мають доступ на ринки розвинутих країн без тарифних обмежень і квотування. На першій Конференції СОТ (Сінгапур, 1996) одним з найважливіших завдань проголошено сприяння інтеграції країн, що розвиваються, найменш розвинутих країн і країн з перехідною економікою в "багатосторонню систему регулювання світової торгівлі".

Основні функції СОТ зафіксовані Марракеською угодою про заснування цієї організації. Так, функції в галузі торгівлі товарами сформульовані в Додатку 1А угоди: „Багатосторонні угоди з торгівлі товарами" (табл. 27.1) [86, с. 30-31].

Таблиця 27.1

Багатосторонні торговельні угоди

Назва угоди | Основний зміст

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. | Визначає основи режиму торгівлі товарами, права та обов'язкі членів СОТ у цій сфері

Угода про сільське господарство | Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами та механізм застосування заходів державної підтримки сільськогосподарського виробництва і субсидування експорту

Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів | Визначає умови застосування заходів санітарного та фітосанітарного контролю

Угода про текстиль та одяг | Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем та одягом

Угода про технічні бар'єри

в торгівлі | Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи | Містить положення, спрямовані на ліквідацію та недопущення наслідків інвестиційних заходів, що можуть спричинити обмеження або порушення торгівлі

Угода про застосування Статті VIГАТТ 1994 р. | Визначає правила порушення і проведення антидемпінгових процедур

Угода про застосування Статті VII ГАТТ 1994 р. | Визначає правила оцінювання митної вартості товарів

Угода про перевідвантажувальну інспекцію | Визначає умови проведення перевід вантажу вальних інспекцій

Угода про правила визначення походження товарів | Визначає принципи та порядок визначення походження товарів

Угода про процедури ліцензування імпорту | Встановлює процедури та форми ліцензування імпорту

Угода про субсидії та компенсаційні заходи | Визначає умови та процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидіюванням

Угода про захисні заходи | Визначає умови та процедури застосування заходів щодо протидії зростаючому імпорту (в разі загрози шкоди вітчизняному виробникові)

Таблиця 27.2

Форма і приклад Розкладу горизонтальних і конкретних зобов'язань |

Зобов'язання | Спосіб постачання | Умови і обмеження щодо доступу до ринку | Умови і застереження щодо національного режиму

Горизонтальні зобов'язання (ті, що стосуються усіх секторів) | Транскордонне постачання | Немає | Немає, окрім податкових заходів, що призводять до різного режиму - надання послуг, пов'язаних з НДР

Споживання за кордоном | Немає | Непов'язані із субсидіями, податковими пільгами та податковими кредитами

Комерційна присутність (ПП) | Максимальна кількість акцій у руках іноземців - 49% | Непов'язані з субсидіями. За законом, для пакету акцій понад 25 % та нових інвестицій понад у мільйонів потрібен дозвіл

Тимчасовий в'їзд фізичних осіб | Непов'язаний, за винятком такого: переміщення керівного персоналу всередині компанії; спеціалістів на термін до одного року, спеціалістів, за умови перевірки економічної необхідності, термін понад року; продавців послуг на термін до трьох місяців | Незв'язаний, за винятком категорій фізичних осіб, перелічених у попередньому стовпчику

Конкретні зобов'язання | Постачання через кордон | Необхідна комерційна присутність | Не пов'язані

Споживання за кордоном | Немає | Немає

Архітектурні послуги | Комерційна присутність (ПІІ**) | 25 % вищих керівників мають бути громадянами | Не пов'язані

Тимчасовий в'їзд фізичних осіб | Незв'язане, за винятком вказаного у горизонтальних зобов'язаннях | Не зв'язане за винятком вказаного у горизонтальних зобов'язаннях

Міжнародне регулювання сфери торгівлі послугами здійснюється на основі Генеральної угоди про торгівлю послугами.

Угода спрямована на сприяння економічному зростанню всіх торговельних партнерів через розширення торгівлі послугами.

ГАТС містить загальні концепції, принципи і правила з торгівлі послугами, а також конкретні зобов'язання щодо лібералізації торгівлі в секторах і підсекторах послуг [55, с. 298].

До найважливіших загальних зобов'язань відносяться:

1) прозорість правил з торгівлі послугами: створення інформаційних і контактних пунктів. Кожна країна-член повинна створити не менше одного інформаційного пункту, в якому інші країни зможуть одержати інформацію про чинне законодавство і норми щодо торгівлі послугами в тих секторах, що їх цікавлять. Крім того, розвинуті країни для допомоги постачальникам послуг із країн, що розвиваються, повинні створювати контактні пункти, які зобов'язані надавати інформацію про технологію послуг, про комерційні і технічні аспекти надання послуг, про реєстрації, визнання й отримання професійних кваліфікацій;

2) взаємне визнання кваліфікації, необхідної для надання послуг. Фізичні і юридичні особи, що надають послуги, повинні одержати сертифікати або ліцензії та інші документи, що надають право займатися цією діяльністю. Тому краї-нн-члени повинні укладати двосторонні і багатосторонні угоди для взаємного визнання кваліфікації, щоб одержати дозвіл на те, щоб займатись цією діяльністю;

3) правила щодо монополій, ексклюзивних постачальників послуг і іншої ділової практики, що обмежує конкуренцію. Постачальники послуг часто є монополістами на місцевих ринках Крім того, уряди іноді надають ексклюзивні права на торгівлю послугами обмеженій кількості постачальників. Це забороняється правилами ГАТС. Якщо ж виникає така проблема, то постачальники послуг мають право обмежити торгівлю;

4) розширення режиму найбільшого сприяння (РНС) і використання національного режиму;

5) заходи, спрямовані на лібералізацію торгівлі, зокрема, на забезпечення більшої участі країн, що розвиваються. Розвинуті країни повинні виявляти певну гнучкість до країн, які розвиваються, що дозволило б останнім, беручи на себе зобов'язання:

§ відкривати меншу кількість секторів послуг;

§ лібералізувати меншу кількість типів операцій щодо наданню послуг;

§ поступово розширювати доступ на ринок згідно зі ступенем їх розвитку і створювати умови, спрямовані на посилення можливостей своїх вітчизняних постачальників послуг, їх потенціалу завдяки доступу до сучасних технологій, до інформаційних каналів і мереж.

Конкретні зобов'язання - це зобов'язання, що беруть на себе окремі країни щодо тих чи інших секторів послуг. В кожному з обраних секторів послуг країна зобов'язана брати зобов'язання щодо доступу на ринок, національного режиму та інші зобов'язання.

Види умов, що можуть ставити країни, беручи на себе зобов'язання щодо доступу на ринок:

§ обмеження кількості постачальників послуг (наприклад, іноземні банки і страхові компанії можуть створити тільки обговорену кількість філій або дочірніх підприємств);

§ обмеження загальної вартості операцій з послугами (наприклад, страхування імпортних вантажів можуть здійснювати лише вітчизняні страхові компанії, внаслідок чого іноземні конкуренти витісняються з внутрішнього ринку страхових послуг);

§ обмеження загальної кількості операцій з надання послуг або загальної кількості наданих послуг, тобто введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг (наприклад, квота на кількість закуповуваних за рубежем фільмів, публікацій і поліграфічних робіт, що здійснюються за винагороду);

§ обмеження загальної кількості іноземних постачальників послуг, що можуть залучатися до конкретного сектора послуг (наприклад, державне ліцензування імпорту робочої сили), а також обмеження на пересування споживачів послуг (наприклад, лімітування кількості туристичних віз, що видаються іноземним мандрівникам);

§ вимоги до специфічного типу юридичної особи, що надає послуги;

§ обмеження на участь іноземного акціонерного капіталу (наприклад, максимальна участь обмежена 49% акцій).

Зобов'язання, що бере на себе країна, заносяться до Розкладу зобов'язань ГАТС.

Кожний Розклад поділяється на дві частини: горизонтальну і секторну. Горизонтальні зобов'язання поширюються на всі сектори послуг, а секторні стосуються конкретних секторів і підсекторів. Записи в Розкладі показують обсяг зобов'язань, які країна готова взяти на себе.

Нижче наводиться приклад Розкладу (табл. 27.2) [55, с. 300].

Країни можуть вводити обмеження на використання національного режиму нерезидентами. Держава застосовує такі інструменти внутрішньої економічної політики, які дискримінують на вітчизняному ринку іноземних виробників послуг порівняно з місцевими. Наприклад, надання місцевим будівельним, юридичним, транспортним фірмам прямих цінових субсидій, або надання іноземним виробникам послуг менш сприятливих умов (більш високі кваліфікаційні вимоги до фахівців).

У ряді випадків для обмеження торгівлі послугами використовують ті самі методи регулювання, що й для торгівлі товарами. Це пов'язано з тим, що торгівля окремими видами послуг супроводжує торгівлю товарами і тому підпадає під обмеження, що накладаються на торгівлю цими товарами.

Угоди про інші аспекти торговельних правил, зафіксовані Марракеською угодою, такі:

§ Додаток 1В: Генеральна угода про торгівлю послугами;

§ Додаток 1С: Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності;

§ Додаток 2: Домовленість про правила та процедури врегулювання суперечок;

§ Додаток 3: Механізм з огляду торговельної політики;

§ Додаток 4: Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників (містять Угоду про торгівлю авіатехнікою та угоду про державні закупки).

Організаційно-функціональна структура СОТ (табл. 27.3):

1. Конференція міністрів.

2. Генеральна рада.

3. Рада з торгівлі товарами.

4. Рада з торгівлі послугами (ГАТС).

5. Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРШС).

6. Галузеві комітети, робочі групи.

7. Секретаріат.

Конференція