Стандартна модель міжнародної торгівлі

План

1. Порівняльні переваги та постійні витрати заміщення

2. Порівняльні переваги та зростаючі витрати заміщення в стандартній моделі

Порівняльні переваги та постійні витрати заміщення

Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо, як відмічалося раніше (див. главу 3), грунтується на трудовій теорії вартості. Це означає, що відносна вартість товару визначається кількістю праці, витраченої на її виготовлення. Праця є однаковим та єдиним фактором виробництва. Ці припущення неправильні і тому трудову теорію вартості не можна використовувати для пояснення порівняльних переваг. У реальному житті праця не є єдиним фактором виробництва і не використовується в однаковій фіксованій пропорції у виробництві всіх товарів (існують як трудомісткі, так і капіталомісткі товари).

У виробництві багатьох товарів існують визначені можливості заміщення (заміни) одних факторів виробництва іншими, а окремі види праці мають відмінності щодо кваліфікації, продуктивності, оплати.

Обґрунтувати теорію порівняльних переваг не тільки на витратах праці, а й на інших факторах виробництва допомогла теорія заміщення, на якій ґрунтується стандартна модель міжнародної торгівлі. Теорію порівняльних переваг на основі теорії витрат заміщення пояснив у 1936 р. австрійський економіст Готтфрід Хаберлер.

Згідно з теорією витрат заміщення, вартість одного товару визначається кількістю другого товару, яким слід пожертвувати для звільнення ресурсів, достатніх для виробництва додаткової одиниці першого товару. Країна з меншими витратами заміщення у виробництві будь-якого товару має і порівняльні переваги по цьому товару, а також і, одночасно, порівняльну невигідність по другому товару.

Така модель порівняльних переваг розглядає ситуацію в умовах постійних витрат заміщення [46, с. 61-65; 71, с. 31-34].

Витрати заміщення графічно можливо зобразити за допомогою межі виробничих можливостей (кривої трансформації виробничих можливостей), яка показує альтернативні комбінації двох товарів. Ці альтернативні комбінації країна може виробляти, повністю використовуючи всі виробничі ресурси, найкращі технологи, які має. Розглянемо конкретний приклад з кривими виробничих можливостей для товарів І та II в країнах А та В (табл.4.1; рис.4.1).

Таблиця 4.1

Виробничі можливості для двох товарів у двох країнах

Країна А | Країна В

Кількість

товар І | товар II | товар І | товар II

180 | 0 | 60 | 0

150 | 20 | 50 | 20

120 | 40 | 40 | 40

90 | 60 | зо | 60

60 | 80 | 20 | 80

30 | 100 | 10 | 100

0 | 120 | 0 | 120

Дані, наведені в табл.4.1, свідчать, що країна А може виробляти 180 одиниць товару І (1801) та 0 одиниць товару II (0 II), або 150 І та 20 II і так далі до 0 І та 120II. Кожні 30 І, від виробництва яких країна А відмовляється, звільняють ресурси, які дозволяють виробляти додатково 20 II. Це свідчить, що 30 І = 20 II, тобто той самий обсяг ресурсів дозволяє виробляти або 30 І, або 20 II. Звідси витрати заміщення однієї одиниці товару І в країні А дорівнюють 2/3 товару II (і 1=2/3 II) і залишаються постійними при всіх можливих виробничих комбінаціях двох товарів.

Країна В може збільшити випуск товару II на 20 одиниць за кожні 10 одиниць товару І, від яких відмовиться, тобто витрати заміщення в країні В становлять 1 1=2 II і теж залишаються постійними.

Виробничі можливості країни А та В представлені лініями виробничих можливостей на рис.4.1. Кожна точка на лінії представляє одну альтернативну комбінацію товарів 1 та II. Так, у точці Ј країна А виробляє 90 одиницю товару І та 60 одиницю товару II, а країна В у точці Ј' виробляє 401 та 40II.

Точки, які розташовані нижче від лінії виробничих можливостей, відображають можливі, але неефективні варіанти виробництва двох товарів (країна або не повністю використовує свої ресурси, або застосовує гіршу технологію). Точки, які розташовані вище від межі виробничих можливостей, відображають варіанти, які при тих ресурсах та технологіях, що мас країна, не можуть бути реалізовані.

Постійні витрати виникають у випадку, якщо фактори виробництва однорідні, однієї якості та взаємозамінними. Тоді, наприклад, якщо кожна країна буде спрямовувати ресурси виробництва товару II на виробництво товару І, то вона не повинна використовувати менший обсяг або менш придатні для виробництва товару І ресурси незалежно від того, скільки всього товару І вже виробляється. Отже, постійні витрати свідчать про те, що для виробництва кожної додаткової одиниці другого товару необхідно відмовитися від незмінної кількості першого товару.

Розглянутий приклад показує, що витрати заміщення товару І дорівнюють кількості товару II, від якої країни повинні відмовитися для того, щоб звільнити ресурси, які достатні для виробництва однієї додаткової одиниці товару І. Це називається граничною нормою трансформації. Витрати заміщення в країнах А та В неоднакові і ця різниця виявляється в різному нахилі лінії межі виробничих можливостей (кривої трансформації виробничих можливостей). Нахил кривої трансформації для країни А складає 120/180 = . 2/3, тобто дорівнює витратам заміщення товару І в країні А і є постійним. Нахил кривої трансформації для країни В складає 120/60 = 2, що також дорівнює витратами заміщен-

В умовах постійних витрат враховується лише пропозиція товарів в кожній з країн і попит не аналізується. В основі міжнародної торгівлі лежить те, що, по-перше, витрати є постійними для кожної країни, але різні між ними; по-друге, країни мають порівняльні переваги за різними товарами, що відображається в різниці відносних цін на товари.

В умовах автаркії країна споживає тільки ті товари, які виробляє. Тому межа виробничих можливостей є одночасно межею споживання. В умовах вільної торгівлі країна А спеціалізується на виробництві товару І і виробляє його в точці С на своїй межі виробничих можливостей (180 І та 0 II). В той же час, країна В спеціалізується на товарі II та виробляє його в точці С' (0 І та 120 II). Країна А може здійснити, наприклад, обмін із країною В 70 одиниць товару І на 70 одиниць товару II, і тоді припиняє споживання в точці N (1101 та 70ц), а країна В припиняє споживання в точці N (701 та 50 II). Внаслідок цього країна А виграє від торгівлі 20 одиниць товару І (110 І - 90 І) та 10 одиниць товару II (70II - 60II), а країна В - відповідно 30 1 (701 - 40 І) та 10 II (5011-40 II).

Таким чином, можна підрахувати загальний виграш від торгівлі. В умовах автаркії країни А та В в цілому виробили 130 І (90 1 + 401), а при спеціалізації - 1801 (товар І виробляє тільки країна А), тобто загальний виграш становить 50 І (180 І - 130 І). По товару II в умовах ізоляції країни виробляли 100 II (60II + 40II), а при спеціалізації - 120 II (виробляє тільки країна В) і загальний виграш становить 20 II (120 II - 100II).

Розглянута модель порівняльних переваг в умовах постійних витрат заміщення свідчить проте, що закон порівняльних переваг може грунтуватися не тільки на трудовій теорії вартості, а на теорії витрат заміщення.

Ця модель розглядає ситуацію повної спеціалізації країн на товарах своєї відносної переваги і припинення виробництва товарів, по яким відносну перевагу мають інші країни. Однак постійні витрати не відповідають реальним умовам життя. їх розгляд слугує переходом до розгляду більш реалістичної ситуації із зростаючими витратами (витрати заміщення одного товару іншим, як правило, є зростаючими).

Порівняльні переваги та зростаючі витрати заміщення в стандартній моделі

Стандартна модель міжнародної торгівлі ґрунтується на зростаючих витратах заміщення і розглядає сукупний попит та пропозицію.

Під зростаючими витратами заміщення розуміють, що країна для виробництва кожної додаткової одиниці одного товару повинна відмовитися від випуску не постійної, а зростаючої (від усе більшої та більшої*) кількості іншого товару.

При зростаючих витратах крива виробничих можливостей мас форму не прямої лінії, а угнутої по відношенню до початку її координат. Така угнута крива виробничих можливостей показує обсяги внутрішньої пропозиції (рис.4.2).

На рис.4.2 наведені гадані межі виробничих можливостей двох товарів у двох країнах, форма яких свідчить про те, що країни зіштовхуються із зростаючими витратами у виробництві обох товарів. Країна А передбачає виробляти більше товару І, починаючи з точки С. Оскільки в цій точці країна А вже використовує всі ресурси та кращі технології, то вона може виробити більше товару І, скоротивши виробництво товару II. За кожні додаткові 20 одиниць товару І, вона повинна відмовитися від усе більшої та більшої кількості товару II. Зростаючі витрати заміщення, які виражені в товарі II (на рис.4.2 це показано спрямованими вниз стрілками, які подовжуються), зумовлюють форму кривої виробничих можливостей.

Аналогічна ситуація динаміки витрат заміщення спостерігається в країні В у виробництві товару II. Переміщуючись угору від точці