Вступ до курсу "міжнародна економіка"

План

1. Міжнародна економіка в системі економічної науки

2. Предмет курсу "Міжнародна економіка"

3. Україна в міжнародному економічному просторі

Міжнародна економіка в системі економічної науки

Дисципліна "Міжнародна економіка" с складовою частиною підготовки економістів широкого профілю і однією з профілюючих у підготовці економістів-міжнародників. Вона належить до фундаментальних економічних дисциплін, спирається на теорію ринкової економіки і розвиває її, є сполучною ланкою між такими університетськими курсами, як мікроекономіка та макроекономіка і конкретно-економічними дисциплінами: маркетинг, менеджмент, фінанси, бухгалтерський облік та аудит, гроші і кредит, банківська справа та ін.

У системі економічної теорії "Міжнародна економіка" спочатку займала периферійне місце, існувала на засадах окремих розділів мікро- та макроекономіки, які містили аналіз міжнародних економічних відносин, щодо зовнішньої торгівлі, міждержавного руху чинників виробництва, валютно-фінансової системи, що обумовлює цей рух.

Виокремлення "Міжнародної економиш" в самостійну дисципліну було історично зумовлено становленням, розвитком та функціонуванням світогосподарських зв'язків як особливої, цілісної, органічної системи. Формування цієї системи зумовлено еволюцією міжнародного поділу праці, процесами інтернаціоналізації господарського життя країн світового співтовариства, інтеграції груп країн у регіональні господарські комплекси (союзи) з міждержавним та наддержавним регулюванням соціально-економічних процесів, транснаціоналізацією виробництва, функціонуванням міжнародної валютно-фінансової сфери як самостійного явища, безпосередньо не пов'язаного із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом чинників виробництва [22; 23; 52].

Визначальною рисою існування "Міжнародної економіки" як самостійної дисципліни є відкритість економіки у співвідношеннях кожної країни із світовою спільнотою. Сучасний стан міжнародних економічних відносин дозволяє виокремити два рівня відкритості:

рівень залученості країн у міжнародний обіг товарів та чинників їх виробництва, а також у міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність;

рівень взаємодії національних економік та світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків [19; 22; 23].

На першому рівні під "відкритістю" звичайно розуміють розвиток трьох ключових каналів, що пов'язують національні економічні системи, обумовлюють ступінь і форми залучення країн до міжнародного руху товарів, капіталу та робочої сили.

Показником відкритості на першому рівні може бути частка експорту (експортна квота) та імпорту (імпортна квота) у валовому внутрішньому продукті (ВВП):

Комбінація експортної та імпортної квоти дає уявлення про масштаби зв'язку окремих національних економік зі світовим господарством.

Показником відкритості на першому рівні слугує також інтенсивність міграції, яка визначається зіставленням кількості мігрантів із чисельністю населення країни. В цьому разі розраховуються коефіцієнта еміграції (Ке), імміграції (Ю) та міграційного обороту (Km):

Коефіцієнти міграції звичайно обчислюються в проміле (%о).

Різниця між кількістю іммігрантів і кількістю емігрантів (Mi-Me становить міграційне сальдо країни; воно може бути позитивним або негативним.

На відкритість економіки вказує й участь економіки країни в міжнародному русі капіталу. Роль іноземного капіталу (передусім ПІІ) в економіці країни визначається його часткою в загальній сумі капіталовкладень у країні (включаючи вкладення резидентів).

Іншим показником є частка іноземних інвестицій (переважно ПІІ) у ВВП:

На другому рівні "відкритість" економіки визначається головним чином ступенем самостійності міжнародної валютно-фінансової системи, що здійснюється через функціонування міжнародних фінансових ринків. Провідним показником функціонування ринкової економіки як міжнародної економіки, слугує ефективність моніторингу та регулювання національної економіки і світового господарства в цілому.

1.2. Предмет курсу "Міжнародна економіка"

Міжнародна економіка являє собою складову частину сучасної економічної теорії. Структура останньої має такий вигляд:

· мікроекономіка (microeconomics);

· макроекономіка (macroeconomics);

· міжнародна економіка (international economics).

Визначені складові сучасної економічної теорії взаємопов'язані і в цьому взаємозв'язку віддзеркалюють цілісну картину функціонування та розвитку економіки ринкового типу. Однак предмет мікро- та макроекономіки суттєво обмежений рамками національних економік. Мікроекономіка вивчає закономірності ринкової поведінки окремого споживача та фірми, а макроекономіка — функціонування національної економіки в цілому та її провідних складових.

На відмінну від мікро- та макроекономіки, міжнародна економіка в широкому значенні - це теорія, що застосовується до вивчення головним чином економіки світогосподарських зв'язків як цілісного явища. Тому в міжнародній економіці як у частині теорії ринкової економіки міжнародні економічні відносини, зовнішньоекономічний вплив на національні господарства розглядаються не як другорядні явища. Підвищення рівня відкритості країн, зближення та взаємозв'язок їх економік, інтернаціоналізація й інтеграція світогосподарських зв'язків, які здійснюються в умовах глобалізації, в міжнародній економіці є окремим об'єктом вивчення. Міжнародна економіка (функціонально) складається з:

· міжнародної мікроекономіки (international microeconomics);

· міжнародної макроекономіки (international macroeconomics).

Така послідовність не випадкова. Історично склалося так, що відносно самостійні частини міжнародної економіки формувалися саме в такій послідовності. Міжнародна торгівля товарами та факторами виробництва була історично першою та до певного часу головною формою міжнародних економічних відносин. Лише наприкінці XX ст.. вона втратила провідну роль, яку почали займати різноманітні форми міжнародних фінансових операцій. Вивченням закономірностей міжнародного руху товарів та чинників їх виробництва якраз і займається міжнародна мікроекономіка. Окремі країни в міжнародній мікроекономіці розглядаються як первинні одиниці, подібно домогосподарству чи фірмам у традиційній мікроекономіці, а міжнародна валютно-фінансова система — як засіб обслуговування руху товарів та чинників виробництва. Розгляд у міжнародній мікроекономіці інтеграційних процесів зумовлений тільки тим, що вони у своїй розвинутій формі передбачають посилення лібералізму в міжнародному русі як товарів, так і чинників виробництва.

Отже, міжнародна мікроекономіка — це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням міждержавного руху товарів та факторів їх виробництва, тобто вивченням поведінки ринку окремого товару та його основних характеристик. Це загальновідоме визначення частини теорії міжнародної економіки, котра вже досталь часу викладається в університетах та коледжах США та Західної Європи [27].

На відміну від міжнародної мікроекономіки, загального визначення теорій міжнародної макроекономіки поки що не існує. Предмет цієї частини міжнародної економіки й досі залишається дискусійним, суперечливим, що іноді робить його еклектичним. Вибір основних складових дослідження в міжнародній макроекономіці орієнтований на їх практичну значимість та доцільність у вирішенні конкретних проблем функціонування відкритих економік та розвитку світового господарства в цілому.

Отже, міжнародна макроекономіка суттєво поширює предмет аналізу теорії міжнародної економіки, здійснює його на рівні взаємодії відкритих національних економік та світового господарства в цілому. Це поширення ґрунтується на існуванні міжнародної валютно-фінансової системи не тільки як механізму, що обслуговує рух товарів та чинників їх виробництва, а й як самостійної системи міжнародної економіки. Тому провідне місце в міжнародній макроекономіці передусім посідають:

· дослідження феномену сучасної міжнародної валютно-фінансової системи;

· вивчення проблем щодо валютного курсу та механізму його утворення, стану платіжного балансу, котрі визначають місце національних економік у світогосподарських зв'язках;

· аналіз міжнародних фінансових ринків, торгівлі конкретними фінансовими інструментами — валютою, кредитом, цінними паперами.

Функціонування відкритої національної економіки та світового господарства в цілому залучає також до предмета міжнародної економіки вирішення питань її регулювання, яке здійснюється через діяльність міжнародних економічних та фінансових організацій:

Таким чином, міжнародна макроекономіка - це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням особливості взаємодії національних економік та світового господарства в цілому, особливостей їх функціонування та регулювання в умовах глобалізації фінансових ринків. У загальному висновку треба відзначити, що міжнародна мікроекономіка та міжнародна макроекономіка - це взаємопов'язані розділи міжнародної економіки як складової частини сучасної економічної теорії. У такій якості міжнародна економіка вивчає процеси та явища економічного життя суспільства, котрі носять міжнародний і в дедалі більшій мірі наднаціональний (глобальний) характер. Предметом "Міжнародної економію" як самостійної дисципліни є відносини, що складаються між господарюючими суб'єктами у сферах міжнародної торгівлі (товарами та послугами), міжнародного руху чинників виробництва (капіталу, робочої сили, технології), у міжнародній валютно-фінансовій сфері як самостійного явища економіки сучасних світогосподарських зв'язків, котрій притаманні розвинуті механізми моніторингу і регулювання [22; 23; 27; 28; 41; 52].

1.3. Україна в міжнародному економічному просторі

Україна, як і інші суверенні держави, що утворилися після розпаду СРСР, виявилась незадовільно включеною в міжнародний поділ праці. А це не відповідає її національним інтересам, адже тим самим її виштовхують на узбіччя світового економічного прогресу. Про це свідчить, зокрема, той факт, що частка експорту в загальному обсягу виробництва України до проголошення суверенітету не перевищувала 4-5%, в той час як середньосвітовий показник дорівнював 17%.

Досягнення економічного та соціального відродження України значною мірою пов'язане з інтеграцією її в міжнародну економічну систему, активною і зростаючою участю не лише в регіональному, а й міжнародному поділі праці, ефективному використанні його переваг і вигод. .

Можливості тієї чи іншої країни щодо включення у світовий економічний простір та міжнародну економічну систему визначаються показником відкритості її економіки.

Існують різні експертні оцінки відкритості української економіки. Так, за рейтингом "Heritage Foundation)) і "Wallstreet journal)), у 1998 p. із 161 країни Україні відведена 124 позиція, а експерти Всесвітнього банку в 1999 р. оцінювали економіку України як "закриту".

Можлива й інша оцінка. Якщо брати такі кількісні показники як співвідношення обсягів експортно-імпортної діяльності до ВВП, то Україна демонструє досить високий рівень відкритості економіки - 103% (Польща - 84%, Росія — 67%) [ ].

Але ця відкритість відбиває не зростаючу конкурентоспроможність українських товарів, а законсервовані структурні диспропорції (непомірну залежність від імпорту енергоносіїв