До абсолютних показників, які дозволяють узагальнити і проаналізувати інформацію про зовнішню заборгованість, відносяться:

§ невиплачений і розподілений борг, тобто сума невиплаченої заборгованості за кредитами, які реально отримані позичальником за станом на кінець року. (Це - показник поточної зовнішньої заборгованості країни.);

§ видача кредитів, тобто отримання нових кредитів позичальником протягом року;

§ нерозподілений борг, тобто частина невичерпаної боржником суми кредитів;

§ виплата основної суми боргу тобто сплата боржником часток основної суми боргу протягом року;

§ платежі відсотків, тобто виплати боржником відсотків за залишком заборгованості протягом року;

§ платежі по обслуговуванню боргу, тобто сума платежів основної суми боргу і відсотків за залишком заборгованості, здійснені боржником протягом року;

§ чисті потоки, тобто отримання нових кредитів за мінусом виплати боржником основної суми боргу;

§ чисті трансферти, тобто отримання нових кредитів позичальником за мінусом його платежів обслуговування боргу.

Сплата позик суверенними боржниками є найбільш вірогідна за умови їх платоспроможності. Тому кредитори йдуть на реструктуризацію боргу.

Реструктуризація боргу - це переоформлення боргових зобов'язань, по яких настав або прострочено строк платежу. У це поняття входять:

1. Реструктуризація боргу по лінії Паризького і Лондонського клубів. Вона найбільш значуща для державних боргів і відбувається за загальною угодою країн-кредиторів.

2. Реструктуризація боргу комерційними банками. Найбільш популярним заходом реорганізації боргу для комерційних банків-кредиторів став прийнятий у 1989 р. План Бреді. Згідно з цим планом, банки йдуть на реорганізацію деякої частини боргу країни, що розвивається (як правило, це - зниження відсоткових виплат), лише в тому випадку, якщо її уряд здійснюватиме більш радикальну програму макроекономічних і структурних перетворень. Кожний банк-кредитор має право вибрати свої методи реструктуризації, котрі були передбачені в умовах договору. Однак на практиці, банки вибирають дорадчий комітет, що представляє інтереси усіх банків-кредиторів, і веде переговори з урядом-боржником. Незважаючи на практику ведення переговорів, загальний обсяг реструктурованого в 1993 - 1994 pp. боргу таких країн, як Бразилія, Домініканська Республіка, Йорданія, Польща, Болгарія та Еквадор становив 75 млрд. дол.

До реструктуризації боргу також включаються:

1. Конверсія боргу в активи.

2. Зворотний викуп боргових зобов'язань (buy-back).

3. Конверсія боргу в облігації.

4. Списання всього боргу або його частини.

Аналізуючи результати багатосторонніх програм подолання кризи міжнародної заборгованості країн, що розвиваються, Світовий банк дійшов певних висновків:

1. Основну роль в економічному розвитку країни відіграє не зовнішнє фінансування (кредити і допомога), а внутрішні ресурси і виважена економічна політика.

2. Широка опора на зовнішні капітали приводить у довгостроковому плані до посилення забезпечення соціально-економічного розвитку країни від несприятливих зовнішніх подій. Зовнішнє фінансування може відігравати корисну роль лише тоді, коли воно доповнює і підкріплює здорову внутрішню економічну політику.

Реструктуризація боргу потребує від країни-боржиика проведення економічної політики, схваленої МВФ. Однак практика виконання рекомендацій МВФ, без урахування специфіки країни, в багатьох випадках призводить до погіршення стану її економіки, викликає соціальні конфлікти, що змушує відмовлятися від деяких вимог МВФ і тим самим утруднює подолання кризи заборгованості.

Зовнішня заборгованість України

У формуванні та розвитку державного зовнішнього боргу України виділяються п'ять етапів (табл.8.5) [46, с. 218].

Динаміку державного зовнішнього боргу України за останні 5 років характеризують дані, наведені Департаментом державного боргу: у 2001 р. він становив 10118 мли дол., у 2002 p.- 10190,9, у 2003 p.- 10692,8, у 2004 p.- 12147,4, у 2005 p.- 11674,6 млн дол. Таким чином, протягом 2005 р. сума державного зовнішнього боргу зменшилась на 3,9%. Таке зменшення відбулося вперше за останні чотири роки, що є наслідком поміркованої політики управління державним боргом (вирішена проблема пікового навантаження платежів із обслуговуванням та погашенням боргу, створені передумови для відновлення програми співробітництва з МВФ та іншими міжнародними організаціями економічного розвитку), а також зниження курсів євро та долара США щодо гривні.

Зовнішній борг України складається з таких заборгованостей: за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями, - 43% від його загальної суми; за позиками, наданими іноземними державами - 35,6%; за комерційними позиками -21,4%.

Таблиця 8.5 Характерні ознаки еволюції державного зовнішнього боргу України

Етапи | Ознаки державного зовнішнього боргу

1 етап: 1992- 1993 рр. | Хаотичність та відсутність узгодженої політики у сфері зовнішніх позик. Причиною початкового державного зовнішнього боргу було залучення позик у рамках кредитних ліній, відкритих під гарантії Кабінету Міністрів України.

У ході цього етапу Україна не вдалась до позик міжнародних фінансових організацій та комерційних позик. Показники, які характеризували боргову залежність країни, залишалися на низькому рівні

2 етап: 1994- 1995 рр. | Високі темпи зростання зовнішнього державного боргу, що зумовлено значною мірою початком освоєння позик міжнародних фінансових організацій (всесвітнього банку, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку). Негативний фактор у політиці зовнішніх позик - нераціональне використання одержаних коштів, які переважно спрямовувались на споживання

3 етап: 1997 р - вересень 1998 р. | Початок залучення зовнішніх комерційних позик. Із цього борг складається з трьох основних елементів:

1) позик міжнародних фінансових організацій;

2) комерційних кредитів іноземних банків, фінансово-кредитних та інших установ;

3) позик та кредитних ліній іноземних держав.

На 67% від запланованих зменшуються надходження від міжнародних фінансових організацій, основна причина - в гальмуванні виконання Україною заходів щодо докорінного реформування економіки.

Починаючи з 1998 р., не здійснюються грошові платежі на користь Росії в рамках обслуговування щодо погашення державного боргу, що, відповідно, поліпшує показники відношення обсягу обслуговування боргу до експорту

4 етап: вересень 1998 р.- початок 2000 р. | Початок - після серпневої фінансової кризи 1998 р. Суттєві обмеження доступу України до іноземних ринків капіталів. Перманентна загроза настання випадку неплатоспроможності країни та проблема збереження вітчизняної фінансової системи як такої.

Основне завдання системи управління державним боргом - забезпечити тимчасовий "перепочинок" у здійсненні платежів з обслуговування та погашення державних боргів (необхідно було мати час для проведення перетворень в економіці). Отримані необхідні відстрочки платежів за своїми зобов'язаннями в результаті успішної реструктуризації державного боргу. Механізм вирішення боргової проблеми був переважно короткостроковим, тактичним.

5 етап: із початку 2000 р. по теперешній час | Україна прагне реалізувати на практиці довгострокові механізми вирішення боргової проблеми.

Проблеми боргового навантаження здійснюються за такими напрямами:

> реструктуризація боргу перед комерційними кредиторами;

> створення умов для надання Україні кредиту від МВФ у рамках

програми розширення фінансування, що є необхідною передумовою реструктуризації боргу перед Паризьким клубом;

> залагодження проблеми боргу перед Паризьким клубом і Туркменістаном;

> проведення політики щодо зниження ризиків позик шляхом збільшення строків та зниження вартості обслуговування, застосування жорсткого контролю за обсягом боргу та витрат на його

обслуговування

Поліпшення ситуації з обслуговуванням зовнішнього боргу, зростання обсягу валютних резервів НБУ спонукали до перегляду кредитного рейтингу України на міжнародних фінансових ринках. Так, рейтингове агентство "Moody's" поліпшило прогноз суверенного рейтингу України з "негативного" до "позитивного", підвищило рейтинги за банківськими депозитами в іноземній валюті та державними облігаціями в національній валюті.

Підвищення кредитного рейтингу України є позитивний момент, оскільки наша країна знову зможе виходити на зовнішні ринки, розмістити свої зовнішні облігації і продовжити співробітництво з МВФ.

Використана література

1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8.

2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995.

3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002.

4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002.

5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000.

6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999.

7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41.

8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004.

9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001.

10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000.

11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001.

12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001

13. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003.

14. Гольцберг М., Хасан-бек А. Основы финансового инвестирования.- К.: Знания, 1998.

15. Грей сон Дж. К., О'Деля К. Американский менеджмент на пороге XXI века.М.: Экономика, 1995.

16. Денберг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: ЮНИТИ, 1997.

17. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі.- К.: Україна, 1994.

18. Дэниеле Дж.Д.. Радеба Ли Х- Международный бизнес: Учебник - М.: Дело, 1994.

19. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003.

20. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006.

21. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006.