Про наявність прямих іноземних інвестицій звітувало 16,4 тис. підприємств України.

Портфельні інвестиції - це вкладання в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакету), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредити их організацій з метою отримання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу і т.п. Такі інвестиції не дають реального контролю інвестора над об'єктом інвестування.

Здійснення іноземних портфельних інвестицій дозволяє вирішити такі проблеми:

Таблиця 9.1.

Примі інвестиції в Україну за видами економічної діяльності [13] |

Обсяги інвестицій на

01.01.2008 | 01.07.200Я

млн. дол. США | у % до загального підсумку | мли. дол. США | у % до загального підсумку

Разом | 29 532.8 | 100,0 | 16 450,9 | 100,0

Сільське господарство, мисливство. лісове господарство | 557.3 | 1.9 | 834,3 | 2.3

Рибальство. рибництво | 0.5 | 0,0 | 0.6 | 0,0

Промисловість | 7996.1 | 27.1 | 8854.3 | 24.3*

добувна | 1052,4 | 3.6 | 1178,7 | 3,2*

переробна | 6805.3 | 23,0 | 7531,2 | 20,7*

виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів | 1561.1 | 5.3 | 1756.4 | 4,8*

легка промисловість | 144.2 | 0,5 | 154,4 | 0.4*

оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів | 241.7 | 0.8 | 267.7 | 0.7*

целюлозно-паперове виробництво: видавнича діяльність | 187.7 | 0,6 | 210,9 | 0.6*

виробництво коксу, продуктів нафтопереробка | 315,8 | 1,1 | 388.3 | 1.1*

хімічна та нафтохімічна промисловість | 840.8 | 2,8 | 945,2 | 2.6*

виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції | 701.8 | 2,4 | 794.6 | 2 2*

металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів | 1596,9 | 5.4 | 1672.8 | 4.6*

машинобудування | 1011.3 | 3.4 | 1107.6 | 3,0*

інші галузі промисловості | 204,0 | 0.7 | 233.3 | 0,7*

виробництво та розподілення електроенергії, газу та води | 138,4 | 0,5 | 144,4 | 0.4

Будівництво | 1631.0 | 5,5 | 2099.7 | 5.7

Торгівля: ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого ВЖІІ1КУ | 3070.3 | 10,4 | 3594,4 | 9.9

Діяльність готелів та ресторанів | 428.3 | 1.5 | 459,7 | 1.3

Діяльність транспорту та зв'язку | 1274.4 | 4.3 | 1387.7 | 3.8

Фінансова діяльність | 4869.2 | 16.5 | 6917,3 | 19,0

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям | 2669.9 | 9,0 | 3612,3 | 9.9

Державне управління | 0,2 | 0,0 | 0.4 | 0.0

Освіта | 18,1 | 0.1 | 19.0 | 0,0

Охорона здоров'я га надання соціальної допомоги | 190,4 | 0.6 | 207,5 | 0.6

Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність v сфері культури та спорту | 285.8 | 1.0 | 436.3 | 1.2

Нерозподілені за вилами економічної діяльності обсяги інвестицій | 6541.3 | 22,1 | 8027.4 | 22.0

· Врівноваження платіжного балансу. Портфельні інвестиції як найбільш динамічна складова іноземного інвестування чутливо реагують на будь-які зміни в кон'юнктурі інвестиційного ринку. У випадку неврівноваженості платіжного балансу вони рухаються з країни в країну, забезпечуючи при цьому зміну валютного курсу, рівня цін, процентних ставок та інших фінансових факторів, врівноважуючи таким чином платіжні баланси країн.

· Вирівнювання дохідності. Зміна відсоткових ставок в будь-якій країні, щодо інших країнах, є стрижневим фактором, який приводить в рух короткострокові тимчасово вільні капітали світового фінансового ринку. їх відтік з одних країн та вкладання в фінансові зобов'язання в інших країнах, призводить до врівноваження дохідності в межах світового фінансового1 ринку.

· Підвищення ліквідності фінансових інструментів. Зростання попиту на фінансові інструменти національних емітентів з боку нерезидентів підвищує їх ліквідність за рахунок розширення кола потенційних покупців. Зростання ліквідності випущених підприємствами цінних паперів сприяє зменшенню вартості фінансування за рахунок зниження премії за ризик ліквідності, яку вимагають інвестори.

· Розвиток інфраструктури фінансового ринку. Інвестиції з боку іноземних інвесторів сприяють розвитку ринкової інфраструктури через: розвиток процедур торгівлі та обігу цінних паперів; запровадження сучасних систем обміну інформацією; підвищення професійного рівня учасників фондового ринку тощо.

Але, водночас, портфельні інвестиції несуть значну загрозу дестабілізації економічної системи, і не лише для окремої країни, але й для світової фінансової системи загалом.

Інвестор, який планує здійснити міжнародні портфельні інвестиції, передусім, має визначити принципи формування структури їх портфеля. Можлива така послідовність формування структури портфеля міжнародних інвестицій загалом або за конкретними сегментами:

? країни (валюти) ® види цінних паперів ® конкретні цінні папери;

? види цінних паперів ® країни (валюти) ® конкретні цінні папери;

? види цінних паперів ® конкретні цінні папери ® країни (валюти);

? конкретні цінні папери ® країни (валюти).

У першому випадку інвестор може обрати спочатку, наприклад, Японію та Францію, а потім японські облігації та французькі акції і в кінці - цінні папери певного підприємства.

У другому випадку спочатку обираються види цінних паперів (наприклад, акції або короткострокові державні облігації), потім для кожного виду визначаються країни (наприклад, Німеччина - акції, а Великобританія - короткострокові державні облігації) і, нарешті, визначаються конкретні цінні папери.

Третій та четвертий випадки характерні для визначення структури сегменту акцій в портфелі міжнародних інвестицій. При цьому, в третьому випадку вибір виду цінних паперів означає вибір певних галузей економіки, після чого обираються акції конкретних компаній певної країни. Вибір таких акцій визначає сукупність країн (валют) інвестування.

Таким чином, в першому та другому випадку реалізується принцип "країни (валюти) ® конкретні цінні папери", який в літературі називають принципом "зверху вниз" (Top Down). У третьому та четвертому випадках реалізується принцип "конкретні цінні папери ® країни (валюти)", або принцип "знизу вверх" (Bottom Up) [ 16, С. 16-17].

На кожному етапі розглянутих послідовностей формування набору сегментів та конкретних цінних паперів в портфелі міжнародних інвестицій залежить від цілі конкретного інвестора. Такими цілями можуть бути:

· одержання якості (дохідність та ризик), близького за якістю ринкового портфеля , структура якого відповідає капіталізації відповідного ринку;

· одержання дохідності вите дохідності ринкового портфеля;

· забезпечення ризику нижче ризику ринкового портфеля.

Ці цілі можуть визначатися як для портфеля міжнародних інвестицій загалом, так і для окремих його сегментів. Одночасно з формуванням структури портфеля іноземний інвестор має визначити принципи управління його ризиком. При цьому можливі такі варіанти дій:

> не вживати ніяких заходів, сподіваючись на сприятливу ситуацію;

> диверсифікувати інвестиції за країнами, вилами цінних паперів;

> сферами економіки та фінансовими інструментами;

> збільшити частку інвестицій у безризикові активи; вибирати менш ризиковані активи та валюти інвестицій на основі

> прогнозу їх якості; приймати спеціальні заходи для захисту від несприятливої зміни ціни активу та (або) валютного курсу.

Міжнародні портфельні інвестиції, на відміну від прямих, більш ліквідні, рухливі та чутливі до ситуації на фінансових ринках. Портфельному інвесторові однаково, в яку сферу або компанію вкладати, бо критеріями інвестування є лише рівень доходів та перспективи зниження ризику. У разі погіршення ситуації на ринках та зростання ризику портфельний інвестор може вилучити свої інвестиції набагато швидше, ніж прямий інвестор.

Міжнародний ринок портфельних інвестицій значно менший, ніж сукупний внутрішній ринок таких інвестицій. Інституційні та індивідуальні інвестори досі надають перевагу національним цінним паперам. Але слід зазначити, що в більшості промислово розвинутих країнах спостерігається тенденція, хоч і повільного, але поступового зростання операцій з іноземними цінними паперами.

Ознаками активізації міжнародних портфельних інвестицій є

И збільшення питомої ваги іноземних цінних паперів у портфелях пенсійних фондів;

И збільшення кількості міжнародних та глобальних інвестиційних фондів і зростання вартості їхніх активів;

И збільшення практики емісії в США американських депозитарних розписок на іноземні акції;

И збільшення випадків реєстрації транснаціональними компаніями своїх цінних паперів на зарубіжних ринках акцій;

И поширення практики розповсюдження акцій філій ТНК серед місцевих інвесторів.

До основних причин зростання міжнародних портфельних інвестицій належать такі:

? лібералізація та дерегуляція фінансових ринків;

? намагання інституційних інвесторів знизити ризики шляхом міжнародної диверсифікації портфеля;

? поява додаткових джерел фінансування внаслідок збільшення обсягу ринку євровалют та національних грошових ринків;

? значна перебудова та модернізація роботи провідних фондових бірж світу;

? зростання обсягу необхідної для інвесторів інформації про зарубіжні ринки цінних паперів.

Більш ніж 90 % міжнародних портфельних інвестицій здійснюються між промислово розвинутими країнами. Понад 2/3 сукупної капіталізації рпнку акцій припадають на три найбільші ринки (США, Японія, Велика Британія).

В останнє десятиріччя зростає значення нових