Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Інтеграційні процеси в арабському світі. Діяльність РСАДПЗ та проблеми регіональної безпеки

План

1. Діяльність РСАДПЗ

2. РСАДПЗ та проблеми регіональної безпеки

3. Література

Проблеми регіональної безпеки для РСАДПЗ, безумовно, належать до найбільш важливих. Вони мають декілька основних аспектів і стосуються, насамперед, внутрішньої безпеки кожної з країн-членів РСАДПЗ, стосунків між окремими країнами-членами РСАДПЗ і проблем зовнішньої безпеки. Слід відзначити демографічний чинник, який має вплив на зовнішню і внутрішню безпеку країн РСАДПЗ.

За сумарною кількістю населення (25,52 млн осіб) країни РСАДПЗ значно поступаються Ірану з 65,6 млн осіб. Ірак з населенням 20 млн осіб також може конкурувати з усіма країнами РСАДПЗ загалом. Слід також враховувати і Республіку Ємен, населення якої, за останніми даними, становить 16,64 млн осіб. Важливим чинником, який негативно впливає на загальний стан внутрішньої безпеки країн РСАДПЗ, є низький рівень забезпечення корінного населення. Ця ситуація є особливо складною в ОАЕ, Кувейті та Катарі, де частка іноземців становить від 60 % до 76 %. Адже для забезпечення подальшого економічного розвитку і розвитку збройних сил ці країни мають значною мірою покладатись саме на експатріантів, які можуть розглядатись як потенційний фактор нестабільності. Тому у більшості країн РСАДПЗ уряди реалізують програми, спрямовані на обмеження припливу іноземної робочої сили та залучення до виробничої діяльності місцевого населення. Однак через об'єктивні причини ці спроби поки що не були дуже успішними. Слід враховувати, що висока матеріальна забезпеченість значної частини корінного населення в нафтодобувних державах РСАДПЗ загалом не стимулює потяг молодого покоління до самореалізації та повсякденної праці на користь суспільства, про що відкрито говориться в ЗМІ.

Другим потенційним чинником внутрішньої нестабільності є існування в деяких країнах РСАДПЗ, які загалом населені мусульманами-суннітами, певної, іноді значної, частини шиїтського населення (в Саудівській Аравії — 6 %, у Бахрейні — 60 %). Шиїти в цих країнах перебувають під впливом шиїтського Ірану, фактично виконуючи роль п'ятої колони. Саме шиїти, як наголошують ЗМІ Бахрейну, були рушійною силою заворушень у Бахрейні у 1994, 1995, 1996 роках. Вибух потужної бомби біля американської військової бази в Хобарі у Саудівській Аравії трапився саме в провінції, населеній шиїтами, і, хоча поки що роль Ірану в організації вибуху остаточно невідома, ймовірність його причетності виключити не можна. Інший чинник внутрішньої нестабільності характерний для ОАЕ як федеративної держави. Внутрішньою загрозою існуванню федерації є постійна конкуренція між найбільшими еміратами, насамперед, Абу-Дабі та Дубаєм. З економічного погляду фактором нестабільності у "нафтових монархіях" РСАДПЗ є залежність економік цих країн від світової нафтової кон'юнктури. Розуміючи це, керівники країн РСАДПЗ більш або менш успішно проводять курс на зменшення цієї залежності та на диверсифікацію економіки, хоча загалом цей процес просувається досить повільно. Іншим аспектом регіональної безпеки є стосунки між самими країнами РСАДПЗ. Незважаючи на періодичні декларації лідерів цих країн про відсутність між ними будь-яких значних протиріч, вони все ж таки існують і час від часу виявляються. Невипадково в структурі управління РСАДПЗ навіть передбачена можливість створення у випадку необхідності Комісії з урегулювання суперечок. РСАДПЗ неодноразово розглядала на своїх засіданнях проблеми, пов'язані з прикордонними і територіальними суперечками. Так, зараз відповідними органами РСАДПЗ розглядається проблема врегулювання прикордонних непорозумінь між Катаром та Бахрейном.

Менші територіальні суперечки існують між Саудівською Аравією та Катаром, ОАЕ та Оманом тощо. Однак, безумовно, найважливішими для РСАДПЗ є зовнішні аспекти регіональної безпеки. Необхідно відзначити, що в регіоні Перської затоки розподіл сил може характеризуватись за формулою "З + 1". Тобто, в регіоні Перської затоки існують три регіональні військово-політичні домінанти, а саме Іран, Ірак, РСАДПЗ та четверта складова — Республіка Ємен, яка через внутрішні політичні та економічні проблеми може наразі розглядатись лише як потенційна домінанта.

Навіть формальне порівняння чисельності збройних сил та озброєнь між домінантами регіону вказує на те, що потенційну загрозу для РСАДПЗ може становити лише Іран. Проблема збереження і підтримання зовнішньої безпеки стала для країн РСАДПЗ першочерговою внаслідок іраксько-кувейтського конфлікту, в якому країни РСАДПЗ виявились об'єктом безпосередньої загрози з боку Багдаду, а деякі з них зазнали ракетного та артилерійського обстрілу з боку Іраку, або навіть стали об'єктами прямої агресії. Таким чином, стрижневими питанням безпеки в регіоні Перської затоки з позиції лідерів РСАДПЗ є відносини з Іраном та Іраком. Отже, Іран є основною військово-політичною домінантою регіону. Незважаючи на те, що можливості Ірану стосовно звичайних озброєнь, очевидно, залишатимуться обмеженими, закупівля ним підводних човнів, бойових літаків, розгортання іранських військ на декількох конфліктних островах поблизу Ормузької протоки свідчить про те, що Іран веде активні пошуки способів посилення власної ролі в регіоні. Ще більше занепокоєння країн Ради в довготерміновій перспективі викликають намагання Ірану, пов'язані з розробкою зброї масового знищення, — біологічної, хімічної та ядерної, — що може мати серйозні наслідки як для країн РСАДПЗ, так і для цього регіону земної кулі взагалі. Зокрема, останнім часом увагу як країн РСАДПЗ, так і США привернув російсько-іранський проект розвитку ядерної енергетики Ірану, що за наявності величезних покладів енергоносіїв в цій країни розглядається як спосіб забезпечення Ірану бойовими ядерними речовинами. Крім того, викликає занепокоєння і підтримка Іраном найбільш непримиренних щодо Близькосхідного мирного процесу угруповань Хамас та Хизбулла, а також підтримка виступів мусульманів-шиїтів у Бахрейні і звинувачення Ірану в причетності до вибухів бомб у розташуванні військового контингенту США в Саудівській Аравії, хоча прямих доказів участі Ірану поки що немає. Члени РСАДПЗ неодноразово висловлювали і продовжують висловлювати свою підтримку прагненню ОАЕ вирішити мирним шляхом територіальну суперечку щодо трьох окупованих Іраном островів (Абу Муса, Великий і Малий Танб) у Перській затоці. Намагання Ірану зміцнити своє становище на цих островах, його неконструктивний підхід до вирішення проблеми конфліктних островів регулярно засуджуються як на різних форумах РСАДПЗ, так і арабських країн. При кожній нагоді керівництво Ради намагається переконати Республіку Іран погодитися передати цю суперечку для вирішення у Міжнародний суд.

Помітне потепління у відносинах між країнами-членами Ради та Іраном спостерігалося у 2002 році. Так, 17—18 серпня 2002 року відбувався історичний візит короля Бахрейну в Іран. На цих зустрічах представники обох сторін підкреслили, що поглиблення і зміцнення стосунків між Іраном та країнами-членами РСАДПЗ буде запорукою безпеки та стабільності в регіоні.

Щодо Іраку, то країни РСАДПЗ загалом займали позицію, яка, з одного боку, визнавала необхідність забезпечення міжарабської єдності, повернення Іраку у лоно "арабської Батьківщини", полегшення складного економічного становища іракського народу через відміну санкцій ООН, а з іншого, — вимагала від керівників Іраку виконання вимог відомих резолюцій ООН, повернення до Кувейту осіб, що насильно утримувалися в іракських в'язницях, відмови від агресивних зазіхань на сусідні країни тощо. Країни Ради розглядали збереження режиму Саддама Хусейна в Іраку як загрозу власній безпеці і до її усунення виключали будь-яку можливість участі Іраку в формуванні структур безпеки в регіоні. Після закінчення війни проти Іраку у 2003 році країни Ради одноголосно вимагають, щоб США якомога швидше вивели свої війська з Іраку і віддали управління країною його народу.

У травні 2003 року після закінчення війни проти Іраку шість країн-членів РСАДПЗ виступили на захист Сирії і спростували претензії США до неї з приводу укриття іракської влади й обвинувачення в розробці хімічної зброї. "Ми не вважаємо, що Сирія прагне війни чи загострення ситуації, — заявив міністр закордонних справ Катару Шейх Хамад після зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів Ради, яка відбулася в столиці Саудівської Аравії. — Ми виступаємо проти будь-якого порушення безпеки Сирії".

Існування на півдні Аравійського півострова об'єднаного Ємену особливо непокоїть Саудівську Аравію, яка має з Єменом територіальні проблеми. Однак протягом 1995 року РСАДПЗ здійснила декілька практичних дій, спрямованих на налагодження територіальних розбіжностей між Єменом та Саудівською Аравією, Єменом та Оманом. Переговорний процес між Єменом і Саудівською Аравією з приводу демаркації кордонів був досить активним у 1995 році та забезпечив позитивні результати. У стосунках з країнами РСАДПЗ керівництво Республіки Ємен декларує дружні та миролюбні підходи.

Беручи до уваги важливу роль, яку відіграє Республіка Ємен на Аравійському півострові, а також її зацікавленість у встановленні безпеки і стабільності в регіоні, Вища Рада РСАДПЗ схвалила рішення про залучення Ємену до співпраці з країнами-членами Ради. Таке співробітництво реалізується через членство Ємену в таких органах організації, як:*

Рада міністрів охорони здоров'я.*

Арабський відділ освіти.*

Рада міністрів зайнятості та соціальної політики.

Наступною повинна стати участь Республіки Ємен в економічній та інших сферах співпраці.

Під час кувейтської кризи (початок 90-х років XX ст.) лідери РСАДПЗ активізували пошук оптимальних форм забезпечення стабільності в регіоні, які б захищали їхні країни від виникнення нових кризових ситуацій. Зараз країни РСАДПЗ


Сторінки: 1 2