душу населення у 2000 р. на першому місці була Словенія (20,5 тис. дол.), на останньому — Болгарія (7,9 тис. дол.). В ЄС у 2001 р. витрати на підтримку сільського господарства сягали понад 37 млрд дол., тому відбувається радикальний перегляд принципів і норм відрахування на витрати ЄС. Крім того, допомога новим країнам ЄС на їх адаптацію до транспортної інфраструктури та екології до 2006 р. становитиме понад 7 млрд евро. Прийняття до свого складу цих країн обійдеться бюджету ЄС лише в 2004 р. у 5,3 млрд евро, а до 2008 р. — 80 млрд евро, в тому числі 16 млрд — на проведення сільськогосподарської політики, 47 млрд евро — на фінансування через структурні фонди. Платежі 10 країн в бюджет ЄС складатимуть максимум 1,25 ВВП (ниві 1,5 ВВП). До 2010 р. кількість країн-членів ЄС зросте до 27.
Економічна інтеграція супроводжується політичною, юридичною та іншими видами інтеграції у сфері надбудови. Сьогодні ЄС — це переважно конфедеративний устрій з елементами федерації. Такі органи цієї організації, як Рада та Комісія, наділені правом прийняття юридично обов'язкових для держав — членів цього товариства рішень з багатьох питань. Крім проблем вільного переміщення товарів, послуг, робочої сили та капіталів, керівні органи товариства мають право вирішального голосу (наднаціональне право) у сфері сільськогосподарської, антитрестівської, транспортної політики та у сфері зовнішньої й внутрішньої торгівлі. Згідно з рішеннями Маастрихтського договору, в ЄС запроваджено єдине громадянство. Але ці країни не проводять єдиної промислової політики. Згодом органи ЄС матимуть право регулювати валютні відносини і навіть військову політику. Тому справедливим є твердження Дж. Піндера (професора Королівського інституту міжнародних відносин Великобританії) про те, що розвиток співтовариства з часу його утворення може розглядатися як поступ до створення федеративної системи. Якщо інтеграція пошириться й на сферу безпеки, то, на його думку, це співтовариство стане федеративною державою. У 2004 р. йдеться про затвердження єдиної Конституції ЄС.
Нині, коли наднаціональні органи приймають закони лише у межах тих функцій, які добровільно делегують їм національні держави, закони окремих країн не можуть протиставлятися законам співтовариства і не повинна виникати проблема їх пріоритету. З прийняттям у 1986 р. єдиного Європейського акта в разі конфлікту національного права і права співтовариства пріоритет надається праву співтовариства.
Право співтовариства поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб у країнах. Для того щоб воно набрало чинності, не потрібна згода всіх учасників співтовариства. Наприкінці 90-х років сферами такого права, крім названих, стали єдина політика в соціальній сфері, у сфері охорони навколишнього середовища, фундаментальних досліджень, регіональна політика. Більшість країн ЄС дійшли висновку про необхідність поглиблення інтеграції у сфері зовнішньої політики та безпеки. Планується створення Кабінету міністрів ЄС. До 2010 р. постане питання обрання президента, головною функцією якого буде координація діяльності держав співтовариства у політичній, військовій, соціальній, економічній та інших сферах.
У XXI ст. продовжуватиметься боротьба двох суперечливих тенденцій: тенденції до утворення моноетнічних держав і до створення економічних угруповань країн конфедеративного і федеративного типів.
Література
1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с.
2. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. — К,: ВЦ -Академія". 2000—2002.
3. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна. 1995. — 368 с
4. Жбанкова И. И. Философские принципы в научном познании. — Минск, 1974.
5. ЗагородніЙ А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — К,: -Знання-. 2000. — 587 С
6. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономической теории. — М.: "Рубари", 2000. — 479 с
7. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. — М., 1998.
8. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной информации. — М., 1995.
9. Исследования по общей теории систем. — М„ 1969.
10. Історія економічних учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — 564 с
11. Історія економічної думки. — К.: Фенікс, 1996. — 412 с.
12. Канторович Л. В. Оптимальные решения в экономике. — М.: Наука, 1972.
13. Кейнс Дж. М. Избранные произведения. — М.: Экономика. 1993.
14. Ковальчук В., Сарай М. Економічна думка минулого і сьогодення:
