Діяльність Ліги Арабських Держав

План

1. Діяльність Ліги в економічній, адміністративній та інших галузях

2. Стратегічні та економічні аспекти діяльності ЛАД

3. Правові аспекти діяльності ЛАД

4. Адміністративні аспекти діяльності ЛАД

5. Участь ЛАД у вирішенні міжнародних конфліктів та її результати

6. Література

Діяльність Ліги в економічній, адміністративній та інших галузях

Стратегічні та економічні аспекти діяльності ЛАД

Угода про колективну безпеку й економічне співробітництво, підписана 13 квітня 1950 року, пов'язала економічні і стратегічні аспекти діяльності ЛАД. Фактично, вона показала розуміння сторонами, які підписали угоду, важливості спільної захисної та економічної політики.

Стаття VI цієї угоди передбачає формування Спільної ради із захисту, що прийматиме рішення більшістю в 2/3 голосів, рішення якої повинні бути обов'язковими для всіх держав-членів ЛАД. Ця угода зобов'язує всі країни, що входять у Лігу "в разі нападу на одну чи більше з них, автоматично вживати, індивідуально чи колективно, необхідних заходів, включаючи і використання збройної сили проти агресора, з метою відновлення миру і безпеки".

Арабські країни до підписання такої угоди підштовхнула агресія Франції проти Сирії та Лівану в 1945 році і відсутність механізму отримання такої агресії.

Після створення Єврейської держави в 1948 році виникла необхідність арабського об'єднання, щоб протидіяти "ізраїльській небезпеці". "Згодом, в тому ж 1948 році, Сирія виступила з пропозицією укласти договір про воєнний і політичний альянс між державами-членами Ліги. Ця угода була ратифікована країнами-членами ЛАД в 1950 році" [14].

Згодом було ратифіковано й Договір про спільну оборону, результатом якого стало створення чотирьох органів для забезпечення "колективної безпеки". Ними є:

· Рада зі спільного захисту і яка складається з міністрів закордонних справ і оборони країн-учасниць договору чи їх представників.

· Воєнний комітет, метою якого є координація спільних захисних дій, до якого входять представники генеральних штабів армій країн-учасниць.

· Воєнна консультативна рада складається з керівників генеральних штабів армій країн-учасниць. Раду очолює країна, яка має найбільші збройні сили. Ця держава керує цим органом до того часу, поки Рада Ліги не обере іншу країну. Метою цього органу є нагляд за роботою Об'єднаного військового комітету.

Договір про спільну оборону має ще й економічну сторону, в якій йдеться про укріплення і розвиток економічної співпраці між арабськими державами.

"У 1953 році було прийнято резолюцію, в якій вказувалося про необхідність спрощення і розвиток арабського комерційного обміну. Наступним кроком було прийняття в 1964 році резолюції про створення Спільного арабського ринку" [14].

У 1980 році на саміті в Омані затверджено принцип національного планування з метою розвитку Спільної арабської політики. Прийнято також резолюції щодо стратегії Спільної арабської економічної політики. Було прийнято Угоду про план спільного розвитку, про національні економічні політики держав-членів, Договір про об'єднання капіталовкладень.

У 1966 році в Каїрі відбулася зустріч, на якій прийнято резолюцію з метою змусити Економічну і соціальну раду прискорити створення вільної економічної зони на території арабських держав, що згідно з річною програмою мала б функціонувати з 1 січня 1998 року.

Саміт в Омані в листопаді 2001 року, названий "Економічним самітом", був першим періодичним самітом, проведеним згідно з резолюцією" прийнятою на саміті в Каїрі в 2000 році. Ця резолюція ухвалила ініціативу Єгипту про проведення Першої арабської економічної конференції в листопаді 2001 року під девізом "Підтримка арабської економічної діяльності і співпраці".

Чергова, 73-тя нарада Економічної і соціальної ради на міністерському рівні працювала з 18 по 19 лютого 2004 року в Марокко. У ній взяли участь міністри фінансів та економіки країн-членів ЛАД, Організація спільних арабських дій та інші відповідні органи. Цій нараді передувала активна робота різних комітетів, зокрема комітету з підготовки імплементації рішення про створення зони вільної торгівлі. Ще в вересні комітет з проведення торговельних переговорів провів зустріч, на якій розглядалася доповідь Генерального секретаря про створення зони вільної торгівлі між тринадцятьма країнами-членами ЛАД, зараз їх вісімнадцять. Вони підписали Договір про активізацію товарообміну, що означає поступове зниження митних стягнень на товари арабського походження до 80 %, а в 2005 році такі збори повинні бути взагалі ліквідовані.

Правові аспекти діяльності ЛАД

Проект "Арабського Суду справедливості" є правдивим вираженням зусиль ЛАД проводити свою діяльність на правовій основі. Створення такого інституту в системі Ліги має життєву необхідність. Суд повинен відповідати за врегулювання конфліктів між країнами-членами та проблем, які можуть призвести до конфліктів.

У цьому контексті Александрійський саміт 1964 року ухвалив резолюцію, в якій йшлося про створення такого Суду. А через 16 років, у 1980 році, Рада Ліги вирішила створити комітет, який би сформував основні судові принципи Ліги. Цей комітет завершив свою роботу в 1982 році після чого, згідно з резолюцією Саміту 1982 року, був створений інший комітет. Тоді ж був підготовлений проект, який був представлений на розгляд Раді і новоствореному правовому комітету" [13]. Комітет розробив план з такими основними пунктами:

· Суд повинен складатися з семи суддів, вибраних на трирічний термін. Кожні три роки троє із семи суддів повинні переобиратися шляхом жеребкування.

· Суд несе відповідальність за врегулювання конфліктів, якщо про це його попросять "зацікавлені" сторони.

· Діяльність Суду повинна бути в межах Статуту ЛАД і норм міжнародного права.

· Щоб цей план був реалізованим, його пункти мають схвалити країни-члени Ліги.

Варто згадати про ще один проект, запропонований урядом Тунісу на 104-й сесії Ради Ліги, яка тривала з 20 до 21 вересня 1995 року. Цей план вже тоді був схвалений країнами Магребу (північно-східної Африки). А 21 вересня 1995 року Рада Ліги також прийняла цей проект, яким санкціоновано створення спеціального комітету. Положення цього плану такі:

· Створити Центральний орган, який відповідатиме за попередження конфліктів.

· До його складу буде входити Генеральний секретар та п'ять представників країн-учасниць.

· Головою є міністр закордонних справ країни, яка головує на звичайній сесії Ради Ліги.

· Співпраця Центрального органу з Інформаційним банком, Системою раннього спостереження і Фондом миру ЛАД.

· Ці інститути беруть на себе зобов'язання швидкого втручання в стосунки між країнами-членами, якщо вони можуть призвести до конфлікту. Наступний крок — пошук мирних шляхів врегулювання конфлікту. У випадку, коли розв'язання конфлікту власними силами є неможливим, цей орган може співпрацювати з ООН.

· Виконуючи свої функції, Центральний орган зобов'язаний дотримуватися Статуту ЛАД, Угоди про колективну безпеку, Статуту ООН і принципів міжнародного права.

Адміністративні аспекти діяльності ЛАД

Адміністративна діяльність Ліги базується на розвитку інституту Генерального секретаріату. Слід сказати, що його структурна та інституційна діяльність пов'язана з внесенням поправок до Статуту ЛАД. Створення адміністративного апарату було одним з важливих пунктів для розгляду на порядку денному арабських самітів. Наприклад, саміт у Рабаті 1974 року створив чотиристоронній комітет з дослідження шляхів розвитку Ліги. Результати його діяльності мали бути представлені на "Восьмому арабському саміті".

На саміті в Тунісі 1979 року розглядалася пропозиція реструктуризувати Лігу з метою ефективнішого виконання нею своїх завдань і функцій. А "в заключному комюніке саміту 1989 року в Дар Ал-Баді наголошувалося на життєвій необхідності розвитку структурної та адміністративної організації ЛАД" [13]. Саміт в Омані 2001 року зобов'язав Генерального секретаря Амре Мусу "вжити всіх необхідних заходів для ефективнішої роботи Секретаріату". Також було запропоновано створити відповідні структури, необхідні для реформування фінансового й адміністративного стану Генерального секретаріату Ліги. Але на ньому не прозвучало й слова про розвиток самого Секретаріату як органу ЛАД, у якому саме Генеральний секретар повинен бути інструментом активізації його діяльності.

Важливим є те, щоб основні кроки в напрямку розвитку ЛАД були зроблені за участі його Генерального секретаріату.

Участь ЛАД у вирішенні міжнародних конфліктів та її результати

Після підписання статуту 22 березня 1945 року й офіційного створення ЛАД відразу розпочала свою діяльність.

Найбільшою була проблема воєнної присутності Великої Британії в Сирії та Лівані. "Це питання вирішилось на користь двох останніх країн і стало безперечним успіхом ЛАД, оскільки англійські війська вийшли з регіону ЗО червня, а французькі — 31 серпня" [7, с. 400].

ЛАД піклувалась долею Тріполітанії. У січні 1946 року Генеральний секретар Ліги єгиптянин Абдула Рахман Аззам заявив, що "арабські держави протистоятимуть будь-якому поділу Лівії на окремі зони і встановленню над ними опіки, а також протидіятимуть будь-яким спробам віддати Лівію італійцям" [7, с. 400].

Але не завжди політика ЛАД була успішною. Однією з важливих причин невдач її дипломатії стало непорозуміння між самими державами-членами. Наприклад, після війни в Палестині та створення держави Ізраїль, ЛАД опинилась на межі розвалу. До жовтня 1949 року не відбулося жодного її засідання. В інтерв'ю, даному в 1950 році, король Йорданії Абдуллах заявив: "Якщо Ліга бажає виключити нас, я радо сприйму цю ухвалу. Ліга не повинна бути інструментом в руках інших держав, які намагаються використовувати її за власним бажанням. Я назавжди вийду з Ліги і повернусь