Діяльність Організації "Ісламська Конференція"

План

1. Участь організації в процесі врегулювання конфліктів та забезпечення миру

2. Боротьба з незаконною торгівлею, збереженням та розповсюдженням легкої малокаліберної зброї

3. Створення Світового фонду солідарності і боротьби з бідністю

4. Захист прав мусульманських меншин у третіх країнах

5. Ситуація в Палестині, питання Єрусалиму та розв'язання арабо-ізраїльського конфлікту

6. Позиція ОІК щодо подій в Афганістані

7. Політика ОІК щодо Боснії та Герцеговини

8. Роль ОІК у врегулюванні косовської проблеми

9. ОІК і Сомалі

10. Реакція ОІК на події в Чечні

11. Штат Джаммуй Кашмір

12. Відносини між Іраком і Кувейтом

13. Проблема Кіпру

14. Американська агресія проти Лівії 1986 року

15. Реакція ОІК на події в Нагірному Карабаху

16. Економічне становище в Африці

17. Діяльність ОІК з реалізації економічних, культурних, інформаційних питань

18. Економічна діяльність ОІК

19. Діяльність у сфері культури

20. Діяльність у сфері інформації та комунікації

21. Література

Участь організації в процесі врегулювання конфліктів та забезпечення миру

Боротьба з незаконною торгівлею, збереженням та розповсюдженням легкої малокаліберної зброї

Конференція привітала ініціативу уряду Республіки Малі та рішення уряду Сейшел про створення національної комісії по боротьбі з розповсюдженням легкої зброї, а також схвалила пропозицію проведення у Бамокко в листопаді 2000 року Африканської регіональної конференції з питань незаконної торгівлі таким видом зброї.

Конференція звернула увагу на ініціативу ЄС про створення міжнародного механізму стосовно боротьби та контролю виробництва, зберігання і розповсюдження легкої малокаліберної зброї. Конференція закликала Генерального секретаря вивчити шляхи та методи забезпечення ефективної співпраці між ОІК та іншими регіональними організаціями з вирішення цього питання.

Конференція також займалася вирішенням проблеми використання мін. Вона висловила своє схвилювання щодо довільного використання мін та закликала розвинуті країни, включаючи країни-члени ОІК, забезпечити необхідну технічну та фінансову допомогу країнам, на чиїй території знаходиться багато мін.

. Створення Світового фонду солідарності і боротьби з бідністю

Конференція попросила країн-членів підтримати "пропозицію Абедіна Бен Алі, президента Республіки Туніс, адресовану всім міжнародним організаціям, створити Світовий фонд солідарності та боротьби з бідністю" [10, с. 106]. Конференція схвалила ініціативу держави Катар створити Фонд розвитку з капіталом 200 млн. дол. США для підняття життєвого рівня ісламських країн.

Конференція розглядає питання, пов'язані із захистом навколишнього середовища. Прикладом є проблема забруднення ядерним та токсичним сміттям. Конференція засудила діяльність усіх підприємств, які викидають токсичне сміття на територію чи територіальні води країн-членів ОІК. Вона вважає таку практику злочином проти народу цих країн та проти людства загалом. Конференція закликала країн-членів активізувати свою позицію в ООН для укладання договору, щоб остаточно заборонити забруднення ядерним та токсичним сміттям.

Захист прав мусульманських меншин у третіх країнах

Конференція наголосила на необхідності надання допомоги мусульманським спільнотам у третіх країнах з метою збереження їхньої релігійної та культурної ідентичності, рівності у правах та обов'язках, а також можливості бездискримінаційного використання своїх цивільних, релігійних та інших прав. Конференція звернулася до Генерального секретаря з проханням про встановлення зв'язків з урядами країн, в яких проживають мусульманські меншини з метою визначення їхніх потреб та найкращих шляхів співпраці цих країн з ОІК, а також виділення коштів Конференцією для покращення умов життя мусульманських меншин та для захисту їхньої релігійної й культурної ідентичності.

Питання захисту прав мусульман є одним з основних завдань Конференції ОІК. Вона створила в М'янмі та на Філіппінах спеціальні контактні групи для вирішення цих питань.

Ситуація в Палестині, питання Єрусалиму та розв'язання арабо-ізраїльського конфлікту

"Конференція звернулася до ООН з проханням сформувати Міжнародну слідчу комісію для проведення розслідування масових вбивств із сторони Ізраїлю, які призвели до смерті більше двохсот і поранення більше десяти тисяч осіб, а також створити, згідно з міжнародним правом, Міжнародний кримінальний Суд для притягнення Ізраїлю до відповідальності за всі злочини" [9, с. 123]. Конференція закликала світову громадськість взяти на себе зобов'язання забезпечити необхідний захист народу Палестини в місті Єрусалим та на решті палестинських територій. Конференція попросила держав-учасниць, які встановили зв'язки з Ізраїлем, і тих, які намагаються це зробити в рамках миротворчого процесу, розірвати ці стосунки, включаючи закриття їхніх місій та офісів, поки Ізраїль не почне виконувати резолюцію ООН з урегулювання палестинського питання Єрусалиму та арабо-ізраїльського конфлікту.

Конференція закликала всі держави світу визнати як державу Палестину зі столицею в місті Єрусалим та забезпечити палестинський народ усіма видами допомоги. Кордони Палестини мають бути такими, якими вони були до 1967 року. Конференція звернулася до всіх країн-членів надати Палестині свою підтримку при її повному членстві в ООН.

Конференція закликала до активнішої діяльності ООН, інші міжнародні організації та фонди, щоб змусити Ізраїль звільнити арабських та палестинських в'язнів, які перебувають в ізраїльських в'язницях і припинити масові покарання, конфіскацію земель, власності, руйнування будівель на окупованих територіях.

Конференція закликала всіх країн-учасниць підтримати міжнародну програму з економічного, соціального та культурного розвитку палестинських територій та надати допомогу палестинцям для відбудови своєї економіки та інфраструктури.

Конференція засудила "рішення Верховного Суду Ізраїлю, яке стосувалося статусу Єрусалиму, особливо рішення від 25 липня 1996 року, згідно з яким дозволялося іудеям молитися на території священної Мекки Аль-Акса та рішення від 23 вересня 1993 року, яке визнавало територію цієї святині частиною території Ізраїлю" [9, с. 97]. Конференція висловила думку, що такі дії з ізраїльського боку є провокацією, що відкриває шлях екстремістським єврейським організаціям продовжувати насилля та свою присутність на території Мекки, а також надалі викрадати релігійні, історичні та культурні пам'ятки з Єрусалиму та з інших окупованих територій. Конференція засудила Ізраїль за закриття палестинських інститутів в Єрусалимі. Вона вважає такі дії порушенням домовленостей, укладених між ОВП та Ізраїлем у межах миротворчого процесу, а також порушенням міжнародних конвенцій та договорів, особливо Женевської конвенції 1940 року.

Конференція визнала Єрусалим столицею незалежної Палестини та засудила всі спроби обмежити її суверенітет. Вона привітала підписання 16 лютого 2000 року важливого договору між ОВП та Ватиканом, який передбачав, що жодне одностороннє рішення чи дія, така як зміна особливого правового статусу Єрусалиму, є з моральної та правової позиції неприйнятними.

Конференція наголосила на необхідності спільних ісламо-християнських дій для захисту Єрусалиму, а також його релігійної, історичної та культурної спадщини.

Конференція "оцінила стійкість жителів Голанських висот Сирії проти ізраїльської окупації цього району та засудила Ізраїль за невиконання резолюції ООН 497 (1981 р.)" [9, с 76], Цією резолюцією визнається неправомірним впровадження Ізраїлем на території Голанських висот своїх законів та порядків. Конференція засудила постійні погрози Ізраїлю щодо Сирії, що мають за мету посилення напруженості в регіоні. Конференція закликала Ізраїль до повного виводу своїх військ з території сирійських Голанських висот за межі 1967 року.

Конференція схвалила стійкість та опір уряду й народу Лівану, який призвів до виводу ізраїльських військ з півдня Лівану та західної частини долини Бекаа. Вона засудила Ізраїль за продовження окупації ліванських земель, включаючи Шеба Фармс. Конференція звернулася до міжнародної громадськості з проханням вжити всіх необхідних заходів, щоб змусити Ізраїль негайно звільнити ліванських в'язнів, чиє утримання там суперечить міжнародному праву, Загальній декларації прав людини, Женевській конвенції 1949 року та Гаазькій конвенції 1907 року.

Позиція ОІК щодо подій в Афганістані

Конференція вказала на неможливість розв'язання афганської проблеми військовим шляхом та закликала учасників конфлікту зупинити кровопролиття і співпрацювати з метою створення представницького поліетнічного уряду. Вона схвалила ініціативу Мухаме-да Хаттамі, президента Ісламської республіки Іран та голови Восьмого саміту з розв'язання афганської проблеми, який наголосив на важливості співпраці й координації діяльності між ОІК та ООН, щоб створити сприятливі умови для досягнення примирення між афганськими народностями. Конференція закликала всі держави негайно припинити постачання зброї всім сторонам конфлікту, а також звернулась до афганців і особливо до афганських фермерів припинити вирощування, вироблення та експорт нелегальних наркотиків. Конференція наполягла на тому, щоб країни-учасниці та ісламські інститути збільшили свою допомогу афганським біженцям у Пакистані та в Ірані, закликаючи зробити все можливе, щоб допомогти біженцям повернутися на свою батьківщину.

Політика ОІК щодо Боснії та Герцеговини

Конференція наголосила на важливості економічної відбудови та її ролі в процесі встановлення миру і стабільності в цій країні. Конференція прийняла програму дій для Боснії та Герцеговини, в якій були визначені шляхи і методи двосторонньої співпраці між країнами-членами ОІК і Боснією та Герцеговиною, особливо в галузі торгівлі, інвестицій та культури. Цією програмою передбачено надання гуманітарної допомоги біженцям і підтримки дій щодо завершення операцій з ліквідації мін. Програмою передбачена реконструкція релігійних та культурних пам'ятників і надання правової підтримки в протизлочинній діяльності та агресії і підтримка співпраці з Міжнародним Судом з військових злочинів у колишній Югославії. Конференція прийняла "рішення про зміну пріоритетів Допоміжної мобілізаційної групи по Боснії та Герцеговині та про створення Фонду довіри для швидкого повернення біженців на батьківщини" [8, с. 67].

Роль ОІК у врегулюванні косовської проблеми

Конференція звернулася до ООН