Економічна оцінка міжнародного науково-технічного обміну
План
1. Поняття міжнародного науково-технічного обміну
2. Правові засади міжнародної передачі технології
3. Передумови та доцільність міжнародної передачі технології
4. Доцільність міжнародної передачі технології
5. Форми та канали міжнародної передачі технології
6. Вартісна оцінка технології на світових ринках
7. Принципи ціноутворення на науково-технічну продукцію
8. Методи цінових розрахунків
9. Послідовність цінових розрахунків
10. Визначення верхньої ціни продажу технології
11. Визначення можливої ціни продажу технології
12. Ефективність торгівлі ліцензіями
13. Розрахунок ефекту та ефективності експорту ліцензій
14. Розрахунок ефекту та ефективності імпорту ліцензій
15. Література
Поняття міжнародного науково-технічного обміну
Міжнародний науково-технічний обмін (international technology transfer) - це сукупність економічних відносин, які складаються між підприємствами різних країн у галузі використання зарубіжних науково-технічних досягнень. Міжнародні документи ООН та інших організацій трактують поняття "технологія " (technology) досить широко: воно включає у себе:
1)власне технологію (dissembled technology), яка розуміється як набір конструкторських рішень, методів та процесів виробництва товарів та надання послуг;
2) матеріалізовану технологію (embodied technology), тобто технологію, втілену у машинах, обладнанні тощо.
Носіями технології у чистому вигляді у процесі її передачі користувачу можуть виступати: документація, машинні носії, науково-технічні спеціалісти; носіями матеріалізованої технології - об'єкти, які передаються користувачу: промислові об'єкти, комплектне обладнання прилади тощо.
Передача технології може здійснюватись двома шляхами'.
1) на некомерційних засадах (безвідплатна технічна допомога по лінії держави та міжнародних організацій);
2) на комерційних, тобто на відплатиих засадах. Некомерційна передача технології здійснюється у вигляді:
* науково-технічних публікацій (доповіді, конференції, каталоги, виставки);
* обміну результатами досліджень шляхом особистих контактів і відвідувань науково-дослідних установ та промислових підприємств (стажування, відрядження);
* обміну науково-технічними досягненнями та досвідом за довгостроковими програмами.
Комерційна передача технології здійснюється у вигляді:*
ліцензійної торгівлі;
* торгівлі наукоємними товарами;*
лізингу наукоємних товарів;*
торгівлі науково-технічними послугами (інжиніринг);*
міграції наукоємного капіталу (створення СП);*
виробничого та науково-виробничого співробітництва, яке включає в себе спільну розробку науково-технічних проблем, взаємний обмін науковими досягненнями, виробничим досвідом, підготовку кваліфікованих кадрів; воно може здійснюватись на базі угоди підприємств двох або більше країн при збереженні юридичної самостійності цих підприємств; договори можуть передбачати утворення консорціумів, міжнародних економічних організацій тощо;*
міграції науково-технічних спеціалістів.
1 Міжнародні організації (наприклад, UNIDO) розглядають міжнародну передачу технології не як разовий захід, а як складний тривалий процес, що включає в себе:*
відбір та придбання технології;*
адаптацію та освоєння придбаної технології;*
розвиток місцевих можливостей з удосконалення технології з урахуванням потреб національної економіки.
6.10.2. Правові засади міжнародної передачі технології
Основним завданням правового захисту результатів інтелектуальної діяльності у промисловості - це надання авторам технічних рішень, вченим, винахідникам, розробникам на визначений строк як винагороди за їхню творчу діяльність виключного права розпорядження своїм винаходом. Законодавчий захист винаходів гарантує автору, що результати його творчої діяльності не будуть безвідплатно використовуватись третіми особами.
У наш час більшістю країн світу визнаються такі основні типи захисту інтелектуальної власності (більш докладно див. розділ 1.4):
патенти, які закріплюють за автором виключне право власності на винахід, корисну модель чи взірець, тобто право продукувати та збувати продукцію, яка втілює винахід, або використовувати технологічні процеси, які являють собою винахід, на монопольних засадах;
авторське право, яке поширюється на твори у галузі науки, літератури та мистецтва (наукові праці, літературні та художні твори, конструкторські креслення, програми для ЕОМ, бази даних, виконавча діяльність артистів, фонограми, радіо- та телепередачі);
товарний знак на виробах компаній, фірмовий знак, знак обслуговування.
Право власності на винахід дозволяє власнику у випадку, якщо це право буде порушено, звернутись до суду та стягнути з винної сторони збитки. Порушенням прав на об'єкти власності, які охороняються, можна вважати незаконне введення у комерційний обіг (виготовлення, ввезення, продаж, пропозиція до продажу) товарів чи/та послуг, які їх містять. Санкції, які можуть бути введені до порушників, такі:
заборона на подальшу діяльність, зв'язану з порушенням (тягне за собою зупинку виробництва);*
сплата великих штрафів;*
відшкодування збитків (включаючи втрачену вигоду) власнику порушених прав;*
відшкодування судових витрат;*
кримінальне покарання у вигляді позбавлення свободи.
В основному перелічені вище санкції є майновими і дуже жорсткими.
Результатом технологічного обміну є надання ліцензії, яка виступає як дозвіл ліцензіара (власника технології або прав промислової власності) на використання ліцензіатом (особою чи організацією, які купують технологію або відповідні права) винаходу, науково-технічного досягнення, технічних знань та виробничого досвіду секретів виробництва, комерційної та Іншої Інформації, необхідної для організації виробництва, а також торгової марки протягом визначеного строку за обумовлену у ліцензійній угоді винагороду.
Розрізняють два основних види ліцензій (більш докладно див. розділ 1.4):
патентні ліцензії, які надають право використання запатентованого винаходу;
безпатентні ліцензії (ноу-хау ліцензії), які дають право на використання науково-технічних досягнень, технологій, ноу-хау, які не захищені патентом. Ці ліцензії часто виступають компонентами зовнішньоекономічних угод (торгівля машинами та обладнанням, інвестиційні проекти, виробниче співробітництво, СП).
Предметом безпатентних ліцензій можуть бути:
не патентоспроможні науково-технічні досягнення (ноу-хау); слід зазначити, що єдиного трактування поняття "ноу-хау" (know-how- знаю як) у світі не існує. Зазвичай до ноу-хау відносять технічні знання, практичний досвід, технічну, комерційну, управлінську інформацію, які мають комерційну цінність та використовуються у виробництві, але які не забезпечені патентним захистом. Ноу-хау може являти собою, наприклад, прийоми та навички виробництва, дані про оптимальні розміри, режими, матеріали; результати НДДКР у вигляді схем, описів, креслень; інструктивно-методичні матеріали тощо.
патентоспроможні, але не запатентовані з яких-небудь причин винаходи, наприклад, через прагнення власника нової технології зберегти її у секреті з економічних міркувань. Недоліки патентування можуть виявитися у такому.*
процедура патентування займає час;*
патент може бути опротестований;*
публікації патентних відомств полегшують імітацію нововведення ("обхід патента");*
у деяких випадках немає гарантії, що конкуренти не будуть незаконно використовувати запатентований винахід (наприклад, у хімії).
Надання ліцензії оформляється ліцензійною угодою, тобто договором, за яким власник винаходу або іншого науково-технічного досягнення видає ліцензіату дозвіл на використання у визначених межах цих науково-технічних досягнень. В угоді обумовлюється характер та обсяг прав, що передаються, виробнича сфера та географічні границі використання предмета ліцензії. Залежно від цих характеристик розрізняють прості виключні та повні ліцензії (див. п. 1.4). Вибір виду ліцензії при укладанні угоди визначається характером винаходу, особливостями ринку тієї чи іншої країни. Прості ліцензії характерні для товарів масового виробництва, виключні - для несерійних товарів.
Передумови та доцільність міжнародної передачі технології
Об'єктивна диференціація інноваційного процесу у фірмах різних країн обумовлює відмінність технологічного рівня національних економік і, як наслідок, відмінність позицій держав на світовому ринку технологій. Міжкраїнні відмінності мають кількісний та якісний характер. Кількісні відмінності стосуються обсягів коштів, які виділяються на науково-технічний розвиток та імпорт технологій, а якісні - напрямків досліджень та розробок, орієнтації експорту та імпорту науково-технічної продукції тощо.
Сформований у країні або фірмі науково-технічний потенціал (виражений через продуктові та технологічні характеристики) та можливості міжнародної передачі технології передбачають пошук оптимального поєднання власних НДДКР, нововведень та запозичених науково-технічних результатів. Таке поєднання виявляється у селективному науково-технічному розвитку держави або окремого підприємства. У тих галузях науки і техніки, які не входять до сфери спеціалізації даної країни або фірми, підвищення технічного рівня досягається за рахунок закордонних технологій. У рамках селективної науково-технічної політики придбання технології виступає як свого роду "компенсатор" недостатнього обсягу затрат на НДДКР у непрофільних галузях.
Разом з передумовами міжнародного науково-технічного обміну, які мають місце на національному рівні, на підприємствах та в організаціях можуть існувати локальні передумови участі у міжнародному технологічному поділі праці та технологічному обміні у тій чи іншій формі. Зокрема, суттєвими можуть бути такі передумови:*
підвищення порогу ресурсів, необхідних для розв'язку конкретних науково-технічних проблем;*
вузькість науково-технічної бази окремого підприємства, КБ, інституту,
лабораторії тощо;*
нестача виробничих потужностей та інших ресурсів для освоєння вже накопиченого фірмою науково-технічного запасу,*
непідготовленість наявних виробничих систем та використання нових науково-технічних рішень;*
невідповідність отриманих науково-технічних результатів стратегії розвитку підприємства;*
нові стратегічні можливості,які відкриваються в результаті участі підприємства у міжнародній передачі технології
Особливо значущими міжнародний науково-технічний обмін та співробітництво є для технологічно орієнтованих підприємств та організацій, тобто підприємств та окремих підрозділів, які зробили ставку на високу конкурентоспроможність своєї продукції та послуг. Вони дотримуються стратегії "випускати не те, що дешевше або якісніше, а те, що більше ніхто (поки що) випускати не може",
Доцільність міжнародної передачі технології
Ефективне управління процесом міжнародної передачі технології передбачає визначення джерел ефекту комерціалізації власної технології та проявів ефекту придбання закордонної технології. Ці ефекти проявляються на практиці у різноманітних формах короткострокового та стратегічного характеру. Основні форми прояву ефектів, тобто економічної доцільності продажу та придбання технології, розглядаються нижче.
Економічна доцільність експорту технології виявляється у таких формах:
1, Продаж технології - спосіб збільшення доходів. У деяких випадках продаж технології є єдиною можливістю комерціалізації науково-технічного досягнення, оскільки у науково-технічних організацій часто відсутні необхідні виробничі потужності. Якщо немає умов для реалізації нової технології у формі виробництва та збуту тієї чи іншої продукції (уречевлений НТП), слід реалізувати технологію як самостійний продукт. Це визначить фінансові можливості для:*
наступних НДДКР;*
освоєння нового продута на реконструйованих або знову введених потужностях;*
проведення маркелінгу продукції на внутрішньому та закордонному ринках.
2. Передача технології за
