Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Закони розвитку світового господарства

План

1. Закон інтернаціоналізації виробництва. 

2. Закон інтернаціоналізації обігу. 

3. Особливості розвитку світового господарства в сучасних умовах. 

4. Література

Закон інтернаціоналізації виробництва.

Якщо дотримуватись принципу примату виробництва, то вирішальну роль у формуванні цілісності сучасного світового господарства мають закони сфери безпосереднього виробництва і передусім закон його інтернаціоналізації.

Закон інтернаціоналізації виробництва — закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між процесом переростання економічним способом виробництва меж національних країн, з одного боку, і поступовим формуванням механізму поєднання особистісних і речових факторів виробництва, взаємодії людини з природою та створення при цьому необхідних матеріальних і духовних благ, відтворення самої людини на інтернаціональному рівні — з Іншого.

Оскільки поняття "виробництво" використовують у широкому і вузькому значенні, у першому разі закон інтернаціоналізації виробництва охоплює інтернаціоналізацію продуктивних сил і економічних відносин (в єдності техніко-економічних, організаційно-економічних і відносин економічної власності). У вузькому розумінні закон інтернаціоналізації виробництва стосується лише процесу інтернаціоналізації безпосереднього виробництва і відповідних сторін економічних відносин, що функціонують і розвиваються у цій сфері.

У другому разі формами його вияву на рівні продуктивних сил є інтернаціоналізація процесу техніко-економічного поєднання особистих і речових факторів виробництва, взаємодія людини з природою, формування та інтернаціоналізація людини-працівника. Конкретизацією цих форм є вирівнювання рівня розвитку техніки і технології в різних типах країн, загальноосвітнього і кваліфікаційного рівнів працівників, інших рис людини-працівника, форм і методів організації виробництва, процесу інформатизації та інтелектуалізації праці.

Формами вияву закону інтернаціоналізації виробництва на рівні техніко-економічних відносин є подетальна, кооперативна, технологічна (спеціалізація на певних видах робіт, наприклад, лиття, штампування), повузлова спеціалізація одиничного поділу праці (або його інтернаціоналізація). У діалектичній єдності ці дві форми вияву (на рівні продуктивних сил і техніко-економічних відносин) утворюють синтезовані форми вияву закону інтернаціоналізації виробництва на рівні технологічного способу виробництва: створення спільних підприємств, встановлення сталих і тісних зв'язків між підприємствами різних країн, що кооперуються та ін.

На основі інтернаціоналізації технологічного способу виробництва дів закон інтернаціоналізації виробництва у сфері економічної власності. Якщо йдеться про виробництво у широкому розумінні, то закон інтернаціоналізації виробництва у сфері відносин економічної власності виявляється в інтернаціональному процесі привласнення. Оскільки основними суб'єктами привласнення е окремий найманий працівник, індивідуальний капіталіст, колективний капіталіст, держава і наднаціональні органи та ін., то інтернаціоналізація процесу привласнення частково здійснюється на рівні кожного з цих суб'єктів, особливо двох перших. На рівні найманого працівника інтернаціоналізація відображається у вирівнюванні заробітної плати, уніфікації податкових відрахувань із заробітної плати, соціальних виплат держави, що йдуть на відтворення робочої сили та ін., на рівні індивідуальних і колективних капіталістів — у вирівнюванні середніх прибутків, уніфікації ціноутворення, податкових вилучень з прибутків тощо. Якщо йдеться про виробництво у вузькому значенні, то закон інтернаціоналізації виробництва виявляється в уніфікації процесів інтенсивності праці, поділу створеного найманими працівниками продукту на необхідний і додатковий (отже, у гармонізації норми додаткового продукту), формуванні інтернаціональної вартості товару робоча сила тощо.

Внутрішньо необхідні форми зв'язку закону інтернаціоналізації виробництва зумовлені дією таких об'єктивних факторів, як розгортання НТР, доцільність об'єднання зусиль багатьох країн з метою використання всіх досягнень сучасної науки і техніки (оскільки жодна країна не може зробити це самостійно в повному обсязі), необхідність міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва з метою ефективного розвитку власного виробництва на рівні світових стандартів, зниження собівартості продукції, підвищення її якості та ін.; потреби в об'єднанні зусиль багатьох країн для розв'язання глобальних проблем (екологічної, енергетичної та ін.), спільного освоєння космосу, використання складніших інформаційних систем та ін. Внаслідок цього формуються новітні елементи продуктивних сил у світовому масштабі, які втілюють сучасний стан НТР (зокрема, мікропроцесорну, біотехнологічну та інформаційну революції) і з точки зору речових факторів можуть бути названі біоінформаційними продуктивними силами.

Інтернаціоналізація виробництва сприяє підвищенню ефективності виробництва в окремих країнах, прискореному розвитку науки і техніки, підвищенню життєвого рівня населення. Тому вона економічно необхідна для кожної країни, що засвідчує таку особливість закону інтернаціоналізації виробництва, як необхідність і внутрішній характер таких зв'язків.

Країни колишньої соціалістичної системи, в тому числі Україна, ще мало залучені до міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва. Це означає, що закон інтернаціоналізації виробництва діє з різною інтенсивністю у тих чи інших регіонах світового господарства. Для сприяння дії закону необхідні належні умови: розвиток транспортної інфраструктури, розгалужена мережа інформаційних комунікацій, якісні зміни у кредитно-валютній сфері, відповідні закони, усунення нестабільності у сфері національних, політичних, соціальних відносин, запровадження конвертованої валюти та ін.

Закон інтернаціоналізації обігу.

Дія закону інтернаціоналізації виробництва органічно пов'язана з процесами, які відбуваються на світовому ринку, зокрема з дією закону інтернаціоналізації обігу.

Закон інтернаціоналізації обігу — закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між процесом інтернаціоналізації безпосереднього виробництва, формуванням інтернаціоналізації вартості у цій сфері та її перетворенням в інтернаціональну ціну виробництва в процесі конкуренції між підприємствами різних країн на основі випереджаючого зростання світової торгівлі на регіональному та глобальному рівнях.

Дія закону інтернаціоналізації обігу нерозривно пов'язана з обміном еквівалентів як властивістю закону вартості (обміну товарів відповідно до кількості та якості затраченої на них суспільно необхідної праці). У цьому разі він діє як закон сфери обміну. Органічний зв'язок між формуванням інтернаціональної вартості у сфері безпосереднього виробництва та її перетворенням в інтернаціональну ціну виробництва (яка є матеріальною основою цін на світовому ринку) полягає у тому, що інтернаціональні затрати суспільно необхідної праці на виробництво товарів визначаються національними затратами суспільно необхідної праці у тих країнах, які експортують на світовий ривок переважну кількість продукції високої якості.

Інтернаціональна ціна виробництва формується на регіональному (в межах ЄС) та глобальному (у процесі конкурентної боротьби між різними економічними угрупованнями) рівнях.

Закон інтернаціоналізації обігу також виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між попитом і пропозицією на регіональному та глобальному рівнях. На його дію впливає діяльність національних країн і наднаціональних органів по регулюванню співвідношення між цими показниками. Ціни на світовому ринку відхиляються від інтернаціональної вартості внаслідок засилля міжнародних монополій та наймогутніших ТНК у сфері зовнішньої торгівлі.

Цей закон охоплює і процеси інтернаціоналізації грошових відносин, зокрема поступову інтеграцію національних грошей в інтернаціональну систему грошових відносин (з інтеграцією національної економіки в цілісне світове господарство), в якій вони є засобом узгодження національної та інтернаціональної вартості. При цьому національні гроші взаємодіють з національними грошовими одиницями інших країн, регіональних економічних об'єднань, внаслідок чого формуються міжнародні валютні відносини.

Однією з форм вияву закону інтернаціоналізації обігу є випереджаючі темпи зростання світової торгівлі порівняно зі зростанням ВВП. Так, за 1950—1970 роки такі темпи становили щорічно 9 %, більше ніж удвічі випереджаючи темпи зростання ВВП. З 1981 по 2000 рік світова торгівля щорічно випереджала виробництво приблизно в 1,5 раза. Але у різних регіонах світового господарства інтенсивність цих процесів неоднакова.

Випереджаючі темпи зростання світової торгівлі — важливий фактор розвитку промислового та сільськогосподарського виробництва, науково-технічного прогресу, підвищення ефективності й якості виробництва, посилення конкурентної боротьби на міжнародній арені, що сприяє послабленню монополізму, зменшенню цін на товари на національному ринку. У США до 75 % промислового виробництва стикається із зовнішньою конкуренцією, тому національне виробництво все більше орієнтується на міжнародні критерії витрат, якості, ефективності тощо. У тих галузях, де таке зіткнення відсутнє і протекціоністські заходи захищають підприємців від зовнішніх конкурентів, споживачі змушені витрачати значно більше грошей на купівлю місцевих товарів. Так, протекціонізм для взуттєвої промисловості США спричиняє підвищення цін більше ніж на 60 млрд дол. за рік, або понад 1 тис. дол. на сім'ю з чотирьох осіб.

Особливості розвитку світового господарства в сучасних умовах.

За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей процес об'єктивно зумовлений дією таких факторів:—

прагнення людства вижити за наявності значних ядерних потенціалів та ймовірності їх нарощування в інших країнах, загроза ядерної війни, політика мирного співіснування;—

розгортання НТР. Зараз жодна з країн не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому треба об'єднувати зусилля у цій сфері, що сприятиме встановленню тісних економічних і науково-технічних зв'язків між країнами, формуванню стійких структур у світовому господарстві;—

інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний поділ праці. Нині країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу;—

необхідність об'єднання зусиль країн для розв'язання глобальних проблем (екологічних, продовольчих тощо); потреба у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії тощо), доцільність об'єднання господарських зусиль країн-партнерів для освоєння багатств Світового океану й космосу, для збереження уже набутих людських знань, ідей і для перероблення й використання все складніших інформаційних систем, створення міжнародного інформаційного


Сторінки: 1 2