Неокейнсіанський напрям в економічній нобелелогії. Метод затрати—випуск

В історію економічної науки американський учений російського походження В. Леонтьев увійшов як автор методу затрати-випуск (у колишній радянській літературі — "міжгалузевий баланс"). Учений вперше опублікував його основні положення в невеликій статті у 1986 р., потім повністю описав у першій книзі "Структура американської економіки, 1919—1929" (1941), яка згодом стала класичною.

Леонтьев Василь Васильович (1906—1999) народився у Санкт-Петербурзі. Навчався в Петроградському та Берлінському університетах. Працював в Інституті світової економіки при Нільському університеті (Німеччина), де його затвердили співробітником. У 1931 р. переїхав до США. У 1982—1975 рр. працював у Гарвардському університеті. Викладання поєднував з дослідницькою діяльністю і консультуванням у різних державних закладах.

Свої наукові дослідження та ідеї В. Леовтьєв виклав у працях "Структура американської економіки, 1919—1929" (1941), "Дослідження структури американської економіки" (1953), двох томах "Економічних есе", що вийшли в світ у 1966 і 1977 роках та інші. Його праці "Дослідження структури американської економіки" (1958, у співавторстві), "Майбутнє світової економіки" (1979) тп "Економічне есе: теорії, дослідження, факти і політика" (1990) видані російською мовою.

У 1954 р. обирався президентом Міжнародного економетричного товариства, був консультантом при ООН. Нагороджений орденами різних країв.

Припустимо, народне господарство складається лише з двох галузей: сільського господарства (виробництво пшениці) і промисловості (виготовлення тканини). Вироблену продукцію розподіляють на виробниче споживання у вказаних галузях і на кінцеве використання (на невиробниче споживання, нагромадження тощо). На виробництво кожного виду продукції витрачаються засоби виробництва (також два види) і праця. Всі показники економіки за рік систематизовано у таблиці 2.

Таблиця 2

Міжгалузевий баланс у натуральному вираженні

Випуск

Затрати | Сільське господарство | Промне" ловість | Кінцеве використання продукції | Загальний випуск

1 .Сільське

господарство | 25 | 20 | 55 | 100 (бушелів пшениці)

2 .Промисловість | 14 | 6 | ЗО | 50 (ярдів тканини)

3.Затрати праці | 80 | 180 | 40 | 300 (люд.-років праці)

Перші два рядки характеризують розподіл продукції на різні потреби, перші два стовпці містять дані про затрати на виробництво. Тому кожний елемент "шахматки" (2 х 2) має двоякий зміст. Наприклад, цифра 20 — це, з одного боку, частина продукції сільського господарства, що розподіляється, з іншого — елемент затрат на виробництво промислової продукції. Третій рядок — розподіл затрат праці. Третій стовпчик — натуральний склад кінцевого використання продукції, а також затрати праці у невиробничій сфері (40 од.). Останній стовпчик підсумовує загальні обсяги виробленої і розподіленої продукції та затрати праці.

Міжгалузевий баланс формується і в ціновому вираженні. Припустимо, що ціна бушеля пшениці — 2 дол., ціна ярду тканини — б дол., вартість, що створена за одну людино-годину, — 1 дол. (цифри умовні). Помноживши рядки таблиці 1 відповідно на 2, б, 1, одержимо нову таблицю 3.

Таблиця З

Міжгалузевий баланс у ціновому вираженні (в доларах)

Випуск

Затрати | Сільське господарство | Промисловість | Кінцеве використання продукції | Загальний випуск

І .Сільське

господарство | 50 | 40 | 110 | 200

2.Промисловість | 70 | ЗО | 150 | 250

3.Додана вартість | 80 | 180 | 40 | 300

4.Загальні затрати | 200 | 260 | 300 | 450

- | 1 | 1 | | | (490)

Таблиця 3 характеризує структуру валового і кінцевого суспільного продукту за матеріально-речовим та вартісним складом. Завдяки ціновим вимірювачам визначають загальні витрати на виробництво продукції галузей і основні макроекономічні показники. Суми рядків та стовпців збігаються. Валовий суспільний продукт (як сума продукції галузей матеріального виробництва) дорівнює 450. Кінцевий продукт (як вироблений, тобто додана вартість, так і використаний) дорівнює 260. Проміжний продукт (сума потоків шахової частини таблиці, тобто фонд поточного виробничого споживання) — 190. Облік продукції (загальних доходів) сфери невиробничих послуг (40 од.) приводить до модифікацій макроекономічних показників. Кінцевий продукт збільшується до 300 (аналог валового національного продукту), а валовий суспільний продукт — до 490.

Розділивши показники перших двох рядків на обсяги загальних випусків продукції, у таблиці 2 отримаємо коефіцієнти матеріальних і трудових затрат на виробництво кожного виду продукції. В. Леонтьев назвав їх технічними коефіцієнтами, використовуючи такі позначення: аі) — затрати і-ї продукції на виробництво у—ї продукції; ] — затрати праці на виробництво одиниці /—ї продукції. У нашому прикладі коефіцієнти а/у утворюють квадратну матрицю (таблицю):

де коефіцієнти у утворюють вектор-рядок [0,80 3,60].

Позначимо математичними символами інші показники: хі] — затрати М продукції на виробництво усього обсягу у-ї продукції; хі — загальне виробництво і-ї продукції; уі — обсяг кінцевого використання М продукції. Тепер співвідношення показників виробництва і розподілу продукції можна виразити системою з двох рівнянь:

Ця система рівнянь, що виведена з таблиці 2, має самостійне значення. Можна змінювати значення окремих величин хі і уі та визначати вплив цих змін на інші величини. Для методології міжгалузевого балансу типовою є така задача: встановлюють певні "завдання" на обсяги кінцевої продукціїу і (вони виражають соціально-економічні цілі) та шляхом рішення системи рівнянь обчислюють необхідні обсяги загальних випусків хі.

Ці рішення спрощуються, якщо попередньо вирахувати матрицю коефіцієнтів повних народногосподарських затрат. (Для цього використовують спеціальні обчислювальні прийоми, зокрема перетворення матриці.) Кожний елемент цієї матриці характеризує обсяг виробництва і-ї продукції, необхідної для одержання одиниці у-ї кінцевої продукції. Наведеному прикладу відповідає така матриця коефіцієнтів повних народногосподарських затрат продукції:

Ці коефіцієнти враховують не лише прямі, а й побічні матеріальні затрати, зумовлені всією системою міжгалузевих зв'язків у народному господарстві. Наприклад, коефіцієнт А1} = 1,457 охоплює одиницю пшениці, безпосередньо спрямовану на кінцеве використання, прямі затрати пшениці на пшеницю (ап = 0,25) і побічні затрати (0,207). Коефіцієнт Ах2 = 0,6623 — прямі затрати пшениці на тканину (а12 = 0,40) і побічні затрати пшениці на тканину (0,2623). Тепер обсяги загального виробництва за будь-яких завдань чи попиту на кінцеву продукцію можна находити за простими формулами:

коефіцієнти повних трудових затрат (Ь)у що містяться в одиниці виробленої продукції і необхідні для одержання одиниці кінцевої продукції, можна обчислити за формулою = Для нашого прикладу Ьх = 2,2703; Ь2= 5,

тобто повні затрати праці перевищують прямі відповідно у 2,84 і 1,39 раза.

Таблиця міжгалузевого балансу є відправним пунктом для аналізу міжгалузевих залежностей цін. Позначимо ціну у-ї продукції /у. Структура ціни включає матеріальні витрати, що виміряні у цінах, і додану вартість. Коефіцієнти доданої вартості можна знайти у таблиці 3: гх =¦ 80/100 = 0,8 (дол. на 1 бушель), г2 ~ 180/150 = 3,60 (дол. на 1 ярд).

Складаємо систему рівнянь пін:

Рішення цієї системи дає р = 2, р = 5. Але умови задачі можна змінювати, розраховувати нові ціни за змінних коефіцієнтів гу При цьому також зручно використовувати коефіцієнти повних матеріальних затрат:

Нехай r1 = 1,0, а величина r 2 не змінюється. Тоді р1 збільшується на 1,457 * 0,2 — 0,291, р2 — на 0,6623 * 0,2 = 0,325. Можна розв'язати і таку задачу: встановити нові оцінки і проаналізувати їх вплив на інші ціни.

Розглянуті приклади можуть створити ілюзію легкодоступності аналізу міжгалузевих взаємозалежностей. Але у реальній економіці існують сотні галузей, що виробляють десятки мільйонів найменувань товарів, використовується праця багатьох груп робітників. У цій ситуації можна виявляти і регулювати умови збалансованості продукції, ресурсів, цін. До створення діючих моделей міжгалузевого балансу це було практично неможливо (або дуже приблизно). Головним методом в основному потоці економічної науки був аналіз часткової рівноваги, що передбачало дослідження невеликої кількості змінних. Так, економіст міг розрахувати, як податок на імпортну нафту вплине на попит на бензин, ігноруючи при цьому віддалені наслідки, які цей податок міг спричинити. Науковці усвідомлювали, що аналіз часткової рівноваги серйозно спотворював реальність, якщо масштаби промисловості чи ступінь змін, які вивчалися, були досить великі.

В. Леонтьєв запропонував конструктивні підходи до усунення цієї проблеми. Застосувавши систему взаємозалежностей Л. Вальраса, що була основою теорії загальної рівноваги, він сформулював систему рівнянь, котрі відображали економіку як єдине ціле.

Для заданих технологічній матриці А розміру п х п (обчислюється методами економетрії) та заданих обсягах у0 невиробничого споживання продукції, що виробляється в економічній системі, треба знайти л-вимірний вектор X з невід'ємними компонентами (обсяги виробництва), при яких виконується система лінійних рівностей:

у0= х - Ах,

де Ах — обсяги витрат на потреби виробництва продукції у кількості х.

Розроблені вченим таблиці й математичні моделі відкрили шлях до дослідження міжгалузевих взаємодій. Аналіз витрати-випуск відобразив наявні між галузями (секторами) економіки зв'язки. Він має вигляд шахової балансової таблиці (первісно на 44 сектори), в якій кожна галузь подана двічі: як така, що виробляє і як така, що купує. По горизонтальній лінії показано розподіл виробленої продукції та послуг кожної галузі, а по вертикальній — витрати галузі, які є продукцією інших галузей.

Друга, шахова таблиця, або