сітка, складена із технічних коефіцієнтів (їх до 200) виводилася із закритої моделі шахової таблиці. Пояснюючи другу шахову таблицю, В. Леонтьєв проводив аналогію з розкладом руху поїздів, де вказується, звідкіля і куди вирушає потяг, час його прибуття і зустрічні станції. Коли ці коефіцієнти розміщувалися в системі рівнянь, які розв'язувалися одночасно, то складалася третя шахова таблиця. Вона названа "інверсією Леонтьєва" і показує, що вимагається від кожного сектору для приросту випуску продукції на один долар. Значення цієї інверсії засвідчують три обставини: її використання забезпечило поліпшення збирання міжнародних економічних і статистичних даних, що значно зросли за останні десятиліття; інверсія в деталях розкриває роботу внутрішнього механізму господарства, причому обмежувачем є тільки громіздкість розрахунків; після оцінки попиту на готові товари чи визначення його перспективи інверсію використовують для проведення аналізу економічної політики, оскільки вона показує (і прямо, і побічно), які витрати від кожного сектору потрібні для збільшення випуску таких товарів.
Отже, розрахунки за методом затрати—випуск дають змогу оцінювати не лише прямі, а й побічні наслідки певних змін у масштабах, технології та структурі виробництва, споживчому попиті, інвестиційній сфері, зовнішній торгівлі, співвідношенні цін і доходів тощо. Наприклад, велика промислова фірма може спрогнозувати, як вплине на інші галузі економіки розширення випуску її продукції чи встановлення нових цін. Уряд отримує інструментарій для порівняння народногосподарських наслідків різних варіантів інвестиційної та податкової політики, зовнішньої торгівлі, військових витрат тощо. Виконання цих операцій без міжгалузевих балансів збільшує ймовірність серйозних помилок, особливо через неврахування міжгалузевих зв'язків.
Упродовж 50—60-х років В. Леонтьєв постійно поліпшував, ускладнював і спеціалізував створену ним систему аналізу. Поява вдосконалених комп'ютерів дала змогу уникнути деяких спрощень та обмежень, створити динамічний варіант статичної моделі аналізу затрати—випуск. Цей варіант сприяв переходу до складання національних балансів для економік держав загалом.
Важливим для розвитку цієї галузі став зроблений В. Леонтьєвим на базі міжгалузевого балансу 1958 р. розрахунок умовної структури міжгалузевих зв'язків у економіці США з перспективою на 1964 рік. Загалом до 1973 р. учений розробив таблиці "затрати—випуск" для 64 країн.
Творчі пошуки В. Леонтьєва розширили сферу застосування методу міжгалузевого аналізу на проблематику економічної динаміки та навколишнього середовища, міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв'язків. Менш ніж за 19 років метод затрати—випуск став основою національних рахунків більшості країн, ООН, Всесвітнього банку. Інтерес виявили різні приватні, громадські організації. Модель В. Леонтьєва визначає основу багатьох економіко-математичних моделей, зокрема моделі LINK, яка була розроблена на початку 70-х років Уортонівського асоціацією економетричних прогнозів (м. Філадельфія, США) під керівництвом Л. Клейна.
В. Леонтьєв та його колеги намагалися визначити можливу ступінь впливу на економіку умовного скорочення військових витрат при компенсаційному зростанні виробництва в цивільних галузях.
Метод також є джерелом глибшого розуміння структури торгівлі у відносинах між різними країнами. Так, з його урахуванням Міністерство торгівлі США стало друкувати леонтьевські таблиці кожні п'ять років.
У1978 р. В. Леонтьєву за ці досягнення було вручено Нобелівську премію з економіки. Свою Нобелівську лекцію він присвятив аналізу взаємодії між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, навівши розрахунки щодо динаміки світової економіки до 2000 року і в кожному регіоні виокремивши три найбільші галузі. Цю модель економіста враховано при підготовці проекту "Майбутнє світової економіки", виконаного у 1977 р. групою американських спеціалістів під його керівництвом.
Принципова новизна міжгалузевого балансу В. Леонтьєва полягала у гармонізації розвитку теорії відтворення, методу математичного моделювання, способів систематизації та обробітку економічної інформації. У стихійну ринкову економіку Заходу вносилися елементи прогнозування і програмування. Вчений глибоко конкретизував теоретичні підходи та їхнє практичне застосування, особливо після зведення (у співробітництві з Дж. Вілбуром) 41-розмір-ної матриці до 10-розмірної та використання комп'ютера для одержання коефіцієнтів повних затрат валової продукції на виробництво одиниці кінцевої продукції.
Література
1. Мочерний С. В. Економічна теорія. — К.: ВЦ -Академія", 1999. — 656 с.
2. Мочерний С. В. Політична економія: Навчальний посібник. — К.: "Знання-Прес", 2002. — 687 с.
3. Мочерний С В., Устенко О. А., Фомішин С. В. Політична економія. — Херсон: "Дніпро*, 2002. — 794 с.
4. Мочерный С. В. Закон огосударствления капиталистической экономики. — К.: Вища школа, 1978.
5. Мочерный С. В. Концепции государственно-монополистического капитализма. — М.: Мысль, 1982.
6. Мочерный С. В. Современный государственно-монополистический капитализм. — К.: Вища школа. 1978.
7. Мочерный С. В. Сущность и эволюция капиталистической собственности. — М.: Мысль, 1978. Мунтіян В. І. Економічна безпека України. — К., 1999. — 462 с. Мэмкью Н, Принципы экономике: Учебник. — СПб, 2000.
8. Мюрдаль Г. Современные проблемы *третьего мира" (Asian Drama). — М.: "Прогресс". 1972. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева. — м.. 1999. Новейший философский словарь / Сост. А. А. грицанов. — Минск, 1998. — 896 с. Ойкен В. Основы национальной экономии: Пер. с нем. — М.: Экономика, 1996. — 351 с. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — К.: Вища школа — Знання, 1997. — 742 с.
9. Основи економічної теорії: У 2 кн.: Підручник / За ред. Ю. В. Ніколенка. — К.: "Либідь". 1998. — Книга 1. — 272 с.
