Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Неокейнсіанський напрям в економічній нобелелогії. Теорія нерівномірних поштовхів

Дослідження економічних циклів (циклів ділової активності) започатковані в 70-ті роки XIX ст. Вагомих результатів було досягнуто А. Маршаллом, А. Шпітгофом, Г. Касселем, К. Вікселем. Поворотним пунктом у розвитку теорії економічного циклу стали висновки М. Туган-Барановського про головну особливість циклу — коливання розмірів інвестицій. Збагатила теорію запропонована Й. Шумпетером концепція нововведень як джерела порушень рівноваги всередині ринку, виявлені вченими принцип акселерації, механізм імпульсу та розповсюдження.

Екзогенний фактор вплинув на поступовість розвитку. У 1929 р. почалася велика депресія: криза збуту і неплатежів, хвиля банкрутств, гігантський стрибок безробіття, раптова і глибока дефляція. З часом економічна рівновага не відновлювалася, депресія не минала, зберігався високий рівень безробіття. Існуюча економічна теорія не могла запропонувати вихід із ситуації, що спричинило кризу неокласичної думки, знецінення напрацьованої на той час теорії економічного циклу.

Придатні щодо нових реалій положення теорії свідчили, що залежно від того, яка кількість виробленого суспільством продукту спрямовується на споживання, мультиплікаційно-акселераційний механізм здатний спричинити відповідні коливання, або "вибухи", в динаміці національного доходу. Дослідження цієї проблеми завели економістів у глухий кут: мультиплікаційно-акселераційний механізм відображає коливання, властиві економіці, тільки за нереальної гіпотези про величину акселератора, а якщо орієнтуватися на реальні його величини, то цей механізм спричинятиме коливання, які не відповідають дійсності.

Першою спробою подолати кризу стала теорія нерівномірних поштовхів норвезького економіста Р.-А.-К. Фріша.

Фріш Рагнар-Антон-Кіттіль (1895—1973) народився в м. Осло. Навчався на економічному факультеті місцевого університету, в аспірантурі — у Франції, згодом — в Англії, Німеччині, Італії та США. У1925 р. повернувся до Осло працювати асистентом професора економіки у рідному університеті. У 1931 р. став професором соціальної економіки і статистики, а з 1932 по 1965 рік був одночасно директором Економічного інституту при університеті м. Осло. Протягом 1933 —1935 рр. працював головним редактором журналу "Економіка".

Після війни був консультантом норвезького уряду, членом багатьох національних і міжнародних експертних комісій, економічним радником у країнах, що розвиваються (Індії, 1954—1955; Єгипті, 1957—1964).

Автор праць "Про проблему чистої економічної науки" (1926), "Заощадження і планування обороту" (1933), "Монополія—Поліполія" (1933), "Аналіз статистичної конфлюентності за допомогою повних регресійних систем" (1943), "Принцип лінійного програмування" (1954), "Система використання національного оптимального економічного планування без деталізації" (1963), "Теорія виробництва" (1965), "Максимуми і мінімуми" (1966).

Один із засновників Міжнародного економетричного товариства. Почесний член Академій наук США, Великобританії, Швеції та інших країн, почесний доктор Стокгольмського, Кембриджського, Бірмінгемського, Копенгагенського та інших університетів. Лауреат Нобелівської премії (1971).

У своїй роботі він використав новий на той час економетричний метод аналізу. Найкраще сформулював смисл і значення цього типу дослідження циклу сам учений у редакційній статті журналу "Економетрика" (січень 1933): "Економетрика зовсім не те саме, що економічна статистика. Вона також не збігається з тим, що називається загальною економічною теорією, хоча значна частина цієї теорії має визначено кількісний характер. Не є вона також і синонімом застосування математики до економіки. Досвід показує, що кожна з цих трьох точок зору — точка зору статистики, економічної теорії і математики — є необхідною умовою правильного розуміння кількісних відносин у сучасному економічному житті, але, взята сама по собі, кожна з них недостатня. Тільки об'єднання усіх трьох точок зору може створити могутній метод дослідження".

У1933 р. Фріш опублікував статтю "Проблеми розповсюдження і проблеми імпульсу в динамічній економіці", яка згодом була визнана класичною. У ній він розмежовує мікро- та макроекономічний аналіз, а також пропонує і сам використовує метод макроекономічного аналізу коливань, який дає змогу побудувати здатну описати коливання теоретичну модель, а потім вивчати відповідність її результатів реальним фактам.

За основу досліджень Р.-А.-К. Фріш узяв модель маятника. Аналізуючи систему коливань, учений передбачав, що вона може зумовити один з трьох типів поведінки:

а) амплітуда коливань може увесь час збільшуватися, так що система буде нестійкою;

б) вона може бути стійкою за все меншої амплітуди;

в) поведінка системи може бути середнім між першими двома типами поведінки, так що амплітуда ні збільшиться, ні зменшиться.

Третій випадок учений відкинув як неймовірний, а перший — як такий, що суперечить досвіду. Він дійшов висновку, що єдино реальний другий випадок. Але залишалося питання, яким чином зберігається циклічність, якщо цикл завжди затухає.

Р.-А.-К. Фріш виходив з того, що маятник годинника теж поступово зупинився б, якби не регулятор ходу, який кожного разу дає йому поштовх, підтримуючи гойдання. Підтверджувала таку відповідь і теорія Й. Шумпетера, згідно з якою інвестиції у нововведення дають поштовх економіці один раз за період циклу, хоча, на відміну від годинника, сила поштовху кожного разу різна і залежить від "нез'ясовної" історичної еволюції техніки. Фріш довів, що для збереження коливань поштовхи не обов'язково мають бути регулярними в часі і однаковими за силою.

Аналізуючи економічний цикл відповідно до теорії нерівномірних поштовхів, слід розрізняти проблему розповсюдження і проблему імпульсу. Перша полягає в поясненні структурних особливостей діючої системи, яка породжує коливання. Проблема ж імпульсу стосується факторів, здатних дати поштовх системі як у стані спокою (рівноваги), так і в русі. На думку Фріша, основні економічні закони, об'єднані у мультиплікаційно-акселераційний механізм, мають тенденцію спричиняти згасаючі коливання доходу. Однак вони не можуть привести дохід до стану рівноваги, оскільки економічна система розвивається з урахуванням поштовхів ззовні. Тобто коли стан рівноваги порушується внаслідок впливу зовнішнього імпульсу (наприклад, винаходи, війни, державні втручання), то мультиплікаційно-акселераційний механізм починає діяти. Якби він функціонував вільно, без наступних втручань ззовні, то спричинив би коливання доходу, амплітуда яких поступово зменшувалася аж до припинення. Але при цьому знову виникають зовнішні імпульси, які здіймають хвилю коливань і у такий спосіб перешкоджають досягненню рівноваги.

Теорія нерівномірних поштовхів має особливо важливе значення ще з однієї причини: вона може пояснити встановлений факт, що не існує двох однакових циклів і тому в сфері економіки часові ряди не мають чіткої періодичності. Ця теорія є єдиним прийнятним варіантом, що пояснює як тенденцію до регулярності, так і тенденцію до іррегулярності; обидва ці елементи включені у різні моделі.

У праці "Проблеми розповсюдження і проблеми імпульсу в динамічній економіці" Р.-А.-К. Фріш розглянув щонайменше два фундаментальних принципи: аналіз ролі "зовнішніх" поштовхів у підтриманні коливань системи, яка за відсутності цих поштовхів стійка; чиста теорія факторів, які визначають розміри виробництва (а отже, і звідси також розміри платежів) у фірми зі змінними розмірами замовлень чи початкового виробництва. Ця проблема відома більшості економістів як аналогія з дією ковбасної машини, запропонована Д.-Г. Робертсоном (хоча його більше цікавила величина оборотного капіталу, ніж динамічний смисл відставань, що розглядається). Внаслідок того, що потрібен час на виготовлення товару, виникає особливого роду середній проміжок відставання між початком виробництва і часом фактичної сплати грошей (йдеться про оплату факторів виробництва). Виведена Р.-А.-К. Фрішем за аналогією з принципом роботи ковбасної машини функція є основною динамічною характеристикою всього капіталістичного виробництва і посідає центральне місце у багатьох економетричних моделях циклу. Цей факт, поряд з деякою формою принципу акселерації, утворює суттєвий динамічний елемент у моделі Фріша, побудованій на основі його теорії. Акселератор вводить швидкість зміни, а ковбасна машина вводить проміжок відставання, тому ця система також має змішану різно-диференційну форму.

Р.-А.-К. Фріш уперше сформулював положення, що акселератор реверсує внаслідок того, що при наближенні до межі повної зайнятості падає темп приросту продукції. Дослідники взаємодії мультиплікатора і акселератора перебували, зазвичай, під враженням уявної великої могутності над мультиплікатора, припускали навіть, що система має вибуховий характер, хоча насправді це не так. І, як довів Фріш, з тієї причини, що зростання продукції призупиняється, коли економіка наштовхується на межу повного використання ресурсів, оскільки у цей час акселератор досить швидко змінює напрям своєї дії на протилежний. Тому теорія нерівномірних поштовхів важлива для пояснення реальних явищ.

Дослідження Фріша підтвердили, що доки економіка залишається динамічною, а вимоги зростання і прогресу спричиняють великі витрати на інвестиції, доти діятимуть сили, які породжують циклічні коливання. Отже, цикл не патологічний стан, а властивість сучасної динамічної економіки. Коливання у витрачанні капіталу приватними особами не піддаються регулюванню. "Вмонтовані" інституційні механізми можуть лише частково звузити межі коливань. Тому впродовж багатьох років розробленню та реалізації позитивної антициклічної програми приділяють особливу увагу практично всі уряди розвинутих країн.

Отже, теорія нерівномірних поштовхів пояснює структурні особливості динамічної економічної системи, в якій під впливом зовнішніх імпульсів через мультиплікаційно-акселераційний механізм відбуваються коливання національного доходу, що перешкоджають досягненню рівноваги.

Література

1. Мочерний С. В. Економічна теорія. — К.: ВЦ -Академія", 1999. — 656 с.

2. Мочерний С. В. Політична економія: Навчальний посібник. — К.: "Знання-Прес", 2002. — 687 с.

3. Мочерний С В., Устенко О. А., Фомішин С. В. Політична економія. — Херсон: "Дніпро*,


Сторінки: 1 2