Головний висновок ученого полягає в тому, що працедавець вибирає освіту як побічну ознаку майбутнього працівника. Коли працедавець наймає робітників, збирання правдивої інформації про їхню потенційну продуктивність коштує дорого, а тому потрібне деяке свідоцтво (параметр, сигнал, індикатор), що побічно свідчить про це. Один з таких індикаторів — інформація про те, чи закінчив робітник хоча б коледж. Знаючи про це, майбутні робітники завчасно витрачають свій час та гроші на отримання дипломів, щоб "сигналізувати" працедавцю про свою високу продуктивність. Людина може нічому не навчитися у коледжі, але його інвестиції у власну освіту окупаються кращою і висо-кооплачуванішою роботою: "Самі знання тут ні до чого, головне — сигнал".

М. Спенс також відзначив можливість інших співвідношень. Зокрема, чоловіки одержують вищу зарплату, ніж жінки, білі працівники — вищу, ніж чорношкірі (причому з такою самою продуктивністю праці). І стать, і колір шкіри також є побічним свідченням (сигналом) якостей майбутнього робітника.

Деякі вчені1 не поділяють висновків М. Спенса. На їхню думку, така позиція раціональна лише тією мірою, у якій освіта виявляється через відмінності у продуктивності, тобто дає змогу зрозуміти, чи підвищує вона продуктивність. Якщо для окремої людини витрати на освіту можуть бути раціональними, то для суспільства в цілому вони мають сенс тільки тоді, коли освіта насправді підвищує продуктивність. В іншому разі суспільство може зекономити свої кошти, відшукавши дешевший спосіб добору кваліфікованих працівників.

Наявні свідчення, підкреслюють критики М. Спенса, доводять, що теза про освіту тільки як про деякий "сигнал" помилкова, бо вища освіта справді підвищує продуктивність. Однак, оскільки природні задатки мало змінюються, важко визначити точні межі, в яких освіта може підвищити продуктивність. Твердження, що в коледжі студенти не вивчають нічого корисного, помилкове хоча б тому, що такі курси, як бухгалтерський облік і комп'ютерне програмування, безпосередньо пов'язані з виробництвом. Важко також повірити, що наявність освіти працедавці не розглядають як "сигнал". Слід передбачити, вважають опоненти М" Спенса, що освіта сприяє підвищенню продуктивності і в ній відображається.

Продовжуючи наукові дослідження, М. Спенс вивчає проблеми цінності інформації на ринку. Він аналізує різні аспекти інформації не лише у межах ринку, а й у масштабах економічного розвитку сучасного світу. В епоху динамічних перетворень Америці, Європі та іншим розвинутим регіонам світу слід, на його думку, не відгороджуватися від сусідів високими митними зборами, а шукати шляхи ефективної інтеграції. Зокрема, прагнення повоєнної

Канади захистити свій ринок через підвищення ввізного мита позбавило конкурентоспроможності її власну промисловість. Але цілком покладатися на регулюючу дію ринкової економіки не можна. Відсутність достатньої інформації в учасників ринку часто призводить до помилкових рішень. їх може коригувати держава, наприклад на сучасних фінансових ринках, останнім часом навіть виникла потреба в міжнародному законодавстві для них.

У найближчій перспективі в світовій економіці, на думку вченого, продовжуватиметься спад, зумовлений багатьма причинами. Однією з них є втрата ілюзій стосовно того, що Інтернет дасть змогу відмовитися від традиційних методів господарювання. Друга причина — падіння міжнародної кон'юнктури, розповсюдження тероризму та зміни в світі після 11 вересня 2001 року. І, насамкінець, передові держави ігнорують проблеми країн, що розвиваються, а там поширюються екстремістські настрої, породжені усвідомленням своєї бідності, відірваності від процесів глобалізації. Ситуація нагнітається, вважає Спенс, а США, Європа і Японія повною мірою не усвідомлюють нагальної проблеми в сприянні економічному розвитку третього світу, де поширюється бідність та виникають нові вогнища тероризму. У відсталих країнах необхідно створювати ефективну інфраструктуру, щоб підвищити рівень освіченості населення та пристосувати економіку до потреб глобалізації. Багато держав продовжують недооцінювати людський капітал, який завжди був і залишається найважливішим фактором економічного розвитку.

Дж. Бйкерлофа, М. Спенса і Дж.-Ю. Стігліца за аналіз ринків з асиметричною інформацією було нагороджено у 2001 році Нобелівською премією. Застосування досліджень цих учених перспективне у таких галузях як макро-економіка, фінансові ринки, угоди зайнятості, що засвідчує екстраординарну широту їхніх наукових інтересів. їх доробок є підґрунтям нового пласту економічної теорії.

Література

1. Мочерний С. В. Економічна теорія. — К.: ВЦ -Академія", 1999. — 656 с.

2. Мочерний С. В. Політична економія: Навчальний посібник. — К.: "Знання-Прес", 2002. — 687 с.

3. Мочерний С В., Устенко О. А., Фомішин С. В. Політична економія. — Херсон: "Дніпро*, 2002. — 794 с.

4. Мочерный С. В. Закон огосударствления капиталистической экономики. — К.: Вища школа, 1978.

5. Мочерный С. В. Концепции государственно-монополистического капитализма. — М.: Мысль, 1982.

6. Мочерный С. В. Современный государственно-монополистический капитализм. — К.: Вища школа. 1978.

7. Мочерный С. В. Сущность и эволюция капиталистической собственности. — М.: Мысль, 1978. Мунтіян В. І. Економічна безпека України. — К., 1999. — 462 с. Мэмкью Н, Принципы экономике: Учебник. — СПб, 2000.

8. Мюрдаль Г. Современные проблемы *третьего мира" (Asian Drama). — М.: "Прогресс". 1972. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева. — м.. 1999. Новейший философский словарь / Сост. А. А. грицанов. — Минск, 1998. — 896 с. Ойкен В. Основы национальной экономии: Пер. с нем. — М.: Экономика, 1996. — 351 с. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — К.: Вища школа — Знання, 1997. — 742 с.

9. Основи економічної теорії: У 2 кн.: Підручник / За ред. Ю. В. Ніколенка. — К.: "Либідь". 1998. — Книга 1. — 272 с.